01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"25" жовтня 2011 р. Справа № 8/125-11
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», ідентифікаційний код: 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, в особі відокремленого підрозділу «Складське господарство», ідентифікаційний код: 36217282, місцезнаходження: 34400, Рівненська обл., м. Кузнецовськ,
до відповідача: приватного підприємства «Укртехобладнання», ідентифікаційний код: 31587232, юридична адреса: 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Грушевського, 51, кв. 12, фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 5,
про стягнення витрат на зберігання та зобов'язання забрати товар
за участю представників сторін
від позивача: провідний юрисконсульт відокремленого підрозділу «Складське господарство»державного підприємства національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»ОСОБА_1., яка діє на підставі довіреності від 01.10.2011 року серії ВРО за №051819, та провідний економіст відокремленого підрозділу «Складське господарство»державного підприємства національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»ОСОБА_2., яка діє на підставі довіреності від 12.09.2011 року;
від відповідача: не з'явився, -
державне підприємство національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Складське господарство»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного підприємства «Укртехобладнання»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення витрат у зв'язку із зберіганням товару та зобов'язання вивести товар.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач поставив йому неналежний товар, який Позивач відмовився приймати, внаслідок чого Позивач несе витрати на зберігання цього товару, в зв'язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на зберігання у сумі 88 740,39 грн. (вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок гривень 39 коп.) та зобов'язати останнього забрати товар.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2011 року порушено провадження у справі №8/125-11 та призначено останню до розгляду на 13.09.2011 року.
13.09.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 13.09.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 13.09.2011 року задоволено клопотання Позивача про продовження строку вирішення спору та розгляд справи відкладено на 04.10.2011 року.
30.09.2011 року до суду через канцелярію за вхідним номером 13405 від Позивача надійшла заява про збільшення (доповнення) позовних вимог.
04.10.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, виконав вимоги попередніх ухвал суду, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги попередніх ухвал суду не виконав. Ухвалою суду від 04.10.2011 року розгляд справи відкладено на 25.10.2011 року.
25.10.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги попередніх ухвал суду не виконав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахуванням наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 25.10.2011 року.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, дослідивши подані докази, суд -
відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
04.12.2007 року між Позивачем - Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», як покупцем, в особі відособленого підрозділу «Атомкомплект», та Відповідачем -ПП «Укртехобладнання», як постачальником, було укладено договір поставки від 04.12.2007 року за № 11161207419 (далі за текстом: Договір або Договір від 04.12.2007 року за № 11161207419).
Умовами договору від 04.12.2007 року за № 11161207419 сторони погодили, що постачальник зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити обладнання для столових (продукція), для потреб відокремлених підрозділів «Запорізька АЕС», «Южно-Українська АЕС», «Ровенська АЕС», «Хмельницька АЕС»та «Атоменергомаш АЕС»ДП НАЕК «Енергоатом», надалі -вантажоотримувач, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1), найменування, одиниця виміру та загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строки поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2), ціна продукції встановлена в національній валюті України та вказана в специфікаціях (п. 3.1), сума договору складає 13 848 650,00 грн. (п. 3.2), продукція оплачується покупцем по ціні, вказаній у специфікаціях (п. 3.4), оплата поставленого, згідно специфікацій, продукції проводиться покупцем протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання -передавання продукції (п. 3.5). строк поставки продукції вказується в специфікаціях, за згодою сторін допускається дострокова поставка (п. 4.1), поставка продукції згідно специфікацій проводиться автомобільним транспортом на умовах DDP відокремленим підрозділам «Запорізька АЕС», «Южно-Українська АЕС», «Ровенська АЕС», «Хмельницька АЕС»та «Атоменергомаш АЕС»ДП НАЕК «Енергоатом»згідно Інкотермс 2000 (п. 4.2), датою поставки вважається дата видаткової накладної, яка підтверджує надходження продукції на склад вантажоотримувача (п. 4.4), передавання продукції постачальником покупцю проводиться по акту приймання -передавання на складі вантажоотримувача у відповідності з супровідними документами (п. 5.1), зміни у договір можуть бути внесені за згодою сторін з оформленням додаткової угоди до договору, яке набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін. Допускається внесення змін у договір шляхом обміну листами, які є невід'ємною частиною договору. Зміни та доповнення у договір, які стосуються його суттєвих умов (предмет, вимоги якості, ціна, строк виконання) вносяться за згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди до договору та скріплення його печатками (п. 10.3).
