ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
30.11.2011р.м.Київ№ 34/114-А
13 год. 36 хв.
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецком»
доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
провизнання недійсними (скасування) податкових повідомлень-рішень №0001532303/0/2011 від 31.03.2006, №0001532303/1-36257 від 28.04.2006, № 0003432303/0 47967 від 21.07.2006, № 00011532303/2 47968 від 21.07.2006
СуддяСташків Р.Б.
секретар судового засіданняСенько Ю.В.
Представники:
від позивача -Кузмічов С.А.(директор);
від відповідача -не з'явився.
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) відповідно до пункту 6 Розділу VІІ цього Кодексу.
У вересні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецком»(далі -позивач або ТОВ «Спецком») звернулось до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі -ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001532303/0/2011 від 31.03.2006, №0001532303/1-36257 від 28.04.2006, № 0003432303/0 47967 від 21.07.2006, № 00011532303/2 47968 від 21.07.2006, якими позивачу було донараховано податок на додану вартість та застосовані у зв'язку із цим штрафні (фінансові) санкції.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ДПІ в акті перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення ТОВ «Спецком»при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Астерія»положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Такі висновки зроблені перевіряючими, виходячи із наявного на період перевірки рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі №2-6088/11 від 14.11.2005 року, яким було визнано недійсними свідоцтво платника податку на додану вартість (далі -ПДВ) ТОВ «Астерія». Дане рішення на момент здійснення ДПІ перевірки набрало чинності, проте, згодом, 5 липня 2006 року Судова колегія суддів палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва, розглянувши цивільну справу №22-3663 за апеляційною скаргою ТОВ «Терекс»про скасування рішення Голосіївського суду від 14.11.2005, винесла ухвалу, якою згадане рішення суду було скасовано, а справа була передана на новий розгляд. Ухвала суду набрала чинності в момент її проголошення судом. Таким чином, оскільки підстави, на яких ґрунтувалися висновки ДПІ за актом перевірки є скасованими судовим рішенням, що набрало чинності, оскаржувані повідомлення-рішення прийняті на підставі цього акта також підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки, зроблені за результатами перевірки в акті № 543/2303/31286647 від 30.03.2006, ґрунтуються на нормах законодавства України. Відповідач вважає, що позивач безпідставно включав суми ПДВ до податкового кредиту за податковими накладними виданими ТОВ «Астерія», оскільки рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі №2-6088/11 від 14.11.2005 року визнано недійсними установчі документи, статут та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Астерія»з моменту реєстрації. На думку ДПІ, факт визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТОВ «Астерія»з моменту реєстрації автоматично призводить до визнання нелегітимними всіх юридично значимих дій такого товариства, оскільки в судовому порядку визнається, що дане товариство не існувало як суб'єкт права. А факт визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ свідчить про те, що ТОВ «Астерія»слід вважати таким, що не зареєстроване як платник ПДВ. Отже воно не мало права виписувати податкові накладні, а тому всі виписані ним податкові накладні вважаються недійсними так як складені особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.
Ухвалою від 28.09.2006 провадження у справі було відкрито, позовна заява прийнята до розгляду, призначено попереднє судове засідання на 13.10.2006 та зобов'язано сторін подати суду документи, вказані в цій ухвалі.
Ухвалою від 25.10.2006 було призначено попереднє судове засідання на 09.11.2006, оскільки попереднє судове засідання 13.10.2006 не відбулось, у зв'язку з хворобою судді Сташківа Р.Б.
У попередньому судовому засіданні, розпочатому 09.11.2006 представники сторін заявили клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої справи № 2-6088/11, що розглядається у порядку цивільного судочинства, рішення у якій було підставою донарахування (зменшення податкового кредиту з ПДВ).
Ухвалою суду від 09.11.2006 розгляд справи було зупинено.
Господарським судом міста Києва були надіслані запити від 23.09.2010, 28.03.2011 та 03.10.2011 до повноважних представників сторін та Голови Голосіївського районного суду м. Києва про надання інформації чи набрало рішення у справі № 2-6088/11 (2005 рік) законної сили та чи відпали підстави, що зумовили зупинення провадження у справі №34/114-А.
25.10.2011 через загальний відділ суду надійшла відповідь на запит від Голосіївського районного суду м. Києва про те що ухвала у справі № 2-315/07 набрала законної сили на підтвердження чого надали належним чином засвідчену копію ухвали від 23.10.2007 № 2-315/07.
25.10.2011 ухвалою суду розгляд справи було поновлено та призначено до розгляду на 14.11.2011.
Ухвалою суду від 14.11.2011 розгляд справи було відкладено на 30.11.2011.
У судове засідання 30.11.2011 представник відповідача повторно не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду про час та місце його проведення. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений.
У судовому засіданні, призначеному на 30.11.2011, представник позивача підтримав позовні вимоги.
Відповідно до статті 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних і ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У період з 23.03.2006 до 24.03.2006 ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Спецком»з питань взаємовідносин з ТОВ «Астерія»за період лютий, березень, квітень 2004 року, за результатами якої 30.03.2006 складено акт № 543/2303/31286647 (далі -Акт перевірки).
У ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Спецком»вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на той час), в результаті чого було занижено чисту суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2004 року на 5880,50 грн.
