01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"22" листопада 2011 р. Справа № 21/024-11/8
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом дочірньої компанії “Укртрансгаз” національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, ідентифікаційний код: 30019801, місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз”, ідентифікаційний код: 23517243, місцезнаходження: 03065, м. Київ, пр-т. Комарова, 44, адреса для листування: 14034, м. Чернігів, вул. Білова, 4/а,
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче лікувально-оздоровче підприємство “Медиком”, ідентифікаційний код: 13729949, місцезнаходження: 07363, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Хотянівка, масив “Дніпро”, 1,
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності серії ВРД за № 269828 від 22.12.2010 року;
від відповідача: ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 26.06.2009 року,-
дочірня компанія “Укртрансгаз” національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче лікувально-оздоровче підприємство “Медиком” (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 2886,81 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень 81 коп.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору (далі за текстом: Договір) Відповідач не в повному обсязі виконує взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 2886,81 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень 81 коп.), з якої основний борг по сплаті вартості послуг з транспортування природного газу у сумі 2 402,90 грн. (дві тисячі чотириста дві гривні 90 коп.), штраф у сумі 168,21 грн. (сто шістдесят вісім гривень 21 коп.), 3-и проценти річних у сумі 77,64 грн. (сімдесят сім гривень 64 коп.), інфляційні втрати у сумі 238,06 грн. (двісті тридцять вісім гривень 06 коп.).
Ухвалою суду від 09.03.2011 року порушено провадження у справі № 21/024-11.
Рішенням господарського суду Київської області від 20.04.2011 року у справі №21/024-11 вимоги Позивача задоволенні частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу у сумі 2 402,90 грн. (дві тисячі чотириста дві гривні 90 коп.), державне мито у сумі 84,91 грн. (вісімдесят чотири гривні 91 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 196,44 грн. (сто дев'яносто шість гривень 44 коп.).
Відповідач не погоджуючись з рішенням суду 1-ї інстанції оскаржив останнє в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року в задоволенні апеляційної скарги Відповідача відмовлено та рішення господарського суду Київської області від 20.04.2011 року у справі №21/024-11 залишено без змін.
Відповідач не погоджуючись з рішеннями судів 1-ї та апеляційної інстанцій оскаржив останні до Вищого господарського суду України.
Постановою вищого господарського суду України від 06.09.2011 року касаційна скарга Відповідача задоволена частково шляхом скасування Рішення господарського суду Київської області від 20.04.2011 року та Постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року у справі №21/024-11 з послідуючим направленням матеріалів останньої до господарського суду Київської області на новий розгляд.
Вищий господарський суд України своє рішення мотивував тим, що суди 1-ї і апеляційної інстанцій при розгляді справи №21/024-11 не дослідили з врахуванням доводів і заперечень Відповідача наступні обставини справи: - не досліджено питання обов'язку по оплаті послуг з транспортування газу магістральним трубопроводом, в зв'язку з тим, що зазначені послуги разом з вартістю поставленого газу оплачувались Відповідачем ВАТ «Київоблгаз», як постачальнику за договором від 31.12.2008 року за №90194-ПГ/09; - не дано правової оцінки п. 4.1. Договору від 31.12.2008 року за №90194-ПГ/09, за умовами якого визначається ціна газу; - не досліджено умови договору від 31.12.2008 року за №90194, предметом якого є надання «Облгазом»послуг з транспортування природного газу «Замовнику»- товариству з обмеженою відповідальністю ВЛОП «Медиком».
Справа №21/024-11 надійшла до господарського суду Київської області для нового розгляду 22.09.2011 року та 26.09.2011 року передана для подальшого розгляду судді Скутельнику П.Ф., який її 26.09.2011 року прийняв до провадження, присвоївши останній №21/024-11/8, та призначив до розгляду на 11.10.2011 року.
11.10.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Ухвалою суду від 11.10.2011 року розгляд справи відкладено на 25.10.2011 року.
25.10.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Ухвалою суду від 25.10.2011 року розгляд справи відкладено на 22.11.2011 року.
22.11.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.
У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 22.11.2011 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Господарський процесуальний кодекс України у ч. 1 ст. 111-12 передбачає, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -
відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
31.12.2008 року між ВАТ “Київоблгаз” (далі за текстом: Постачальник) та ТОВ “ВЛОП “Медиком” (далі за текстом: Споживач) укладено договір на постачання природного газу для потреб промислових споживачів за №90194-ПГ/09 (далі за текстом: Договір).
