ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 9/27701.12.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегсифарм"
Про стягнення боргу 3273,38 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники :
від позивача ОСОБА_1. (дов. №17/02 від 17.10.2011р.)
від відповідача не з'явився
В судовому засіданні 01.12.2011р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегсифарм" про стягнення 3273, 38 грн., з яких 2997, 00 грн. заборгованості за Договором поставки продукції №55 від 30.11.2009р., 116, 89 грн. інфляційних збитків, 25, 86 грн. три відсотки річних, 133, 63 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки продукції №55 від 30.11.2009р. в частині оплати за поставлений товар. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 523, 526, 625, 692 ЦК України, ст. 193, 198, 232 ГК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №9/277, розгляд справи призначено на 18.10.2011 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 03.11.2011 року, у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання та невиконанням вимог ухвали суду, щодо надання додаткових матеріалів по справі.
03.11.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду містка Києва позивачем подано клопотання про можливість розгляду справи без участі представника позивача та додаткові матеріали по справі.
Розпорядження Голови Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 року, у зв'язку зі знаходженням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу №9/277 передано для розгляду судді Балацу С.В.Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 року (суддя Балац С.В.) розгляд справи призначено на 01.12.2011 року.
Розпорядження Голови Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року справу №9/277 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П., у зв'язку з виходом з лікарняного.
01.12.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано додаткові матеріали по справі на виконання вимог ухвал суду.
В судове засідання 01.12.2011 року відповідач не з'явився, конверт з ухвалою суду від 04.11.2011 року, направлений відповідачу за адресою зазначеною у позовній заяві: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, повернуто до суду поштою з приміткою: «за зазначеною адресою не проживає».
Як вбачається з Довідки з ЄДРПОУ та витягу з Інформаційно-ресурсного центру -Пошук в ЄДР на відповідача, адресою місцезнаходження останнього є: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12.
Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи №9/277.
Представник позивача в судовому засіданні надав додаткові матеріали по справі, витребувані судом, а також оригінали документів для огляду в судовому засіданні, надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Враховуючи те, що нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
30 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко»(далі по тексту -Позивач, Постачальник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегсифарм»(далі по тексту -Відповідач, Покупець за Договором) укладено Договір поставки продукції №55 (далі по тексту - Договір).
Відповідно до умов вказаного Договору (п. 1.1), Постачальник зобов'язується поставити Покупцю протягом строку дії цього договору лікарські препарати (далі «продукція»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію.
Ціна та асортимент Продукції визначається специфікацією, яка є складовою та невід'ємною частиною даного Договору. В залежності від обсягів та умов поставки кожної партії Продукції, її вартість може формуватись з урахуванням знижок. У випадку надання знижки, вартість продукції зазначається в накладній (п. 1.2. Договору).
У відповідності до п. 2.1. Договору, поставка продукції здійснюється Постачальником партіями, сформованими на підставі заявок Покупця, які передаються Постачальнику по телефону, факсу, телеграмою, чи інших доступним способом та фіксується ним у встановленому порядку.
Згідно п. 2.4. Договору, відвантаження кожної погодженої партії продукції здійснюється на підставі оформленої накладної, в якій зазначається номенклатура, ціна та кількість відвантаженої продукції Покупцю.
Датою поставки продукції за даним договором вважається дата відвантаження товару, зафіксована в накладній. Право власності на продукцію переходить до Покупця з моменту її передачі, шляхом оформлення накладної (п. 2.6. Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що оплата за поставлену за даним договором продукцію здійснюється Покупцем в грошовій формі, шляхом перерахування погоджених сум грошових коштів, відповідні вартості переданої продукції на рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки продукції (п. 2.6. Договору), якщо інша дата оплати не відображена в накладній на передану продукцію.
Постачальник бере на себе обов'язок поставляти продукцію згідно заявки, а Покупець зобов'язаний проводити оплату по кожній накладній у встановлені п. 4.1. строки.
У відповідності до п. 8.1. Договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2009р., за умови належного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Зобов'язання Покупця по сплаті продукції, поставленої Постачальником в період дії договору, якщо встановлений договором строк оплати виходить за межі строку дії договору, мають бути виконані Покупцем у встановлені строки, навіть якщо вони виходять за межі строку дії договору.
Договір вважається пролонгованим на той же строк, на тих же умовах, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не заявить в письмовій формі іншій стороні про свій намір його розірвати (п. 8.2. Договору).
На виконання умов Договору, Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 2997, 00 грн., згідно видаткової накладної №Н0000000358 від 17.01.2011р. (оригінал видаткової накладної підписаної представниками сторін та скріплені печатками (штампами), було надано для огляду в судовому засіданні).
Згідно зазначеної накладної та п. 4.1. Договору, строк оплати визначено до 01.03.2011 року.
За твердження Позивача, Відповідачем до 01.03.2011 року оплату не здійснено та станом на момент розгляду справи заборгованість Відповідача за поставлений товар складає 2997, 00 грн.
У позовній заві Позивач просить суд стягнути з Відповідача 2997, 00 грн. основної заборгованості, 116, 89 грн. інфляційних збитків, 25, 86 грн. три відсотки річних та 133, 63 грн. пені.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Як встановлено судом, Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору поставлено Відповідачу товар на суму 2997, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, який мав бути оплачений Відповідачем до 01.03.2011року.
Доказів оплати заборгованості у розмірі 2997, 00 грн. відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за Договором в сумі 2997, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 2997, 00 грн.
Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 116, 89 грн. інфляційних збитків, 25, 86 грн. три відсотки річних, 133, 63 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.03.2011р. по 15.06.2011р.
В зв'язку з тим, що Відповідач припустився прострочення по платежах, Позивач на підставі п. 5.2. Договору просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 133,63 грн. пені.
У відповідності до п. 5.2. Договору, за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань по даному Договору, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.
Враховуючи те, що факт прострочення Відповідачем оплати заборгованості підтверджується матеріалами справи, то позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені у розмірі 133,63 грн за період з 01.03.2011р. по 15.06.2011р. є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню відповідно до розрахунку наведеного Позивачем у позовній заяві.
Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 116,89 грн. збитків від інфляції та 25,86 грн. трьох відсотків річних.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних витрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню повністю, відповідно до розрахунку наведеного Позивачем у позовній заяві.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 116,89 грн. збитків від інфляції та 25,86 грн. трьох відсотків річних за період з 01.03.2011р. по 15.06.2011р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко»підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегсифарм»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 31113632, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко»(86117, Донецька область, Червоногвардійський район, м. Макіївка, вул. Енгельса, буд. 1; код ЄДРПОУ 20390397) 2997 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 00 коп. основної заборгованості, 133 (сто тридцять три) грн. 63 коп. пені, 116 (сто шістнадцять) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 25 (двадцять п'ять) грн. 86 коп. трьох відсотків річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СуддяГ.П. Бондаренко
Рішення підписано 05.12.2011 року