Також, сторонами договору від 04.12.2007 року за № 11161207419 було погоджено Специфікації №№ 1-5 до зазначеного договору, укладено додаткову угоду від 26.02.2008 року за № 1 щодо строків поставки, додаткову угоду від 30.12.2008 року за № 2, додаткову угоду від 30.12.2009 року за № 3.
Відповідно до актів здавання-приймання до договору від 04.12.2007 року за № 11161207419, а саме: від 27.06.2008 року на суму 3 927 137,00 грн., від 22.07.2008 року на суму 893265,00 грн., від 09.10.2008 року на суму 790 708,00 грн., від 28.10.2008 року на суму 755 292,00 грн., від 03.11.2008 року на суму 471 258,00 грн., від 29.12.2008 року на суму 521 360,00 грн., від 29.12.2008 року на суму 159 122,00 грн., які підписані представниками та посвідчені печатками продавця (Відповідача) та покупця (Позивача), продавцем було поставлено, а покупцем прийнято товар загалом на суму 7 518 142,00 грн., яка була прийнята вантажоодержувачами та оплачена Позивачем у повному обсязі в сумі 7 518 142,00 грн.
Відповідач направив до відокремленого підрозділу «Атомкомплект» лист від 26.03.2008 року за №26/03, в якому зазначав про те, що з метою належного оформлення змін до договору від 04.12.2007 року за №11161207419 направляє повідомлення про прийняття пропозиції щодо змін умов договору та пропозицію укласти відповідну додаткову угоду до Договору.
Також, Відповідач листом за №27/09 повідомив відокремлений підрозділ «Атомкомплект»НАЕК «Енергоатом»про можливість збільшення відпускних цін на обладнання. Відповідь на зазначений лист до Відповідача не надходила.
В ході розгляду справи встановлено, що згідно актів приймання - передавання продукції Відповідачем було передано для потреб відокремлених підрозділів «Запорізька АЕС», «Южно-Українська АЕС», «Ровенська АЕС», «Хмельницька АЕС»та «Атоменергомаш АЕС»ДП НАЕК «Енергоатом»певну продукцію для зберігання на склад, без зазначення її ціни, зокрема за актами від 11.09.2008 року, від 08.09.2008 року, від 29.05.2008 року, від 06.06.2008 року, та акт без дати, в яких зазначено, що продукція за ними прийнята на зберігання.
Судом встановлено, що Відповідач за Договором поставив продукцію, яка не відповідала Специфікаціям Договору, в зв'язку з тим, що Відповідач без згоди покупця та без укладення додаткових угод до Договору змінив номенклатуру, кількість та вартість обладнання для їдалень.
Таким чином, суд погоджується з позицією Позивача, що відокремлені підрозділи - вантажоотримувачів погодились на пропозицію Відповідача тимчасово прийняти його майно (обладнання) на відповідальне зберігання, про що оформили відповідні акти прийняття на зберігання продукції, в яких ціну товару не зазначено. Як на момент поставки такого обладнання, так і на час розгляду справи ВП «Атомкомплект»НАЕК «Енергоатом», як сторона по договору поставки від 04.12.2007 року за № 11161207419 не погоджував та не підписував жодної додаткової угоди, згідно якої було б внесено зміни до Специфікацій №1 - №5, щодо зміни номенклатури, кількості та вартості обладнання для їдалень
За таких обставин, суд вважає обґрунтованою позицію Позивача з приводу того, що зміна умов договору, зокрема тих, які є суттєвими, допускається за згодою обох сторін шляхом укладення відповідних двосторонніх угод, що зокрема встановлено в пункті 10.3 договору від 04.12.2007 року за № 11161207419, в зв'язку з чим позиція Відповідача з приводу того, що між Відповідачем та Позивачем на підставі надісланих Позивачу листів було погоджено умови договору від 04.12.2007 року за № 11161207419 щодо збільшення ціни продукції, яка підлягала поставці, є необґрунтованою та безпідставною, внаслідок того, що ціна продукції має визначатись за згодою сторін договору шляхом укладення у встановленому порядку відповідної угоди. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що постачальником було здійснено поставку обладнання, що не відповідало умовам договору (не було передбачено у специфікації чи були відсутні документи на товар), обладнання було прийнято на збереження з подальшим оформленням документів згідно актів відокремленим підрозділом «Рівненська АЕС»(акт від 06.06.2008 року №805), відокремленим підрозділом «Хмельницька АЕС»(акт від 09.06.2008 року), відокремленим підрозділом «Южно-Українська АЕС»(акти від 29.05.2008 року, від 03.09.2008 року).