Договір у п. 4.1.1. передбачає, що ціна за 1000 кубічних метрів імпортованого природного газу, який передається «Споживачу», без врахування тарифів на його транспортування та постачання, без врахування цільової надбавки до тарифу на газ (12 %), без врахування витрат НАК «Нафтогаз України»на реалізацію природного газу, становить 1152,00 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 00 коп.), крім того ПДВ -230,40 грн. (двісті тридцять гривень 40 коп.), разом 1382,40 грн. (одна тисяча триста вісімдесят дві гривні 40 коп.). Крім того, Споживач сплачує Постачальнику: - вартість тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для ДК «Укртрансгаз», яка становить 18,90 грн. (вісімнадцять гривень 90 коп.), крім того ПДВ -3,78 грн. (три гривні 78 коп.), разом 22,68 грн. (двадцять дві гривні 68 коп.) за 1000 куб. м.; - тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом «Постачальника», який становить 33,40 грн. (тридцять три гривні 40 коп.), крім того ПДВ -6,68 грн. (шість гривень 68 коп.), разом 40,08 грн. (сорок гривень 08 коп.) за 1000 куб. м.; - витрати НАК «Нафтогаз України»на реалізацію природного газу, які становлять 121,00 грн. (сто двадцять одна гривня 00 коп.), крім того ПДВ -24,20 грн. (двадцять чотири гривні 20 коп.), разом 145,20 грн. (сто сорок п'ять гривень 20 коп.) за 1000 куб. м.; - збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 12 відсотків (з урахуванням витрат НАК «Нафтогаз України»на реалізацію природного газу) -152,76 грн. (сто п'ятдесят дві гривні 76 коп.), крім того ПДВ -30,55 грн. (тридцять гривень 55 коп.), разом 183,31 грн. (сто вісімдесят три гривні 31 коп.). Таким чином, сума до сплати за 1000 куб. м. природного газу складає 1773,67 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят три гривні 67 коп.).
Згідно п. 4.1.2. Договору, ціна за 1000 куб. м. газу, видуботого на території України або відібраного із підземних сховищ газу, який передається «Споживачу», без врахування тарифів на його транспортування та постачання, без врахування цільової надбавки до тарифу на газ (12%), без ціни на послуги по забезпеченню постачання природного газу, становить 1152,00 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 00 коп.), крім того ПДВ -230,40 грн. (двісті тридцять гривень 40 коп.), разом 1382,40 грн. (одна тисяча триста вісімдесят дві гривні 40 коп.). Крім того, Споживач сплачує Постачальнику: - тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом «Постачальника», який становить 33,40 грн. (тридцять три гривні 40 коп.), крім того ПДВ -6,68 грн. (шість гривень 68 коп.), разом 40,08 грн. (сорок гривень 08 коп.) за 1000 куб. м.; - ціну за послуги по забезпеченню постачання природного газу, яка становить 121,00 грн. (сто двадцять одна гривня 00 коп.), крім того ПДВ -24,20 грн. (двадцять чотири гривні 20 коп.), разом ціна становить 145,20 грн. (сто сорок п'ять гривень 20 коп.) за 1000 куб. м.; - збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ у розмірі 12 відсотків - 138,24 грн. (сто тридцять вісім гривень 24 коп.), крім того ПДВ -27,65 грн. (двадцять сім гривень 65 коп.), разом 165,89 грн. (сто шістдесят п'ять гривень 89 коп.). Таким чином, сума до сплати за 1000 куб. м. природного газу складає 1773,57 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят три гривні 57 коп.).
29.01.2009 року між ВАТ “Київоблгаз” (далі за текстом: Постачальник) та ТОВ “ВЛОП “Медиком” (далі за текстом: Споживач) укладено додаткову угоду за №1 до договору на постачання природного газу для потреб промислових споживачів за №90194-ПГ/09 (далі за текстом: Додаткова угода).
