79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.08.08 Справа№ 14/151
( №11/328)
За позовом: Споживчого товариства “УТФ», м.Вишгород Київської області
До відповідача: Державного підприємства “Угерський спиртовий завод», с.Угерське , Стрийський район, Львівська область
Про стягнення 336 104,45 грн
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар: Мільчук І.
Представники:
від позивача: Давидович В.М. -представник
від відповідача: Посікіра Р.Р. - представник
Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз»яснено.
Суть спору: Позовну заяву подано споживчим товариством “УТФ», м.Вишгород Київської області, до державного підприємства “Угерський спиртовий завод», с.Угерське Стрийський район , Львівська область, про стягнення 336 104,45 грн, у тому числі : 179 735,00 грн основної заборгованості за поставлену кукурудзу, 12 581,45 грн. штрафу, 143 788 грн. пені.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Львівської області від 11.10.2007 р ( суддя Сало І.А.).
В обгрунтування заявлених вимог , позивач посилається на невиконання відповідачем зобов»язань за договором від 01.03.2006 року № 1/2006-ОПТ в частині оплати поставленої сільськогосподарської продукції в установлений договором строк.
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем подано заяву, відповідно до якої уточнено розмір заявлених ним вимог в частині штрафних санкцій та доповнено позов вимогами про стягнення збитків від інфляції та трьох процентів річних.
Так відповідно до поданої заяви , позивач просить стягнути з відповідача 179 735 грн. основної заборгованості, 15 104,55 грн. пені , 47 491,96 грн. штрафу, 9 726,67 грн в рахунок відшкодування збитків від інфляції, 2 766,74 грн. річних.
Відповідач у справі -Державне підприємство “Угерський спиртовий завод», у відзиві на позов заявлені вимоги в частині основної заборгованості визнав, однак, просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій, збитків від інфляції та річних, посилаючись на скрутне фінансове становище.
Крім того, відповідач заявив клопотання про розстрочення оплати заборгованості на шість місяців.
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.12.2007 року позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 179 735 грн. основної заборгованості, 3 776,14 грн пені, 11 872,99 грн. штрафу, 9 726,67 грн збитків від інфляції, 2 766,74 грн річних; в частині стягнення 35 618,97 грн штрафу та 11 328,41 грн. пені відмовлено. Крім того, виконання рішення в частині стягнення розстрочено на 5 місяців рівними частинами
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходив з того, що : відповідач порушив взяті на себе зобов»язання в частині оплати поставленої йому позивачем сільськогосподарської продукції; відповідач як особа, що прострочила виконання грошового зобов»язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів; договором сторонами передбачена відповідальність у вигляді штрафу та пені за прострочення виконання зобов»язання з оплати поставленої продукції.
При цьому, розмір пені та штрафу зменшено судом на підставі ч.3 ст.83 ГПК України , ст..233 ГК України , враховуючи низьку платоспроможність відповідача, який є державним підприємством.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, СП “УТФ» звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою та просить його скасувати в частині відмови у позові щодо стягнення штрафу у розмірі 35 618,97 грн та пені у розмірі 11 328,41 грн, а також розстрочення виконання рішення суду в частині задоволених вимог.
Постановою Вищого господарського суду України скаргу позивача задоволено частково: рішення господарського суду Львівської області від 06.12.2007 року у справі № 11/328 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Вищий господарський суд України звернув увагу суду першої інстанції на те , що задовольняючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних , застосовуючи до відповідача відповідальність у вигляді штрафу та пені, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив прострочення виконання зобов»язання в частині оплати поставленої продукції, однак, такого висновку суд першої інстанції дійшов неповно дослідивши обставини справи, які підлягали встановленню для правильного вирішення спору у даній справі. Так, для визначення чи допустив відповідач прострочення виконання зобов»язання і з якого моменту таке зобов»язання є простроченням, суду першої інстанції ,як зазначено у постанові ВАСУ, необхідно було дослідити: коли відповідні рахунки -фактури відправлені позивачем та отримані відповідачем, для чого витребувати у позивача належні докази. ВГСУ прийшов до висновку, що зазначена обставина судом першої інстанції не досліджувалась, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рахунків, направлених йому, як стверджує позивач 12.03.2007 року. Відтак, ВГСУ у постанові вказав на те, що суд першої інстанції дійшов висновку щодо порушення відповідачем строку виконання взятого на себе зобов»язання без дослідження відповідних доказів, в порушення вимог ст..32, ч.3 ст.43 ГПК України та зазначив, що встановлення факту прострочення та дати з якої відповідне зобов»язання є простроченням має значення для визначення не лише обґрунтованості заявлених, але й для визначення чи є такі вимоги обґрунтованими у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Львівської області ( суддя Кітаєва С.Б.) від 24.06.2008 року прийнято справу до розгляду та призначено розгляд справи на 07.09.2008 року.
