01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"29" листопада 2011 р. Справа № 12/177-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області
до державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний
центр України»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
управління Державного комітету із земельних ресурсів
у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області
про припинення права користування земельними ділянками, скасування
державної реєстрації державних актів на право постійного користування
землею та зобов'язання повернути земельні ділянки
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність №06-19-1833 від 03.10.2011 року);
від відповідача: ОСОБА_2 -адвокат (довіреність №454 від 25.22.2011 року);
Аршинець О.В. -в.о. керівника підприємства
(паспорт НОМЕР_1, виданий 09.02.1996 року);
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився,
07 вересня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (далі -позивач) до державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України»(далі -відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Державного комітету із земельних ресурсів у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, про припинення права користування земельними ділянками, скасування державної реєстрації державних актів на право постійного користування землею та зобов'язання повернути земельні ділянки.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача пояснила, що основним видом діяльності відповідача є ведення племінної справи в тваринництві.
Для забезпечення даного виду діяльності відповідачу у постійне користування було надано земельну ділянку, площею 584,4 га, право на користування якою посвідчується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-КВ №001619, земельну ділянку, площею 138,1 га, право на користування якою посвідчене Державним актом на право постійного користування землею І-КВ №000503, та земельну ділянку, площею 376,7 га, право на користування якою посвідчене Державним актом на право постійного користування І-КВ №000501.
Наказом Головного управління агропромислового розвитку Державної адміністрації Київської області №19 від 02.03.2011 року «Про внесення змін до наказу Головного управління агропромислового розвитку від 25.12.2009 року №196»відповідача позбавлено статусу племінного заводу по молочному скотарству.
На думку представника позивача, оскільки відповідача було позбавлено права здійснювати основний вид діяльності, земельні ділянки використовуються ним не за цільовим призначенням, а тому підлягають поверненню до земель запасу Переяслав-Хмельницького району Київської області.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив припинити право постійного користування земельними ділянками, що знаходяться у користуванні відповідача, площею 584,4 га, 138,1 га та 376,7 га; скасувати державну реєстрацію: Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №001619; Державного акту на право постійного користування землею І-КВ №000503; Державного акту на право постійного користування землею І-КВ №000501 (далі - Державні акти); зобов'язати управління Державного комітету із земельних ресурсів у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області скасувати державну реєстрацію Державних актів та зобов'язати відповідача повернути земельні ділянки до числа земель запасу Переяслав-Хмельницького району Київської області шляхом підписання акту прийому-передачі земельних ділянок з позивачем.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2011 року, справу призначено до розгляду 04.10.2011 року.
04 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі - третя особа), направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 25.10.2011 року.
24 жовтня 2011 року представник третьої особи направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.
25 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 29.11.2011 року.
28 листопада 2011 року представник відповідач направив на адресу суду відзив на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити.
29 листопада 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявила клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору спільного обробітку землі №6/1-А від 16.03.2011 року та залучення до участі в справі спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель управління Державного комітету із земельних ресурсів у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, який проводив перевірку щодо дотримання земельного законодавства відповідачем, у задоволенні яких судом було відмовлено, у зв'язку з тим, що до матеріалів справи вже були долучені всі необхідні для розгляду справи документи.
Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
для забезпечення ведення діяльності державному сільськогосподарському підприємству «Головний селекційний центр України»(далі -відповідач) у постійне користування було надано землі, загальною площею 1 099,2 га, а саме: земельну ділянку, площею 584,4 га, право на користування якою посвідчується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-КВ №001619, земельну ділянку, площею 138,1 га, право на користування якою посвідчене Державним актом на право постійного користування землею І-КВ №000503, та земельну ділянку, площею 376,7 га, право на користування якою посвідчене Державним актом на право постійного користування І-КВ №000501.
Наказом Головного управління агропромислового розвитку Державної адміністрації Київської області №19 від 02.03.2011 року «Про внесення змін до наказу Головного управління агропромислового розвитку від 25.12.2009 року №196»відповідача було позбавлено статусу племінного заводу по молочному скотарству.
Так, оскільки відповідача позбавлено права здійснювати основний вид діяльності, земельні ділянки, на думку представника Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (далі -позивач), використовуються відповідачем не за цільовим призначенням, а тому право користування ними підлягає припиненню, а землі підлягають поверненню до земель запасу Переяслав-Хмельницького району Київської області.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив припинити право постійного користування земельними ділянками, що знаходяться у користуванні відповідача, площею 584,4 га, 138,1 га та 376,7 га; скасувати державну реєстрацію: Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №001619; Державного акту на право постійного користування землею І-КВ №000503; Державного акту на право постійного користування землею І-КВ №000501 (далі - Державні акти); зобов'язати управління Державного комітету із земельних ресурсів у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області скасувати державну реєстрацію Державних актів та зобов'язати відповідача повернути земельні ділянки до числа земель запасу Переяслав-Хмельницького району Київської області шляхом підписання акту прийому-передачі земельних ділянок з позивачем.
Доводи позивача спростовуються наступним.
Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій АБ №160670, видами діяльності відповідача за КВЕД є: розведення великої рогатої худоби, розведення свиней, ветеринарна діяльність, надання послуг у тваринництві, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту та вирощування зернових та технічних культур.
28 листопада 2011 року представник відповідача направив на адресу суду відзив на позовну заяву, зазначив, що відповідач використовує земельні ділянки, надані йому у постійне користування, з метою утримання племінного м'ясного поголів'я (вирощування кормів та випасання худоби), тому підстави для припинення права відповідача на користування вказаними земельними ділянками відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 148 Господарського кодексу України, природні ресурси можуть надаватися суб'єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.
Згідно з ч. 4 цієї статті, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами.
Частиною 3 ст. 148 Господарського кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).
Пунктом а) ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
Об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України (ст. 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).
Згідно з п. ґ) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Пунктом а) ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
25 жовтня 2011 року представник відповідача у судовому засіданні долучив до матеріалів справи акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства управління Державного комітету із земельних ресурсів у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 26.09.2011 року, з яких вбачається, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, площею 51,6 га, 49,8 га, 186,6 га, 68,5 га, 318,6 га, 265,8 га, 36,7 га, 121,6 га (загальною площею 1 099,2 га) використовуються для сільськогосподарського виробництва, порушень відповідачем вимог земельного законодавства не виявлено.
28 листопада 2011 року представник відповідача направив на адресу суду відзив та долучив акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства управління Державного комітету із земельних ресурсів у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області №А028, №А029, №А030, №А031, №А032, №А033, №А034, №А035 від 10.11.2011 року, з яких вбачається, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, площею 51,6 га, 49,8 га, 186,6 га, 68,5 га, 318,6 га, 265,8 га, 36,7 га, 121,6 га (загальною площею 1 099,2 га) використовуються для сільськогосподарського виробництва, порушень відповідачем вимог земельного законодавства не виявлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України та запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Згідно з п. а) ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
П. 3 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів (далі -Положення) закріплено, що основними завданнями Держкомзему є, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, здійснення державного геодезичного нагляду за виконанням топографо-геодезичних і картографічних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в задоволенні позову, господарські витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 3, 4, 5 ст. 148 Господарського кодексу України, ч. 1, п. а) ч. 2 ст. 92, п. а) ч. 1 ст. 96, п. ґ) ч. 1 ст. 141, п. а) ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 2, ст. 4, ч. 1 ст. 5, п. а) ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області до державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Державного комітету із земельних ресурсів у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, про припинення права користування земельними ділянками, скасування державної реєстрації державних актів на право постійного користування землею та зобов'язання повернути земельні ділянки відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 05.12.2011 року.