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, викласти п. 4.1. Договору в наступній редакції: З 1 січня 2009 року ціна за 1000 куб. м. природного газу, який передається Споживачу, без урахування збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки (0%) до ціни газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 2 020,25 грн. (дві тисячі двадцять гривень 25 коп.), крім того ПДВ -404,05 грн. (чотириста чотири гривні 05 коп.), разом 2424,30 грн. (дві тисячі чотириста двадцять чотири гривні 30 коп.). Також Споживач сплачує Постачальнику: - тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом Постачальника, який становить 33,40 грн. (тридцять три гривні 40 коп.), крім того ПДВ - 6,68 грн. (шість гривень 68 коп.), разом 40,08 грн. (сорок гривень 08 коп.) за 1000 куб. м.; Таким чином, сума до сплати за 1000 куб. м. природного газу складає 2464,38 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят чотири гривні 38 коп.). Крім того, у разі отримання Споживачем імпортованого природного газу Споживач сплачує Постачальнику вартість тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для ДК «Укртрансгаз», яка становить 18,90 грн. (вісімнадцять гривень 90 коп.), крім того ПДВ -3,78 грн. (три гривні 78 коп.), разом 22,68 грн. (двадцять дві гривні 68 коп.) за 1000 куб. м. Таким чином, сума до сплати за 1000 куб. м. імпортованого природного газу складає 2487,06 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят сім гривень 06 коп.).
Додаткова угода у п.п.2, 3 передбачає, що решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою до виконання сторонами. Дана Додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу, набирає чинності з моменту її підписання і скріплення печатками Сторін та поширює свою дію на відносини, що склались між Сторонами з 01 січня 2009 року. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору на постачання природного газу від 31 грудня 2008 року за №90194-ПГ/09.
Суд на виконання вказівки суду касаційної інстанції дослідивши умови п. 4.1. Договору прийшов до висновку, що Відповідач повинен сплачувати Позивачу вартість транспортування магістральними газопроводами високого тиску газу, що видобутий на території України.
Одночасно судом на виконання вказівки суду касаційної інстанції досліджено умови Договору від 31.12.2008 року за №90194, за наслідками чого встановлено, що даний договір укладений між відкритим акціонерним товариством «Київоблгаз»та Відповідачем, предметом якого є надання відкритим акціонерним товариством «Київоблгаз»Відповідачу послуг по транспортуванню природного газу газорозподільними мережами від газорозподільних станцій до межі розподілу балансової належності газопроводів відкритого акціонерного товариства «Київоблгаз»з Відповідачем, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що за Договором від 31.12.2008 року за №90194 Відповідач сплачує відкритому акціонерному товариству «Київоблгаз»лише вартість послуг по транспортуванню природного газу газорозподільними мережами, у вартість яких згідно п. 4.1. Договору не входить вартість транспортування магістральними газопроводами високого тиску газу, що видобутий на території України або відібраний із підземних сховищ газу, та Договір від 31.12.2008 року за №90194 взагалі не регулює питання оплати Відповідачем вартість транспортування газу магістральними газопроводами високого тиску, про що також свідчать наявні в матеріалах справи копії актів приймання-передачі природного газу і послуг з його транспортування.
Крім того, судом уважно досліджено зміст Договору з врахуванням умов Договору від 31.12.2008 року за №90194 та п. 3.5.5. Договору, який передбачає, що Відповідач зобов'язаний укласти договори: з ВАТ «Київоблгаз»на транспортування газу розподільними мережами та дочірньою компанією «Укртрансгаз»за умови постачання природного газу видобутого на території України або відібраного із підземних сховищ газу, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що Відповідач з метою виконання п. 3.5.5. Договору зобов'язаний був укласти з дочірньою компанією «Укртрансгаз»договір з приводу транспортування магістральними газопроводами високого тиску газу, що видобутий на території України або відібраний із підземних сховищ газу.
Проте, в ході розгляду справи встановлено, що Відповідач в порушення умов п. 3.5.5. Договору ухилявся від укладення з дочірньою компанією «Укртрансгаз»договору з приводу транспортування магістральними газопроводами високого тиску газу, що видобутий на території України або відібраний із підземних сховищ газу.
За таких обставин суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний був оплачувати Позивачу послуги по транспортуванню магістральними газопроводами високого тиску газу, що видобутий на території України або відібраний із підземних сховищ газу.
При розгляді справи встановлено, що протягом лютого 2008 року, січня-листопада 2009 року, січня-травня та липня-вересня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю “ВЛОП “Медиком” було спожито 95 346 м3 газу, видобуто на території України, що підтверджується листом ВАТ “Київоблгаз” від 16.02.2011 року за №12-631, а також реєстрами обсягів природного газу протранспортованого мережами Вишгородської ФЕГГ ВАТ “Київоблгаз” згідно договору від 31.12.2008 року за №90194-ПГ/09 у спірний період.