В даній ухвалі суд зобов»язував сторони додатково, нормативно та документально обґрунтувати заявлені вимоги та заперечення на позов із врахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 13 травня 2008 року.
Як вбачається з наявних у справі документів ( повідомлень про вручення сторонам рекомендованих поштових відправлень ) позивач отримав ухвалу господарського суду від 24.06.2008 року 27 червня 2008 р ( повідомлення № 319260), а відповідач, відповідно, 01 липня 2008 року , що підтверджується поштовим повідомленням за № 3192611.
На виконання вимог зазначеної ухвали позивач ( СТ “УТФ») подав до справи клопотання вих № 04/1 від 04.08.2008 р ( поступило і зареєстроване в канцелярії суду 07.08.08 року за вхідним номером 17719 ) до якого долучив додаткові докази до справи із врахуванням зауважень касаційної інстанції ; позивач просить стягнути на його користь з відповідача ( ДП “Угерський спиртовий завод») 179 735,00 грн. основного боргу; 15 104,55 грн. пені, нарахованої відповідно до п.5.3 договору № 1/2006 -ОПТ; 47 491,96 грн штрафу, згідно умов договору та ч.2 ст.231 ГКУ; 9 726,67 грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних в сумі 2 766,74 грн, нарахованих відповідно до ст..625 ЦК України. Окрім того, позивач просить відшкодувати судові витрати пов»язані з цією справою : 3 361,05 грн сплаченого державного мита, 118,00 грн оплачених судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 274,12 грн сплачених за розгляд справи касаційною інстанцією.
З невідомих суду причин відповідач не забезпечив в засідання явку повноважного представника, хоч така судом була визнана обов»язковою; на виконання вимог ухвали від 24.06.08 року не обґрунтував заперечень на позовну заяву із врахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 13 травня 2008 року. Клопотання від відповідача не поступали. За даних обставин, суд вбачав за доцільне відкласти розгляд справи. Ухвалою від 07.08.2008 року розгляд справи було відкладено на 22.08.2008 року та зобов»язано сторони виконати вимоги ухвали від 24.06.2008 року, а позивача додатково - подати уточнені розрахунки стягуваних сум ( із врахуванням умов і строків оплати що встановлені в Додатках до договору ) а також подати до справи докази надіслання зазначених розрахунків відповідачу.
Ухвала від 07.08.2008 року отримана позивачем 11.08.2008 року, що підтверджується повідомленням № 3397701 про вручення рекомендованого поштового відправлення,; відповідачем ухвала отримана 12.08.2008 р , що підтверджується повідомленням за № 3397110 ( повідомлення знаходяться в матеріалах справи).
На виконання вимог ухвали від 07.08.2008 року від позивача 18.08.2008 року поступило в канцелярію господарського суду Львівської області Уточнення позовних вимог за № 11/1 від 11 серпня 2008 року до якого додані уточнені розрахунки стягуваних сум та докази надіслання зазначеного Уточнення разом з розрахунками відповідачу.
У зазначеному Уточненні позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу -179 735,00 грн; пеню згідно п.5.3 договору , яка уточнена до суми 14 631,54 грн; штраф , згідно умов договору та ч.2 ст.231 ГКУ в сумі 46 304,63 грн, інфляційні нарахування -9 706,36 грн та три відсотки річних з простроченої суми , що становить 2 672,68 грн Окрім того позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі, про які вже зазначав позивач у клопотанні за № /1 від 04.08.2008 року.
