Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"29" липня 2008 р. м. Київ Справа № А20/090-08
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши справу
за позовом
Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції
до
Приватного підприємства «Нафтохімснаб», с. Черкас
Відкритого акціонерного товариства «Олто-Сервіс», м. Київ
про
визнання угоди недійсною
секретар судового засідання: Деркач Т.Г.
за участю представників:
від позивача
Вітенко Л.С., довір. № 10950/10/10 від 06.05.2008 р.
від відповідача 1
від відповідача 2
Савічев В.Л., довір. від 14.05.2008 р.
Не з'явилися
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.07.2008 р. об 11 год. 45 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 04.08.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшов адміністративний позов Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - позивач) в якому ставиться вимога про визнання недійсною угоди, укладеної між Приватним підприємством «Нафтохімснаб»(далі -відповідач 1) та Відкритим акціонерним товариством «Олто-Сервіс»(далі - відповідач 2).
Позовні вимоги обґрунтовані приписами п.1 статті 207 Господарського кодексу України з огляду на те, що при укладанні оспорюваного договору з боку засновників відповідача 2 був наявний умисел на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства, а саме - ухилення від сплати податків, зокрема, щодо безпідставного отримання контрагентами бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника.
Представник відповідача 1 позов не визнає, про що зазначено у поданих ним запереченнях проти позову №14/VІ-08 та поясненнях № 4/29.07.08.
Представник відповідача 2 в судові засідання 03.07.3008 р., 22.07.2008 р., 29.07.2008 р. не з'явився, відзиву на позов не надав, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача 2.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
У липні 2007 року працівниками Білоцерківської ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Нафтохімснаб»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої складений акт № 2264/23-2/33255977/230 від 26.07.2007 р. За наслідками перевірки відповідачу 1 донараховано 1360671 грн. податку на додану вартість, 11327 грн. податку на прибуток, 450 грн. податку з доходів фізичних осіб. Перевіркою було встановлено, що у перевіряємому періоді підприємством здійснювалася оптова торгівля продукцією ГТВ, підрельсовими прокладками, колодками гальмівними чавунними типу «С», побутовою технікою та дієтичною добавкою «Янтар йод», будівельними матеріалами, запасними частинами, судовими дизельними двигунами.
За даними особових рахунків платника до бюджету сплачено:
- ПДВ -0 грн.;
- Податок на прибуток -3 855 грн.
- Комунальний податок -17 грн.
- Прибутковий податок з громадян -812 грн.
Протягом 2006-2007 років підприємство заявляло до відшкодування з бюджету податок на додану вартість:
- листопад 2006р. -1 666 468 грн.
- березень 2007р. -833 333 грн.
Протягом попередніх 12-ти місяців суб'єкт господарювання не декларував до сплати податок на додану вартість.
В ході проведення перевірки виявлено взаємовідносини ПП «Нафтохімснаб»з численними суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або ж договори, первинні та ніші документи яких визнано судом недійсними, або із суб'єктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлене.
Серед таких підприємств -ВАТ «Олто-Сервіс», м. Київ, за результатами співпраці з яким ПП «Нафтохімснаб»включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у лютому 2007 року 50133,60 грн. При цьому з документів на підтвердження здійснення відповідної господарської операції податковій інспекції було надано лише податкову накладну № 54 від 28.02.2007 р., виписану ВАТ «Олто-Сервіс».
Білоцерківською ОДПІ було зроблено запит до відділу реєстрації та обліку платників податків Білоцерківської ОДПІ щодо надання відомостей про постачальників відповідача 1, з відповіді якого № 321/29-011 від 04.06.2007 р. вбачається відсутність відомостей та неможливість встановити місцезнаходження і місце реєстрації відповідача 2.
Також позивачем було зроблено запит № 69/10/15/23-4 від 06.06.2007 р. до Державного комітету статистики України щодо надання відомостей про видачу ідентифікаційного коду юридичної особи, зокрема, відповідачу 2. З відповіді Держкомстатистики № 12/1-7/1589 від 13.07.2007 р. вбачається, що надані для перевірки коди ЄДРПОУ не є ідентифікаційними. Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.05.2008 р. ВАТ «Олто-Сервіс»в державному реєстрі не значиться.
Як зазначає позивач, у свідоцтві платника ПДВ, нібито виданого відповідачу 2 за номером 36945462, вказано адресу платника -м. Київ, Печерський р-н, вул. Перемоги, 1. Між тим, згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва № 4787/7/231400 від 28.02.2008 р. ВАТ «Олто-Сервіс»(код 24688786) на обліку в інспекції не значиться.