Відповідно до порядку побудови та функціонування газотранспортної системи, визначеного наказом Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” “Про затвердження порядку доступу до газотранспортної системи” від 26.03.2001 року за №79, забезпечення природним газом, зокрема, у Вишгородському районі Київської області здійснює ДК “Укртрансгаз” в особі Чернігівського ЛВУМГ, яке транспортує природний газ мережами високого тиску (магістральним газопроводом) по території України до газорозподільних станцій м. Вишгород загальним потоком, який (газ) після одоризації та зменшення тиску передається у мережі низького тиску Вишгородському УЕГГ ВАТ “Київоблгаз”, яке транспортує газ безпосередньо кожному із споживачів Вишгородського району у визначеному обсязі розподільними газопроводами.
Суд приходить до висновку, що транспортування споживачам газу розподільними мережами Вишгородського УЕГГ ВАТ “Київоблгаз” свідчить про надання ДК “Укртрансгаз” споживачам послуг з транспортування газу, який видобутий на території України, у тому ж обсязі магістральним газопроводом.
За таких обставин, як зазначає позивач, споживання відповідачем газу протягом спірного періоду було зумовлено наданням Чернігівським ЛВУМГ ДК “Укртрансгаз” послуг з транспортування зазначеного обсягу газу, магістральним газопроводом.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, вартість наданих послуг з транспортування 95 346 м3 природного газу становить 2 526,90 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять шість гривень 90 коп.).
Проте, Відповідач свої обов'язки в частині оплати наданих Позивачем послуг виконав частково, сплативши лише 160,00 грн. (сто шістдесят гривень 00 коп.) у якості оплати наданих послуг з транспортування газу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки з поточного рахунку Позивача, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 2 402,90 грн. (дві тисячі чотириста дві гривні 90 коп.).
Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання даного спору 19.05.2009 року, 04.08.2010 року, 28.01.2011 року Позивачем були надіслані Відповідачу вимоги за №3002, за №3281 та за №218, відповідно до яких Позивач інформував Відповідача про обов'язок оплатити вартість наданих Позивачем послуг з транспортування спожитого Відповідачем газу.
Однак, сторони не дійшли згоди щодо наявності або відсутності у Відповідача обов'язку здійснити оплату наданих Позивачем послуг з транспортування природного газу та їх вартості.
Предметом позову є, зокрема, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 2 402,90 грн. заборгованості по сплаті вартості наданих протягом лютого 2008 року, січня-листопада 2009 року, січня-травня, липня-вересня 2010 року послуг з транспортування природного газу магістральним трубопроводом.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.
Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Відповідно до вимог ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства. Суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Господарський кодекс України у ст. 179 передбачає, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про забезпечення споживачів природним газом” від 27.12.2001 року за №1729, послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами забезпечується виключно НАК "Нафтогаз України" та підприємствами, які входять до її корпоративного управління.
Відповідно до Положення про Чернігівське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, основним завданням Чернігівського ЛВУМГ є, зокрема, надання від імені компанії послуг з транспортування природного газу споживачам України; експлуатація та обслуговування магістральних газопроводів та інших об'єктів газотранспортної системи.
Тарифи на послуги з транспортування природного газу є регульованими та визначаються відповідними постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України із розрахунку обсягів протранспортованого газу.
Згідно наданого позивачем розрахунку, вартість наданих відповідачу послуг з транспортування 95 346 м3 природного газу магістральним трубопроводом становить 2 526,90 грн.
Відповідно до листа ВАТ “Київоблгаз” від 16.02.2011 року за №12-631, реєстрів обсягів природного газу протранспортованого мережами Вишгородської ФЕГГ ВАТ “Київоблгаз”, письмових пояснень Позивача, письмового розрахунку Позивача заборгованості Відповідача, протягом спірного періоду Відповідачем було спожито 95 346 м3 газу, який видобутий на території України, з яких 86 109 м3 газу було спожито протягом лютого 2008 року, січня-листопада 2009 року, січня-квітня 2010 року, 4 735 м3 газу протягом травня, липня 2010 року, 4 502 м3 газу протягом серпня-вересня 2010 року.
Відповідно до додатку за №2 до Постанови НКРЕУ від 07.08.2008 року за №935, тариф на послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами для ДК “Укртрансгаз” та Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" відповідно до території ліцензованої діяльності підприємств з газопостачання та газифікації, зокрема ВАТ “Київоблгаз”, становить 18,90 грн. за 1 000 м3 без ПДВ. Зазначена постанова набрала чинності з 01.09.2008 року.
