01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"29" листопада 2011 р. Справа № 5/085-11
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантіс-Центр”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибопереробний завод “Плеяди”, м. Боярка
про стягнення 48648,69 грн.
за участю представників:
позивача:ОСОБА_1. -дов. від 04.10.2011р. № 04-10-11
відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантіс-Центр” (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибопереробний завод “Плеяди” (далі -відповідач) про стягнення 48648,69 грн., з яких 46708,00 грн. основний борг, 314,45 грн. 3% річних та 1626,24 грн. пеня.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 11.01.2008р. № 15 (далі -договір), відповідно до умов якого, продавець - позивач зобов'язався поставити, а покупець -відповідач прийняти та оплатити рибу та морепродукти (далі -товар).
Відповідно до п. 3.1 договору умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс” (в редакції 2000 року). Поставка товару здійснюється на умовах EXW (EX WORKS), ФРАНКО-склад, місце поставки -склад продавця, розташований за адресою: м. Київ, вул. Богатирська 1Д.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна на кожну партію товару за цим договором узгоджується покупцем та продавцем та вказується у видатково-прибутковій накладній.
Згідно п. 5.1 договору покупець повинен оплатити партію товару не пізніше 30 банківських днів з дати поставки товару продавцем.
Відповідно до п. 5.2 договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця, вказаний в цьому договорі.
Передача товару від продавця покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару продавцем. Підписання покупцем видатково-прибуткової накладної засвідчує факт отримання покупцем партії товару належної якості (п. 6.1 договору).
Пунктом 6.3 договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання останнім видатково-прибуткової накладної.
Строк дії цього договору -один рік з дня його підписання. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору сторони не повідомлять одна одну про розірвання договору, цей договір вважається продовженим на такий самий строк (п. 10 договору).
Додатковою угодою від 04.01.2010р. № 1 до договору сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 11.01.2011р.
Згідно положень п. 1.1 додаткової угоди від 12.01.2011р. № 2 до договору сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2011р. на тих же самих умовах.
На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 31.05.2011р. № 536 поставив відповідачу товар на загальну суму 48708,00 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Зазначена накладна підписана в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.
В порушення договірних зобов'язань відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково в сумі 2000,00 грн., в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 46708,00 грн. -різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.
Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 15.08.2011р. № 1 за вих. № 62, в якій позивач вимагав від відповідача сплатити наявну заборгованість за поставлений товар у розмірі 46708,00 грн. Вказана кореспонденція отримана відповідачем 30.08.2011р., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про її отримання, який міститься на повідомленні про вручення поштового відправлення, оригінал якого залучений до матеріалів справи.
Разом з тим, відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 46708,00 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 46708,00 грн. заборгованості за поставлений товар.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки здійснення розрахунку за поставлений товар передбачені умовами договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача 3% річних за період прострочення з 14.07.2011р. по 04.10.2011р. з простроченої суми складають 314,45 грн.
Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Також, позивач посилаючись на п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленого товару пеню, яка за його розрахунком за період прострочення складає 1626,24 грн.
Судом досліджено зазначений пункт договору, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог в частині заявленої до стягнення суми пені та встановлено, що сторони договору в ньому дійшли згоди про те, що сторона, яка порушила господарське зобов'язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено. Склад та розмір відшкодування збитків визначається сторонами за правилами, встановленими Господарським кодексом України. Збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції.
Крім того, п. 7.1 договору сторони погодили, що за порушення зобов'язання з оплати товару (п. 5.1 договору) покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 50% від суми невиконаного грошового зобов'язання.
Таким чином, сторони в даному договорі погодили, що за порушення господарського зобов'язання винна сторона має відшкодувати збитки (п. 7.2 договору), а за порушення зобов'язання з оплати поставленого товару -сплатити штраф (п. 7.1 договору).
Такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені, сторони договору при його укладанні не встановили і як наслідок положення даного договору його не містять.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Оскільки сторонами договору не встановлений такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання як пеня, то позовні вимоги про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 1626,24 грн. пені є безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 46708,00 грн. основного боргу та 314,45 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибопереробний завод “Плеяди” (08150, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, пров. Сосновий, 2, код ЄДРПОУ 33330650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантіс-Центр” (04665, м. Київ, вул. Богатирська, 1Д, код ЄДРПОУ 31516926) 46708 (сорок шість тисяч сімсот вісім) грн. 00 коп. заборгованості, 314 (триста чотирнадцять) грн. 45 коп. 3% річних, 470 (чотириста сімдесят) грн. 22 коп. витрат по сплаті державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.