З пояснень представника відповідача 1 вбачається, що ПП «Нафтохімснаб»28.02.2007 р. здійснило придбання у ВАТ «Олто-Сервіс»6600 штук колодок гальмівних чавунних типу «С»на суму 300801,60 грн., здійснивши оплату готівкою, не вивозячи товар зі складу продавця, одразу здійснивши перепродаж зазначеного товару іншій юридичній особі і отримавши при цьому від ВАТ «Олто-Сервіс»відповідну податкову накладну. Цим представник відповідача 1 пояснює відсутність у підприємства товарно-транспортних накладних чи інших документів, що підтверджують транспортування придбаного товару.
Відсутність видаткової накладної представник відповідача 1 пояснив її вилученням податковим органом при проведенні виїмки документів ПП «Нафтохімснаб», проте жодних доказів з цього приводу суду не надано.
Натомість представником ПП «Нафтохімснаб»було надано суду акт прийому-передачі від 28.02.2007 р. № 256, згідно якого ВАТ «Олто-Сервіс»передало, а ПП «Нафтохімснаб»прийняло 6600 колодок гальмівних чавунних типу «С»(копію акта долучено до матеріалів справи). Представниками позивача зазначено про ненадання даного документу для перевірки, а також висловлено сумнів у його існуванні як на час проведення перевірки, так і на час нібито здійснення господарської операції. Інших документальних доказів з приводу придбання у ВАТ «Олто-Сервіс»гальмівних колодок відповідачем 1 суду не надано, що свідчить на користь визнання цієї господарської операції безтоварною.
Таким чином наведені обставини щодо місцезнаходження, реєстрації відповідача 2 як юридичної особи та платника податків, і, зокрема, податку на додану вартість, а також відсутність договору купівлі-продажу товару, документів, підтверджуючих перевезення товару, чи будь-яких інших документальних даних суперечать твердженню відповідача 1 про об'єктивне існування господарської операції з купівлі-продажу гальмівних колодок у ВАТ «Олто-Сервіс»та свідчать про відсутність у останнього юридичної правоздатності та підстав для видачі податкової накладної відповідачу 1.
Згідно з приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. ПП «Нафтохімснаб»не спростовано висновків податкового органу та не доведено суду факту поставки вказаного товару.
Визначальним фактором для визнання спірної угоди (зобов'язання) недійсним є підтверджена матеріалами наявність матеріальної ознаки цього визнання, а саме - заподіяння шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок сумнівної угоди, яка характеризується ознаками безтоварної операції, що є підставою для визнання угоди недійсною.
В діях посадових осіб ПП «Нафтохімснаб»вбачається прямий умисел щодо отримання безпідставного бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника через включення суми ПДВ до складу податкового кредиту за угодою, укладеною ним з ВАТ «Олто-Сервіс», обставини місцезнаходження і реєстрації якого як юридичної особи та платника податків, і, зокрема, податку на додану вартість, як і самі умови даної угоди, свідчать про її фіктивність та про умисел посадових осіб останнього на завдання шкоди бюджету, зокрема, шляхом ухилення від сплати податків.
Так, при реалізації оспорюваної Білоцерківською ОДПІ угоди ВАТ «Олто-Сервіс»виписувало податкові накладні з відображенням податку на додану вартість поставленого товару, однак не сплачувало його до бюджету, про що свідчить факт неподання звітності відповідачем 2 до податкового органу.
Згідно з приписами п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку (відповідач 2) зобов'язаний надати покупцю (відповідачу 1) податкову накладну, яка згідно з п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, однак, у відповідності з вимогами пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 Закону.
Як передбачено п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті товарів (робіт, послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 вказаного закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуваню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Викладене свідчить про те, що ПП «Нафтохімснаб»безпідставно завищено суму податкового кредиту у лютому 2007 року.
Щодо наявності в діях посадових осіб відповідачів умислу на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ст. 207 Господарського кодексу України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією. Для даної норми закону характерними є такі ознаки:
а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;
б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;
в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Як вказано в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3, зі змінами внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 та від 25 травня 1998 року № 15 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу судам слід мати на увазі, що дія цієї норми (а з 01.01.2004 р. - статті 207 ГК України) поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться в їх власності або користування на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.
Необхідною умовою визнання угод недійсними є наявність в однієї чи в обох сторін спеціальної мети зашкодити інтересам держави і суспільства. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду та вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін означає, що вони виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, і суперечить її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Оскільки судом встановлені ознаки, які свідчать про укладення договору з боку відповідача 2 з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, і це не спростовано відповідачем 1 та не доведено протилежного, заявлена в адміністративному позові вимога Білоцерківської ОДПІ про визнання договору недійсним підлягає задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсною угоду, укладену між Приватним підприємством «Нафтохімснаб», с. Черкас та Відкритим акціонерним товариством «Олто-Сервіс», м. Київ, щодо придбання 6600 колодок гальмівних чавунних типу «С»на суму 300801,60 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.
Суддя В.М. Бабкіна
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -04.08.2008р.