79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.09.06 Справа № 04/84-48
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Краєвської М.В.
розглянув матеріали апеляційних скарг Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Авто», м. Луцьк та Закритого акціонерного товариства «Проммонтаж СУ-27», м. Новий Розділ, вих. № 321 від 31.07.2006 року
на рішення Господарського суду Волинської області від 20.07.2006 року
у справі № 04/84-48, (суддя Філатова С.Т.)
за позовом Закритого акціонерного товарвства «Проммонтаж СУ-27»,
м. Новий Розділ
до відповідача Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Авто», м. Луцьк
про стягнення 203 235 грн. 00 коп.
За участю представників:
від позивача: Турчин Я.М., Петришин З.Г.- представники;
від відповідача: Пламетюк О.А.- представник.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Розпорядженням голови суду проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).
Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу представники сторін відмовились. Клопотань по суті розгляду апеляційних скарг не заявлено.
Рішенням господарського суду Волинської області від 20.07.2006 року (суддя Філатова С.Т.) позов Закритого акціонерного товариства «Проммонтаж СУ-27», м. Новий Розділ задоволено частково, з рахунку Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Авто», м. Луцьк стягнуто 129 220,53 грн. основного боргу, 5 039,60 грн. інфляційних донарахувань, 1 342,60 грн. витрат по сплаті державного мита та 77,95 грн. інформаційно-технічних витрат, в частині стягнення 12 916,89 грн. провадження у справі припинено, у стягненні 56 057,98 грн.- відмовлено.
Суд мотивував рішення тим, що відповідачем порушено умови договору підряду, факт передачі та приймання металоконструкцій по договору стверджується матеріалами справи, решта позовних вимог задоволенню не підлягають за безпідставністю та невірно здійсненим розрахунком інфляційних втрат, тому позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.
Позивач просить рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні з відповідача суми 56 057,98 грн. скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повній мірі, покликаючись, зокрема, на норми ст.ст. 526, 610, 611 ЦК України та ст. ст.33, 34 ГПК України, вважає, що відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором № 63 від 5.10.2005 року, не провів повну оплату виконаних позивачем робіт, а надані ним суду платіжні доручення № 8845 від 02.12.2005 року на суму 23 697,66 грн. та № 9339 від 28.12.2005 року на суму 30 000 грн. (всього на суму 53 697,66 грн.) не стосуються вказаного договору.
Відповідач, в свою чергу, просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, обгрунтувавши свої вимоги наступним:
- господарським судом, при прийнятті рішення, неправомірно взято до уваги товарну накладну №313 від 17.11.2005 року, де в графі «Отримав»наявний підпис представника відповідача громадянина Зелінського Анатолія Миколайовича, так як останній був наділений повноваженнями лише на вчинення однієї юридичної дії у вигляді отримання металоконструкцій від ЗАТ «Проммонтаж СУ-27»згідно довіреності серії ЯЛЛ № 390740 від 15.11.2005 року, виданої громадянину Зелінському А.М. ВКФ «Віта-Авто»;
- господарським судом неправомірно визначено наявність у відповідача заборгованості по договору підряду, оскільки не взято до уваги ту обставину, що дозволена умовами договору недооплата в розмірі 13 802,23 грн. надала право підряднику коригувати розмір договірної ціни та мала бути зарахована до суми основного зобов'язання замовника.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, вимоги скарги відхилив, покликаючись на те, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо проведення попередньої оплати (авансу) в розмірі 80 000 грн. за п.5.2 договору, оскільки надані ним суду платіжні доручення № 5315 від 5.12.2005 року, № 8845 від 2.12.2005 року та № 9339 від 28.12.2005 року про перерахунок коштів на загальну суму 66 197,77 грн. стосуються зобов'язань між позивачем та ТзОВ «Волинь індустрія»і не є авансовими по відношенню до договору.
Відповідач вимог ухвали суду від 31.08.2006 року в частині подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не виконав, однак представник в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просить оскаржуване рішення суду скасувати, у задоволенні позовних вимог -відмовити.
27 вересня 2006 року в судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.2006 року.
29 вересня 2006 року судове засідання оголошено продовженим.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
5 жовтня 2005 року між Закритим акціонерним товариством "Проммонтаж СУ-27" та Виробничо-комерційною фірмою в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Авто" укладено договір підряду № 63, згідно з яким відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання на свій ризик, власними силами та з своїх матеріалів виготовити металоконструкції (ферми, ворота і опори) відповідно до умов даного договору, а відповідач зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх. Згідно п.5.3 даного договору остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться відповідачем протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
ЗАТ «Проммонтаж Су-27»на підставі довіреності серії ЯЛЛ №390740 від 15.11.2005 року передало ВКФ у формі ТзОВ «Віта-Авто»металоконструкції на загальну суму 195 418,30 грн., що підтверджується відміткою про отримання на накладній № 313 від 17.11.2005 року, частковою оплатою на суму 12 500,11 грн. по платіжному дорученню № 5315 від 05.12.2005 року.