Відповідач забезпечив в судове засідання явку повноважного представника. Однак, не виконав вимог , зазначених судом в ухвалах від 24.06 та від 07.08.2008 р ) і не надав письмового, обґрунтованого уточнення до заперечень на позовні вимоги, із врахуванням Постанови ВГСУ від 13.05.2008 року.
В засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що лише 21.08.2008 року відповідач видав представнику Посікіра Р.Р. довіреність, якою уповноважив представляти інтереси ДП “Угерський спиртовий завод» у даній справі. Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив; сторони не дійшли згоди на звернення до суду із заявою про продовження строків вирішення спору в порядку, передбаченому ч.2 ст.69 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, заслухавши доводи представника відповідача проаналізувавши підстави з яких заявлено клопотання про відкладення розгляду справи; зважаючи на думку представника позивача; беручи до уваги те, що представники сторін не дійшли згоди щодо продовження строків вирішення спору у даній справі в порядку ч.2 ст.69 ГПК України, а також , що відповідач своєчасно був проінформований про прийняття даної справи до нового розгляду, про дату час і місце її розгляду , про вимоги суду в тому числі і про забезпечення в обов»язковому порядку в засідання явки повноважного представника , що відповідачу було відомо про відкладення розгляду справи, в т.ч. і з причин незабезпечення відповідачем явки в засідання повноважного представника ( ухвали від 24.06 та від 07.08.2008), суд не вбачає підставним і можливим задоволення усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Окрім того, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача ( а.с.43) , щодо відмови позивачу в позовних вимогах в частині стягнення штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення в частині стягнення на 6 місяців рівними частинами.
При цьому суд виходив з наступного. У статті 83 ГПК викладено права господарського суду, якими його наділено при прийнятті рішення, в тому числі і правом зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання ( п.3 ч.1 ст.83 ГПК). Однак, при цьому суд зобов»язаний враховувати приписи ст.121 ГПК про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони ( в тому числі) суд, залежно від обставин справи, може відстрочити чи розстрочити виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку ( в даному випадку) виконання рішення , господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Як вбачається з матеріалів справи позов поступив до суду 10.10.2007 року. Станом на 22.08.2008 року ( на дату прийняття рішення у справі) відповідач не вчинив жодних дій до зменшення суми основного боргу ( 179 735,00 грн), яка була заявлена позивачем до стягнення.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГПК кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій.
Згідно ст.617 ЦК України не вважається випадком, який звільняє від відповідальності, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно ст.3 ГК України господарська діяльність здійснюється для досягнення економічних результатів та прибутку. Суб»єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Окрім того, відповідачем не подано до справи належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, викладених у клопотанні № 328/1 від 06.11.2007 року щодо неможливості чи утруднення виконання рішення саме станом на даний час.
Разом з тим, на підставі ст.121 України відповідач не позбавлений права при наявності обставин, що ускладнюватимуть виконання рішення чи робитимуть його неможливим, звертатись до суду із відповідною заявою.
У відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін ( що підтверджено письмово) в засіданні 22.08.2008 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Представникам сторін роз»яснено, що поскільки в засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення , рішення відповідно до ч.3 ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення оформлено відповідно до вимог ст..84 ГПК України і підписано 04.09.2008 року.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві , клопотанні за № 04/1 від 04.08.2008 р, уточненні позовних вимог за № 11/1 від 11.08.2008 р Ствердив, зокрема, що між сторонами 01 березня 2006 року був укладений договір за № 1/2006-ОПТ на постачання сільськогосподарської продукції за яким позивач зобов»язувався передати, а відповідач прийняти і сплатити вартість цієї продукції за ціною, визначеною у накладних (додатках, специфікаціях).. В подальшому, а саме 14.02.2007 року та 01.03.2007 року, між сторонами були підписані Додатки до договору № 1/20060ОПТ., відповідно до яких сторони узгодили кількість продукції, що мала поставлятись, асортимент, ціну, строк оплати партій продукції. Позивач пояснив, що відповідач не виконав зобов»язань за вищевказаним договором в частині оплати сільськогосподарської продукції, а саме кукурудзи, поставленої відповідно до Додатків від 14.02.2007 року та від 01.03.2007 р., в сумі 179735,00 грн. Із врахуванням Уточнення позовних вимог від 11.08.2008 р за № 11/1 позивач просить стягнути на його користь з відповідача 179 735,00 грн. основного боргу, 14 631,54 грн. пені, 46304,63 грн. штрафу, 9 706,26 грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних в сумі 2 672,68 грн, а також -відшкодувати судові витрати.
