01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"05" грудня 2011 р. Справа № 21/154-11
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1, м. Київ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Ізобуд», Київська обл., м. Васильків
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд», м. Київ
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна», Київська обл., м. Ужгород
про визнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3: ОСОБА_2 (довіреність від 10.05.2011р.)
31.10.2011р. ОСОБА_1 (далі-ОСОБА_1./позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Ізобуд»(далі-ТОВ «ТК«Ізобуд»/відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд»(далі-ТОВ «Ізобуд»/відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна»(далі-ТОВ «Мастерпласт Україна»/відповідач 3) про визнання недійсним договору про заміну боржника від 25.03.2009р.
Відповідачі 1 та 2 не скористались правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на позовну заяву не надали.
Відповідач 3 позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2011р. порушено провадження у справі №21/154-11 та призначено її до розгляду на 14.11.2011р.
11.11.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.
Крім того, 11.11.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача 3 надійшло клопотання про припинення провадження у даній справі в порядку п. 1 ст. 80 ГПК України.
Пунктом 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Згідно зі статтями 1, 21 ГПК України позивачами в судовому процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Фізичні особи, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності, не можуть бути сторонами у господарській справі, окрім корпоративних спорів.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 Господарського України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Проте, виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, а також враховуючи, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення спірним договором саме корпоративних прав останнього, як учасника ТОВ «ТК «Ізобуд», суд дійшов, що даний спір за своєю правовою природою є корпоративним та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача 3 про припинення провадження у даній справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2011р. розгляд даної справи відкладено на 05.12.2011р.
В судові засідання 14.11.2011р. та 05.12.2011р. представник позивача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача 3, суд
Відповідно до п. 7.1.2 статуту ТОВ «ТК «Ізобуд»ОСОБА_1 являється учасником ТОВ «ТК «Ізобуд», яка володіє 1% частки у статутному капіталі Товариства.
25.03.2009р. між ТОВ «ТК «Ізобуд»(далі-первісний боржник), ТОВ «Мастерпласт Україна»(далі-кредитор) та ТОВ «Ізобуд»(далі-новий боржник) укладено договір про заміну боржника (далі-Договір), відповідно до якого первісний боржник перевів свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник замінив первісного боржника як зобов'язану сторону у договорі поставки №7 від 02.01.2008р., укладеному між первісним боржником та кредитором.
Загальна сума боргу нового боржника за Договором становить 3 637 696,54 грн. (п. 2 Договору).
Водночас, як зазначає позивач, директором ТОВ «ТК «Ізобуд» (Петришиним О.Г.) при укладанні Договору перевищено свої повноваження, оскільки статутом ТОВ «ТК «Ізобуд» передбачено, що директору Товариства забороняється вчиняти правочини, сума яких перевищує 100 000,00 грн. без надання відповідного дозволу загальними зборами учасників Товариства, а рішення із зазначеного питання загальними зборами не приймались.
Посилаючись на те, що спірний Договір зі сторони ТОВ «ТК «Ізобуд»укладений з порушенням вимог статуту Товариства, що є порушенням корпоративних прав позивача, як учасника ТОВ «ТК «Ізобуд», останній просить суд визнати Договір недійсним з огляду на його невідповідність вимогам ст. 241 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача 3, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Приписами статей 1, 2, 21 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Позивачами визначено ті підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Таким чином, умовою подання позову до господарського суду повинно бути наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підписання Договору директором ТОВ «ТК «Ізобуд», з перевищенням повноважень, передбачених статутом Товариства, порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, як учасник ТОВ «ТК «Ізобуд».
Приписами статей 50, 10, Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Учасники товариства мають право:
- брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;
- брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);
- на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;
- вийти в установленому порядку з товариства;
- одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;
- здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Згідно ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами.
При цьому, вказаними нормами матеріального права не передбачено права учасника господарського товариства звертатися до суду за захистом інтересів всього товариства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що до складу повноважень учасника (акціонера) господарського товариства при реалізації своїх корпоративних прав не відноситься право звертатися до суду з позовною вимогою про визнання недійсними правочинів, що були укладені самим господарським товариством, за винятком, коли він уповноважений на це самим товариством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2010р. у справі №16/33-10-970.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Учасники господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів самого господарського товариства чи інших учасників поза відносинами представництва.
Втім, в порушення вимог статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не подано жодних доказів, які свідчили б про те, що ТОВ «ТК «Ізобуд»уповноважувало його на звернення до господарського суду за захистом прав Товариства.
Не наділений таким правом позивач, як учасник ТОВ «ТК «Ізобуд», і статутом Товариства.
Відповідно до пунктів 51 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.
З цієї підстави господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позовів про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством (постанова Верховного Суду України від 10.11.2009 N 29-28/177-08-5087).
Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, а також враховуючи недоведення факту наділення позивача, як учасника ТОВ «ТК «Ізобуд», правами на звернення до суду за захистом інтересів Товариства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання Договору недійсним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.04.2011р. у справі №21/198 (2/79).
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 32, 34, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 167 Господарського кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 07.12.2011р.