Частина обладнання, що була передана на зберігання у відокремлений підрозділ «Хмельницька АЕС»та відокремлений підрозділ «Рівненська АЕС»після надання Відповідачем документів на товар була прийнята (оприбуткована) по накладній №31/07/08 від 28.10.2008 року згідно акту приймання-здачі за №10/08 (відокремлений підрозділ «Хмельницька АЕС») та по накладній від 09.10.2008 року за №04/10/08 згідно акту приймання-здачі від 09.10.2008 року за №09/10 (відокремлений підрозділ «Рівненська АЕС»).
Факт відмови Позивача прийняти, переданий Відповідачем, товар в зв'язку з його невідповідністю Специфікаціям до Договору та забезпечення Позивачем схоронності цього товару з послідуючим повідомленням Відповідача про відмову в прийнятті товару підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі № 47/537, яке є чинним, наявність якого сторони у справі не заперечують та копія якого знаходиться у матеріалах справи.
Господарський процесуальний кодекс України у ст. 35 передбачає, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Таким чином, на підставі вищенаведеного факт відмови Позивача прийняти, переданий Відповідачем, товар в зв'язку з його невідповідністю Специфікаціям до Договору та забезпечення Позивачем схоронності цього товару з послідуючим повідомленням Відповідача про відмову в прийнятті товару є встановленим.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 3 ст. 690 Цивільного кодексу України, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві. Витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві.
Судом встановлено, що у зв'язку із створенням відокремленого підрозділу «Складське господарство»державного підприємства національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»товарно-матеріальні ресурси, що зберігались на складах відокремлених підрозділів АЕС були передані до новоствореного підрозділу «Складське господарство»на підставі розпоряджень президента ДП НАЕК «Енергоатом»: від відокремленого підрозділу «Рівненська АЕС»станом на 31.12.2008 року (розпорядження від 18.12.2008 року за №1262-р); від відокремленого підрозділу «Хмельницька АЕС»станом на 15.06.2009 року (розпорядження від 03.07.2009 року за №565-р); від відокремленого підрозділу Южно-Української АЕС станом на 30.11.2009 року (розпорядження від 24.11.2009 року за №1007-р).
На час розгляду судом справи у відокремленому підрозділі «Складське господарство»зберігається обладнання для їдалень приватного підприємства «Укртехобладнання», яке Позивач відмовився приймати у Відповідача, на Хмельницькому, Рівненському та Южно-Українському відділеннях. Перелік обладнання долучений Позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до актів виміру площ, на яких зберігається обладнання Відповідача, обладнання приватного підприємства «Укртехобладнання»займає 185 м2 складу за №5 Южно-Українського відділення відокремленого підрозділу «Складське господарство»(акт від 15.08.2011 року за №151); 48 м2 складу за №6 Хмельницького відділення відокремленого підрозділу «Складське господарство»(акт від 29.07.2011 року); 58 м2 складу за №8 Рівненського відділення відокремленого підрозділу «Складське господарство»(акт від 07.08.2011 року).
Позивач неодноразово звертався до Відповідача з пропозиціями вирішити питання зберігання обладнання: укласти договір на зберігання або забрати його, оплативши витрати на зберігання (листи від 10.08.2010 року за №45\605, від 10.02.2011 року за №45/108, від 11.04.2011 року за №45/276.
Проте, Відповідач листами від 17.08.2010 року за №17/10, від 23.02.2011 року за №23/11 лише просив продовжити термін зберігання обладнання до моменту вирішення питання в Господарському суді м. Києва, в зв'язку з тим, що Відповідачем був поданий позов до Позивача про стягнення вартості обладнання за договором від 04.12.2007 року за №11161207419, що не прийняте покупцем та перебуває на зберіганні.
Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 27.01.2011 року №47/537, Відповідачу було відмовлено у задоволені позову.
Згідно ч. 3 ст. 947 Цивільного кодексу України, при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
За розрахунками Позивача станом на 30.06.2011 року відокремлений підрозділ «Складське господарство»понесло витрати по зберіганню обладнання Відповідача у сумі 88 740,39 грн. (вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок гривень 39 коп.).
