ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/475
05.12.11
За позовом
Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України
до
Державного госпрозрахункового підприємства "Укрінформзв'язок"
про
стягнення 1 300 460,00 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:
Ревуцький Г.М.
від відповідача:
Мироненко О.О.
Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (надалі -"Адміністрація") звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Державного госпрозрахункового підприємства "Укрінформзв'язок" (надалі -"Підприємство") про стягнення 1 300 460,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі проведеної перевірки питань належного виконання Підприємством умов договору на виконання робіт по будівництву та захисту спеціального призначення в м. Луцьк №37 від 17.04.2008 р. посадовими особами Головного контрольно-ревізійного управління України встановлено завищення вартості проведених відповідачем робіт, внаслідок чого позивач вказує на завдання збитків державі у розмірі 1 300 460,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.11.2011 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. розгляд справи відкладено до 05.12.2011 р. у зв'язку із заявленим відповідачем клопотанням та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.
В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.
Клопотання позивача про залучення Державної фінансової інспекції України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача судом відхиляється.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвал суду надав документи та відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, оскільки на думку відповідача, акт перевірки Головного контрольно-ревізійного управління України не є належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором на виконання робіт по будівництву та захисту спеціального призначення в м. Луцьк №37 від 17.04.2008 р., а виконані ним роботи прийняті позивачем без будь-яких заперечень та оплачені у повному обсязі.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
17.04.2008 р. між Адміністрацією (замовник) та Підприємством (підрядник) укладений договір на виконання робіт по будівництву та захисту спеціального призначення в м. Луцьк №37 (надалі -"Договір").
Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по будівництву станції урядового зв'язку спеціального призначення в м. Луцьк, відповідно до діючих ДБН України.
Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість договору складається з суми вартостей етапів. Вартість робіт 1 та 2 етапів визначається згідно даного договору. Орієнтовна вартість робіт 3, 4 та 5 етапів визначається згідно договірної та локальн6их кошторисів по кожному етапу, які є невід'ємними частинами цього договору, і оформлюється додатковими угодами до цього договору у відповідності до п. 1.3 договору. Остаточна вартість кожного етапу та загальна вартість договору визначається по фактично виконаним роботам згідно актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в).
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що передача устаткування оформлюється актом передачі устаткування; здача робіт по кожному етапу оформлюється підписанням актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3), які підписуються уповноваженими представниками обох сторін.
На виконання умов Договору сторонами було підписано локальні кошториси на придбання устаткування. Крім того, сторонами підписано додаткові угоди №1, №2 та №3 до Договору, якими уточнено строки виконання робіт за Договором та орієнтовну вартість виконаних робіт.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору відповідач виконав, що підтверджується актами виконаних робіт форми КБ-2в на загальну суму 6 483 438,00 грн. а позивач оплатив виконані підрядні роботи у повному обсязі.
У період з 06.09.2010 р. по 21.09.2010 р. посадовими особами Головного контрольно-ревізійного управління України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Адміністрації, за результатами якої встановлено завищення вартості виконаних Підприємством робіт та придбаних матеріалів згідно умов Договору на загальну суму 1 300,460 грн., про що складений акт №06-21/69 від 30.09.2010 р.
Спір у справі виник у зв'язку із завищенням, на думку позивача, вартості виконаних відповідачем робіт за Договором, у зв'язку з чим позивач посилаючись на ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 1212 Цивільного кодексу України вказує на обов'язок відповідача відшкодувати збитки у розмірі 1 300 460,00 грн.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
В обґрунтування протиправної поведінки та вини відповідача позивач вказує на те, що вартість виконаних підрядних робіт значно завищена внаслідок внесення недостовірних даних до актів виконаних робіт з будівництва та реконструкції адміністративної будівлі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Частиною 3 статті 853 Цивільного кодексу України визначено, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Суд відзначає, що зазначені позивачем обставини не є недоліками, які не могли бути виявлені.
По-перше, матеріали справи містять належні докази виконання відповідачем умов Договору, а саме - акти виконаних робіт, що підписані повноважним представником та скріплені печаткою позивача без зауважень.
По-друге, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, виконані відповідачем підрядні роботи оплачені позивачем в повному обсязі.
По-третє, позивачем не доведено того, що завищення вартості виконаних робіт відбулося внаслідок протиправних дій відповідача, адже вартість робіт визначена згідно погодженого позивачем кошторису.
Наведені обставини свідчать про відсутність протиправної поведінки та вини відповідача, що виключає можливість задоволення позову.
Стосовно посилань позивача на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України судом відхиляються, оскільки позивачем не доведено набуття відповідачем вказаних коштів без достатніх правових підстав, адже їх оплата здійснювалась згідно умов укладеного Договору.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Банку правових підстав необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В.Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -08.12.2011 р.