Представник відповідача не заперечує суму основного боргу -179 735,00 грн, як і не заперечує правомірність нарахування позивачем пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3 % річних. Відповідач не висловив зауважень щодо здійснених позивачем розрахунків пені, штрафу, інфляційних та трьох відсотків річних. Звернувся до суду з письмовим клопотанням від 22.08.2008 р про зменшення суми нарахованих позивачем штрафних санкцій , інфляційних нарахувань та 3 % річних , відповідно до сум : 7 315,77 грн; 23 152,32 грн; 4 853,13 грн; 1 336,34 грн , у зв»язку із важким фінансовим станом ДП “Угерський спиртовий завод».
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, вживши заходів щодо виконання обов»язкових вказівок Вищого господарського суду України, створивши у відповідності до ст..4-3 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.
У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.
У відповідності до ст.11 ЦК України , цивільні права та обов»язки виникають, зокрема, із договорів.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Між сторонами по справі 01 березня 2006 року укладено Договір № 1/2006-ОПТ на постачання сільськогосподарської продукції, відповідно до умов якого позивач ( за договором -постачальник) зобов»язувався передати, а відповідач ( за договором -покупець) прийняти та сплатити на умовах СРТ -Угерський спиртовий завод.ст..Стрий , Львівської залізниці ( в редакції ІНКОТЕРМС 2000) , сільськогосподарську продукцію, а саме, кукурудзу, жито, пшеницю , ячмінь, третікали, сорго, надалі по тексту договору -товар ( п.п.1.1 договору) за ціною та кількістю, яка встановлюється, згідно накладних ( додатків, специфікацій) ( п.п.2.1; 2.2 договору).
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.
Відповідно до ст.173 ГК України , господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником ( учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законом України , в силу якого один суб»єкт ( зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань,- це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.
14 лютого 2007 року між сторонами був підписаний Додаток до Договору від 01.03.2006 р № 1/2006-ОПТ на постачання сільськогосподарської продукції , відповідно до умов якого Постачальник передає, па Покупець приймає та сплачує протягом 20 календарних днів, згідно рахунку-фактури на умовах СРТ-Угерський спиртовий завод, Львівська область, Стрийський район, с.Угерське, вул..Ів.Франка,2, автомобільним транспортом товар -кукурудзу у кількості 19 440 тонн по ціні 830,00 гривень на суму 16 135,20 гривень.
01 березня 2007 року був підписаний Додаток до Договору № від 01.03.2006 року № 1/2006-ОПТ на постачання сільськогосподарської продукції , відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець приймає та сплачує протягом 35 банківських днів, згідно рахунку-фактури на умовах франко-склад-Угерський спиртовий завод, Львівська область, Стрийський район, с.Угерське, вул..І.Франка,2 товар кукурудзу у кількості 231,300 тонн по ціні 950,00 грн на суму 219 735,00 грн.
Таким чином, відповідно до вказаних Додатків, сторони узгодили кількість продукції, що мала поставлятись, асортимент, ціну, строк оплати партії продукції.
Судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов»язання , що підтверджується накладними № 86/1 від 14.02.2007 року та № 112/1 від 02.03.2007 року та не заперечувалось відповідачем під час вирішення спору у даній справі. Відтак, із урахуванням умов , погоджених сторонами у Додатках до договору, у відповідача виник обов»язок оплатити отриманий товар у встановлені сторонами ( в Додатках) строки..
Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В силу ст.526 ЦК України, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін) ; зобов»язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до Додатків до договору від 14.02.2007 р та від 01.03.2007 р , відповідач повинен був виконати зобов»язання по оплаті поставленої продукції протягом відповідно : 20 календарних днів згідно рахунку-фактури на відвантажену партію товару; 35-ти банківських днів згідно рахунку-фактури на відвантажену партію товару..
Судом встановлено, що рахунки-фактури, а саме : № 86/2 від 14.02.2007 р на суму 16 135,20 грн. і № 112/1 від 02.03.2007 р на суму 219 735,00 грн були надіслані відповідачу 12.03.2007 року, підтвердженням чого є поштова квитанція від 12.03.2007 р та повідомлення за № 855230 про вручення 15 березня 2007 року уповноваженій особі відповідача надісланих позивачем рахунків-фактур ( документи знаходяться в додатку до клопотання № 04/1 від 04.08.2008 р). Зазначене відповідач не заперечує.
Відповідно до п.36 Правил надання послуг поштового зв»язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1155 /558 розрахунковий документ, виданий відправникові поштовим відділенням вважається належним доказом надсилання відповідачу документів.
До справи, окрім названих доказів, позивачем додано і копію з книги реєстрації пошти де зазначено, що рахунки фактури надіслані до відповідача 12.03.2007 року; є підтвердження : поштова квитанція та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Згідно п.2 Додатку від 14.02.07 р до Договору № 1/2006-ОПТ від 01.03.2007 р умови та строк оплати : оплата здійснюється протягом 20 -ти календарних днів, згідно рахунку-фактури на відвантажену партію товару. Рахунок-фактура надісланий 12.03.2007 р і отриманий відповідачем 15.03.07 р + 20 днів = 05.04.2007 року. Відтак, за даною поставкою товару у відповідача виник обов»язок сплатити позивачу вартість отриманого товару станом на 05.04.2007 р. Як встановлено судом ( не заперечується відповідачем) борг сплачений 29.05.2007 року , згідно платіжного доручення № 486.
Згідно п.2 Додатку від 01.03.07 р до Договору № 1/2006-ОПТ від 01.03.2006 р умови та строк оплати : оплата здійснюється протягом 35-ти банківських днів згідно рахунку-фактури на відвантажену партію товару. ( у розрахунку до Уточнення позовних вимог позивач помилково зазначає, що відповідач повинен був здійснити оплату за товар протягом 35-ти календарних днів, згідно рахунку-фактури). Рахунок-фактуру відповідач отримав 15.03.07 р + 35 банківських днів = 08.05.2007 р ( проти 20.04.07 р як зазначає позивач у розрахунку в додатку до Уточнення позовних вимог).
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив, що відповідач не провів повного розрахунку за отриману партію товару у встановлені сторонами в Додатку від 01.03.2007 року до договору строки, відтак, суд приходить до висновку що має місце порушення відповідачем строку виконання взятого на себе зобов»язання по оплаті отриманого товару.
Як встановлено судом , станом на 08.08.2008 року ( дату виготовлення уточненого розрахунку позовних вимог) відповідач не розрахувався в повному обсязі за отриманий від позивача товар. Заборгованість складає 179 735,00 грн. ( дану обставину не заперечує, а визнає і сам відповідач). Окрім того, судом з»ясовано, що відповідач провів уточнені розрахунки штрафних санкцій до 02.10.2007 року ( станом на дату надіслання позовної заяви до суду) .
Відповідно до п.5.3 Договору № 1/2006-ОПТ від 01.03.2006 року покупець за даним договором за прострочення оплати товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від загальної вартості даного договору за кожен день прострочення .
Таким чином, відповідно до умов зазначеного пункту договору , враховуючи умови та строк оплати згідно п.2 Додатків до зазначеного договору позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за прострочення оплати товару.
Зокрема, за прострочення оплати товару відповідно до Додатку від 14.02.07 р : за період прострочення з 05.04.07 р по 29.05.07 р , за 55 днів протермінування , в сумі 417,09 грн.