Перевіркою обґрунтованості та достовірності виконаного Позивачем розрахунку витрат на зберігання обладнання Відповідача встановлено, що для визначення суми відшкодування витрат були використані дані бухгалтерського обліку, підтвердженні аналітичними довідками по балансових рахунках №91 (загально-виробничі витрати), №92 (адміністративні витрати), № 94 (інші операційні витрати) за період зберігання у відокремленому підрозділі «Складське господарство», в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що даний розрахунок є обґрунтованим та вірним.
Господарський кодекс України у ст. 49 передбачає, що підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Господарський кодекс України у ст. 133 передбачає, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Господарський кодекс України у ч. 7 ст. 66 передбачає, що держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі: - вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; - самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; - вільного найму підприємцем працівників; - комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; - вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; - самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Згідно із вимогами ч.ч. 1, 3, 4 ст. 47 Господарського кодексу України, держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Цей же Кодекс у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Відповідно до вимог ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: - визнання наявності або відсутності прав; - визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; - відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; - припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; - присудження до виконання обов'язку в натурі; - відшкодування збитків; - застосування штрафних санкцій; - застосування оперативно-господарських санкцій; - застосування адміністративно-господарських санкцій; - установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; - іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позиції Позивача щодо здійснення останнім витрат на зберігання товару у сумі 88 740,39 грн. (вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок гривень 39 коп.), який Позивач відмовився прийняти в зв'язку з його невідповідністю Специфікаціям до Договору та який переданий Відповідачем, з послідуючим повідомленням Відповідача про відмову в прийнятті товару та ухилення Відповідача від вивезення вказаного товару у вигляді обладнання, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з Відповідача витрат на зберігання товару у сумі 88 740,39 грн. (вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок гривень 39 коп.) та зобов'язання Відповідача забрати шляхом вивезення товар у вигляді обладнання підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.
У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та не заперечувались Відповідачем по суду.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 972,40 грн. (дев'ятсот сімдесят дві гривні 40 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 972,40 грн. (дев'ятсот сімдесят дві гривні 40 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв'язку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позов державного підприємства національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Складське господарство»до приватного підприємства «Укртехобладнання»про стягнення витрат на зберігання та зобов'язання забрати товар, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємства «Укртехобладнання», ідентифікаційний код: 31587232, юридична адреса: 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Грушевського, 51, кв. 12, фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 5, на користь державного підприємства національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», ідентифікаційний код: 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, в особі відокремленого підрозділу «Складське господарство», ідентифікаційний код: 36217282, місцезнаходження: 34400, Рівненська обл., м. Кузнецовськ, витрати на зберігання товару у вигляді обладнання у сумі 88 740,39 грн. (вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок гривень 39 коп.).
3. Зобов'язати приватне підприємство «Укртехобладнання», ідентифікаційний код: 31587232, юридична адреса: 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Грушевського, 51, кв. 12, фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 5, забрати шляхом вивезення товар у вигляді обладнання для їдалень, яке зберігається згідно актів від 29.05.2008 року, від 06.06.2008 року за №805, від 09.06.2008 року, від 03.09.2008 року, акту без дати, накладної від 28.10.2008 року за №31/07/08, акту приймання-здачі за №10/08, накладної від 09.10.2008 року за №04/10/08 та акту приймання-здачі від 09.10.2008 року за №09/10 у Хмельницькому, Рівненському та Южно-Українському відділеннях відокремленого підрозділу «Складське господарство», ідентифікаційний код: 36217282, місцезнаходження: 34400, Рівненська обл., м. Кузнецовськ, в зв'язку з відмовою державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" прийняти, переданий приватним підприємством «Укртехобладнання», ідентифікаційний код: 31587232, юридична адреса: 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Грушевського, 51, кв. 12, фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 5, товар у вигляді обладнання для їдалень внаслідок його невідповідності Специфікаціям до Договору від 04.12.2007 року за № 11161207419.
4. Стягнути з приватного підприємства «Укртехобладнання», ідентифікаційний код: 31587232, юридична адреса: 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Грушевського, 51, кв. 12, фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 5, на користь державного підприємства національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», ідентифікаційний код: 24584661, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, в особі відокремленого підрозділу «Складське господарство», ідентифікаційний код: 36217282, місцезнаходження: 34400, Рівненська обл., м. Кузнецовськ, державне мито у сумі 972,40 грн. (дев'ятсот сімдесят дві гривні 40 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 25.10.2011 року