01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"30" листопада 2011 р. Справа № 23/156-11
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Продсервіс», м. Київ
до Кардіологічного санаторію «Ворзель», Київська область, смт. Ворзель
про стягнення 433984,63 грн.
секретар судового засідання Бердило І.П.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 21 вересня 2011 року);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 24 жовтня 2011 року).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Продсервіс»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Кардіологічного санаторію «Ворзель»(далі - відповідач) про стягнення 433984,63 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2 від 4 січня 2011 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 390051,47 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 24781,95 грн., 3% річних в розмірі 4391,88 грн. та інфляційні втрати в розмірі 14759,33 грн.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 27 жовтня 2011 року та призначено справу до розгляду на 16 листопада 2011 року.
16 листопада 2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 30 листопада 2011 року.
Представник відповідача, правом наданим йому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, та не подав до суду відзив на позовну заяву.
30 листопада 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Продсервіс»(за договором -постачальник) та Кардіологічним санаторієм «Ворзель»(за договором -покупець) 4 січня 2011 року укладено договір за №2.
Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця продовольчі товари (далі -товари) в кількості та асортименті відповідно до замовлення останнього, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору.
Згідно пункту 1.2 договору товар в асортименті, кількості та цінами вказується в заявці покупця, передача постачальником товару свідчить про узгодження ціни на товар, та інших істотних умов, що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що найменування та кількість товару зазначається в накладних.
Відповідно до пункту 2.3 договору загальна кількість складає суму кількості товару, що поставляється за всіма накладними.
Згідно пункту 3.2 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару в термін не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту передачі такої партії товару.
У відповідності до пункту 3.3 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товарної партії, покупець зобов'язаний оплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочки платежу.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (том 1, а.с. 9-44) та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні. Факт приймання товару за накладними уповноваженою особою відповідача підтверджується підписом особи, уповноваженої на отримання товару, на накладних та відтиском штампу відповідача, зразок якого затверджений відповідачем.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача, правом наданим йому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, та не подав до суду відзив на позовну заяву.
Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 390051,47 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 24781,95 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 4391,88 грн. та інфляційних втрат у сумі 14759,33 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Кардіологічного санаторію «Ворзель»Національної академії наук України (08296, Київська область, смт. Ворзель, вул. Леніна, 1, код 03534305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний центр «Продсервіс»(03113, м. Київ, проспект Перемоги, 74, к. 3, код 33155671) -390051 (триста дев'яносто тисяч п'ятдесят одна) грн. 47 коп. заборгованості, 24781 (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят одна) грн. 95 коп. пені, 4391 (чотири тисячі триста дев'яносто одна) грн. 88 коп. 3% річних, 14759 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 33 коп. інфляційних втрат та судові витрати: 4339 (чотири тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 85 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СуддяД.Г. Заєць
Дата підписання рішення -5 грудня 2011 року