Зі змісту довіреності серії ЯЛЛ № 90740 від 15.11.2005 року та відмітки на накладній вбачається, що Зелінському А.М. було доручено отримання і фактично отримано металоконструкції на суму 162 848,58 грн.
Пункт 5.2 договору передбачає попередню оплату замовником підряднику в розмірі 80 000 грн. для закупівлі останнім необхідних для виконання робіт матеріалів.
При неоплаті 100% авансу підрядник залишає за собою право коригування договірної ціни в разі підвищення цін на металопрокат.
Остаточний розрахунок за виконанні роботи проводиться замовником протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту приймання передачі виконаних робіт.
Пунктом 12.3 договору закріплено, що зміни і доповнення до даного договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні за умови, якщо вони здійсненні в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін.
Розшифровкою кредиторської заборгованості ВКФ у формі ТзОВ «Віта-Авто»станом на 01.04.2006 року, актом звірки розрахунків за період з 01.01.2005 року по 26.06.2006 року визначено сальдо станом на 26.06.2006 року на користь позивача в сумі 129 220,53 грн.
Колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне:
У відповідності до вимог ст.ст. 837, 853, 854 ЦК України - за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недолік у виконаній роботі.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Стаття 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно (ч.2 ст.334 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку та облікових документів є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав:
Передача-приймання металопродукцій відбулася на виконання договору з ініціативи відповідача через його повноважного представника Зелінського А.М., що стверджує довіреність серії ЯЛЛ № 390740 від 15.11.2005 року.
Відсутність претензій з боку відповідача та часткова проплата вартості цих металоконструкцій по платіжному дорученню № 5315 від 05.12.2005 року свідчить про факт прийняття виконання за договором.
Виходячи із положень ч.2 ст.334 ЦК України, господарським судом дано правильну оцінку накладної № 313 , як доказу одержання металопродукції за договором підряду.
Судом першої інстанції правомірно відзначено те, що законодавством та договором не обумовлена форма акту приймання-передачі робіт (крім типових форм первинних облікових документів у будівництві), а тому у суду немає підстав вважати недоведеним факт передачі та приймання металоконструкцій по договору.
Отже, необгрунтованим є покликання відповідача на неправомірну оцінку судом товарної накладної № 313 в підтвердження факту приймання-передачі виконаних робіт за договором підряду.
Як свідчать матеріали справи, рахунок №124 від 17.11.2005 року адресований та проплачений ВКФ у формі ТзОВ «Віта-Авто», а первинні документи в підтвердження заборгованості до рахунку №1 24 стосуються зобов'язань між ЗАТ «Проммонтаж СУ-27»та ТзОВ «Волинь індустрія», накладні №№ 250,257,265,279 підтверджують передачу металоконструкцій ТзОВ «Волинь індустрія».
Тому, господарським судом обґрунтовано не принято до уваги оплату в розмірі 23 697,66 грн. по платіжному дорученню № 845 від 02.12.2005 року та платіжному дорученню № 9339 від 28.12.2005 року в сумі 3 000 грн., і в тій частині позову відмовлено за безпідставністю вимог.
Пунктом 6.4 договору встановлено право підрядника на коригування договірної ціни лише в разі підвищення цін на металопрокат, тому відповідач неправильно тлумачить цей пункт договору як такий , що дозволяє неоплату відповідачем як замовником 100% авансу, призначеного для закупівлі підрядником необхідних для виконання робіт матеріалів (п.5.2 договору).
Враховуючи вищенаведене, місцевим господарським судом підставно задоволено вимоги позивача щодо стягнення інфляційних донарахувань за грудень 2005 року, січень-лютий 2006 року в сумі 5 039,60 грн.
У зв'язку з безпідставним та невірним здійсненим розрахунком інфляційних втрат, в частині зменшення розміру позовних вимог та у зв'язку із зарахуванням позивачем по заяві від 13.06.2006 року оплати по платіжному дорученню № 5315 від 5.12.2005 року провадження у справі правомірно припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять незаконність винесеного рішення по справі.
З огляду на викладене, рішення Господарського суду Волинської області є законним та обгрунтованим, таким, що відповідає чинному законодавству, обставинам та матеріалам справи, а тому підстави для його скасування - відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Волинської області від 20.07.2006 року у справі № 04/84-48 залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
2. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути Господарському суду Волинської області.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Краєвська М.В.