На підставі Акта перевірки ДПІ були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення:
- №0001532303/1-36257 від 28.04.2006, яким ТОВ «Спецком»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8820,75 грн., у тому числі за основним платежем -5880,5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -2940,25 грн.;
- №0001532303/0/2011 від 31.03.2006, яким ТОВ «Спецком»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8820,75 грн., у тому числі за основним платежем -5880,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -2940,25 грн.;
- № 00011532303/2 47968 від 21.07.2006, яким ТОВ «Спецком»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8342,25 грн., у тому числі за основним платежем -5561,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -2780,75 грн.;
- № 0003432303/0 47967 від 21.07.2006, яким ТОВ «Спецком»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 319 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 159,50 грн.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Спецком»за період лютий, березень, квітень 2004 року отримало від ТОВ «Астерія»товаро-матеріальних цінностей на загальну суму 35 283 грн (ПДВ - 5880,50 грн.), по періодах:
- податкова накладна № 2602184 від 26.02.2004 на суму 20400,00 грн. (ПДВ - 3400,00 грн.);
- податкова накладна № 0303214 від 03.03.2004 на суму 6876,00 грн. (ПДВ - 1146,00 грн.);
- податкова накладна № 1404432 від 14.04.2004 на суму 8007,00 грн. (ПДВ - 1334,50 грн.), на виконання договору поставки товару (взуття) від 04.02.2004 року №04.
Суми ПДВ за вказаними накладними були ТОВ «Спецком»відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за лютий, березень, квітень 2004 року та включені до податкового кредиту. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.
З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2005 було задоволено позов Державної податкової адміністрації м. Києві до ТОВ «Астерія», ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа -Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсними з моменту реєстрації правоустановчих та реєстраційних документів ТОВ «Астерія». Постановлено визнати недійсним статутний договір ТОВ «Астерія», статут зареєстрований у м. Києві за №06932 з моменту реєстрації -07.05.2003, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37060 568 ТОВ «Астерія», з моменту внесення його до реєстру платників податків на додану вартість -11.06.2003 року. Даний позов було задоволено з тих підстав, що ТОВ «Астерія»за адресою вказаною в установчих документах не знаходиться, а особи, які вказані як засновники підприємства не мають відношення до підприємницької діяльності зазначеного підприємства, оскільки за винагороду надали свої документи для реєстрації підприємства. Посилаючись на зазначене рішення суду першої інстанції, ДПІ у Акті перевірки дійшла висновку про те, що оскільки податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, а право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість», то податкові накладні виписані ТОВ «Астерія»вважаються недійсними так як складені особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі. Тому, ТОВ «Спецком»не мало права віднести до складу податкового кредиту вищезазначені суми за даними податковими накладними у відповідних періодах.
Проте, суд не може погодитись з даним висновком ДПІ з наступних підстав.
На момент здійснення спірних господарських операцій (лютий -квітень 2004 року) ТОВ «Астерія»був зареєстрований у податковому органі як платник податку на додану вартість, про що було видано відповідне свідоцтво №37060568.
Акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість -ТОВ «Астерія»станом на момент здійснення спірних операції та видачі спірних податкових накладних не був складений.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2006 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2005 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
За наслідками нового розгляду справи ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2007 справа за позовом Державної податкової адміністрації м. Києві до ТОВ «Астерія», ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ТОВ «Єврохотелсістем», ТОВ «Терекс», Голосіївська районів у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсними правоустановчих та реєстраційних документів ТОВ «Астерія»залишена без розгляду. Дана ухвала суду набрала законної сили.
Крім того, розглядаючи справу по суті суд зазначає наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися Законом України «Про податок на додану вартість»чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.
Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Отже, підставою притягнення платника до відповідальності згідно цієї норми Закону України «Про податок на додану вартість»є лише повна відсутність підтверджуючих документів -податкових накладних.
Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ТОВ «Астерія»на підтвердження суми податкового кредиту.
Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит по операціям з придбання товарів у ТОВ «Астерія», формувався позивачем по факту отримання податкових накладних. Будь-яких претензій до порядку складання зазначених податкових накладних з боку відповідача не вказано.
Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а»цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.
При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.
Таким чином, реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання. До моменту анулювання реєстрації платник податку має право і зобов'язаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.
Як свідчать матеріали справи, реєстрація платника податку на додану вартість ТОВ «Астерія»станом на момент видачі спірних податкових накладних не була анульована. Зворотного в Акті перевірки не зазначено, а відповідачем не доведено.
Відтак, податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ «Астерія»протягом лютого, березня, квітня 2004 року, є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Будь-яких доказів того, що контрагент позивача в спірний період не був в установленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість та відповідно не мав права на виписування податкових накладних суду не надано.
Також ДПІ не надано належних доказів визнання недійсним договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Астерія».
Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Астерія», зареєстрованого на момент їх видачі платником податку на додану вартість.
Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначалося, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, у відповідача не було.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.
Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених вимог та вважає їх такими що підлягають задоволенню.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 17, 23, 71, 86, 94, 97, 158-163, 167, пунктом 6 Розділу VІІ КАС України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва №0001532303/0/2011 від 31.03.2006, №0001532303/1-36257 від 28.04.2006, № 0003432303/0 47967 від 21.07.2006, № 00011532303/2 47968 від 21.07.2006.
Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі, шляхом подання через Господарський суд міста Києва заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяСташків Р.Б.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 02.12.2011.