Відповідно до додатку за №2 до Постанови НКРЕУ від 28.04.2010 року за №479, тариф на послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами для ДК “Укртрансгаз” та Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" відповідно до території ліцензованої діяльності підприємств з газопостачання та газифікації, зокрема ВАТ “Київоблгаз”, становить 20,70 грн. за 1 000 м3 без ПДВ. Зазначена постанова набрала чинності з 01.05.2010 року.
Відповідно до додатку за №2 до Постанови НКРЕУ від 28.04.2010 року за №479, тариф на послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами для ДК “Укртрансгаз”та Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" відповідно до території ліцензованої діяльності підприємств з газопостачання та газифікації, зокрема ВАТ “Київоблгаз”, становить 75,60 грн. за 1 000 м3 без ПДВ. Зазначена постанова набрала чинності з 01.08.2010 року.
Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
Судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача будь-яких заяв або претензій щодо строків транспортування газу магістральними трубопроводами, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків надання послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами або щодо їх якості Відповідачем суду не надано.
Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного надання Позивачем Відповідачу послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем транспортування газу магістральними трубопроводами не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.
В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 2 402,90 грн. (дві тисячі чотириста дві гривні 90 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 22.11.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним.
Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем за наданні Позивачем послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами суду не надано.
Станом на 22.11.2011 року основна заборгованість у сумі 2 402,90 грн. (дві тисячі чотириста дві гривні 90 коп.) Відповідачем не погашена.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу по сплаті вартості послуг з транспортування природного газу у сумі 2 402,90 грн. (дві тисячі чотириста дві гривні 90 коп.), є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, внаслідок чого задовольняються судом у повному обсязі.
Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача штраф у сумі 168,21 грн. (сто шістдесят вісім гривень 21 коп.), 3-и проценти річних у сумі 77,64 грн. (сімдесят сім гривень 64 коп.), інфляційні нарахування у сумі 238,06 грн. (двісті тридцять вісім гривень 06 коп.).
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по несплаті станом на 22.11.2011 року вартості наданих Позивачем послуг з транспортування магістральними газопроводами природного газу, який видобутий на території України, у сумі 2 402,90 грн. (дві тисячі чотириста дві гривні 90 коп.), яка встановлена судом, є порушенням зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Позивач в суді не відмовлявся від своїх позовних вимог щодо нарахування та стягнення з Відповідача штрафу, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.
За розрахунком Позивача розмір штрафу становить 168,21 грн. (сто шістдесят вісім гривень 21 коп.), розмір інфляційних нарахувань становить 238,06 грн. (двісті тридцять вісім гривень 06 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 77,64 грн. (сімдесят сім гривень 64 коп.).
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним.
Враховуючи несплату Відповідачем станом на 22.11.2011 року заборгованості з оплати наданих Позивачем послуг з транспортування магістральними газопроводами природного газу, який видобутий на території України, у сумі 2 402,90 грн. (дві тисячі чотириста дві гривні 90 коп.), ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача штрафу у сумі 168,21 грн. (сто шістдесят вісім гривень 21 коп.), 3-х процентів річних у сумі 77,64 грн. (сімдесят сім гривень 64 коп.), інфляційних втрат у сумі 238,06 грн. (двісті тридцять вісім гривень 06 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.
У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем по суду.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним повністю або частково заборгованості перед Позивачем.
Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв'язку з чим, зазначені суми господарських витрат відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача, як сторони внаслідок неправильних дій якої виник спір, на користь Позивача в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позов дочірньої компанії “Укртрансгаз” національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче лікувально-оздоровче підприємство “Медиком” про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче лікувально-оздоровче підприємство “Медиком”, ідентифікаційний код: 13729949, місцезнаходження: 07363, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Хотянівка, масив “Дніпро”, 1, на користь дочірньої компанії “Укртрансгаз” національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, ідентифікаційний код: 30019801, місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз”, ідентифікаційний код: 23517243, місцезнаходження: 03065, м. Київ, пр-т. Комарова, 44, адреса для листування: 14034, м. Чернігів, вул. Білова, 4/а, заборгованість з оплати послуг транспортування магістральними газопроводами високого тиску газу, що видобутий на території України, у вигляді основного боргу у сумі 2 402,90 грн. (дві тисячі чотириста дві гривні 90 коп.), штрафу у сумі 168,21 грн. (сто шістдесят вісім гривень 21 коп.), 3-х процентів річних у сумі 77,64 грн. (сімдесят сім гривень 64 коп.), інфляційних втрат у сумі 238,06 грн. (двісті тридцять вісім гривень 06 коп.), державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 22.11.2011 року