Правомірно нараховано відповідачу пеню за протермінування оплати товару , поставленого на умовах оплати, відповідно до п.2 Додатку від 01.03.2007 року до договору. Однак, враховуючи що додатком передбачено проведення розрахунку протягом 35-ти банківських ( не календарних як помилково зазначив позивач) днів згідно рахунку -фактури, прострочення оплати з 08.05.2007 р по 30.05.2007 р становить 23 дні, подвійна ставка НБУ становить 17 % на цей період, таким чином сума пені, що підлягає стягненню за це період складає 2 375,34 грн ( Р (сума пені) = 219735,00 х (17:365)х23:100 =2 375,34 грн.
Загальна сума пені , яка підлягає стягненню становить 12875,86 грн.
Відповідно до п.5.6 договору, сплата стороною визначених даним договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій ( неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов»язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням даного договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов»язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі а також оплата штрафних санкцій вказаних в ч.2 ст.231 ГКУ.
Відповідно до п.5.6 Договору № 1/2006-ОПТ від 01.03.2006 р , умов погоджених сторонами в пунктах 2 Додатків від 14.02.07 р та від 01.03.2007 року, а також відповідно до ч.2 ст.231 ГК ( за прострочення понад тридцять днів) позивач нарахував відповідачу 46 304,63 грн. штрафу. Разом з тим, враховуючи умови та встановлений строк оплати отриманого товару згідно п.2 Додатку від 01.03.07 р до Договору № 1/2006-ОПТ від 01.03.2006 р , прострочення оплати має місце з 08.05.2007 р ( проти з 20.04.07 р як зазначив позивач). Відтак прострочення оплати з 08.05.2007 р по 05.06.2007 р становить 29 днів, таким чином 219 735,00 х 0,1 :100 х 29 =6 372,32 грн
Сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов»язання по оплаті партії товару, поставленої згідно Додатку від 01.03.2007 року, становить 40 552,25 грн. ( 6372,32+419,47 +599,21+1707,62+18872,18+12581,45), а загальна сума штрафу становить 42 569,14 грн ( 887,44+1 129,45 + 40552,25)
Відповідно до ст.625 ЦК України позивач нараховує відповідачу за прострочення ви конання зобов»язань по оплаті, інфляційні нарахування та 3 % річних.
Однак, як зазначалось вже вище в рішенні, прострочення виконання грошового зобов»язанння по партії товару відпущеного відповідачу згідно Додатку від 01.03.2007 року має місце з 08.05.2007 р Відтак, за період з 08.05.07 р по 31.05.07 р при індексі інфляції 100,60 %, сума інфляційних за 24 дні травня 2007 року = 219735,.00 х ((100,60 % : 31) : 100 ) х 24 д) : 100 = 1 711,38 грн .
Загальна сума індексованого боргу становить 9 237,87 грн ( 9 706,26 грн -(2179,77-1711,38).
Три відсотки річних підлягають стягненню в сумі 2 367,59, в т.ч прострочення оплати з 08.05.2007 р по 05.06.07 р за 29 днів становить 219 735,00 х (3 % : 365) : 100 Х 46 = 523,75 грн.
Враховуючи позицію сторін, висловлену у клопотанні від 22.08.2008 р , суд вбачає за можливе задоволити позовні вимоги в частині вимог про стягнення пені : в сумі 7 315,77 грн; штрафу -23 152,32 грн; інфляційних нарахувань -4 853,13 грн; 3 % річних -в сумі 1 336,34 грн.
Судові витрати понесені позивачем в ході розгляду справи покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.32,33,34,36,38,43,44,49,75,82-84,85 ГПК України, суд,-
1. Стягнути з Державного підприємства “Угерський спиртовий завод» ( Львівська область, Стрийський район, с.Угерське, вул..І.Франка, 2, ЄДРПОУ 00374733) на користь Споживчого товариства “УТФ» , Київська область, м.Вишгород, пр.-т Шевченка, 9 , код ЄДРПОУ 30839403) 179 735,00 грн. основного боргу, 7 315,77 грн пені; 23 152,32 грн. штрафу; 4 853,13 грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних в сумі 1 336,34 грн; 3 361,05 грн. сплаченого державного мита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 274,12 грн сплачених за розгляд справи касаційною інстанцією.
2. Наказ видати відповідно до ст..116 ГПК України.
Суддя