ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
30.11.2011р.м.Київ№ 33/143-34/186-А
За позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
до1) Приватного підприємства «Зовнішполімерторг»
2) Приватного підприємства «Лугпромснаб-Т»
провизнання договору недійсним та стягнення отриманого за угодою
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2011 № 5/10-021);
від відповідача-1 -не з'явився;
від відповідача-2 -не з'явився.
У березні 2005 року Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва (далі -позивач або ДПІ) звернулась до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «Зовнішполімерторг»(далі -відповідач-1 або ПП «Зовнішполімерторг») та Приватного підприємства «Лугпромснаб-Т»(далі -відповідач-2 або ПП «Лугпромснаб-Т») про визнання недійсним договору № 16 від 01.03.2004, укладеним між відповідачами та стягнення в доход Державного бюджету України усього отриманого за договором у сумі 21894,00 грн.
Підставами позову зазначено статті 207, 208 Господарського кодексу України (далі -ГК України), пункт 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2005 позов було залишено без розгляду відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2005 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.05.2005 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2006 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.05.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2005. Справу направлено до Господарського суду міста Києва на новий судовий розгляд.
10.11.2006 згідно резолюції Голови Господарського суду м Києва справу № 33/143 передано на новий розгляд судді Сташківу Р.Б.
Ухвалою від 17.11.2006 прийнято справу до провадження, присвоєно їй номер «33/143-34/186-А», призначено розгляд справи на 07.12.2006 та направлено запит до Жовтневого районного суду міста Луганська щодо чинності рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 21.10.2006 у справі № 2-5057.
19.12.2006 позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір № 16 від 01.03.2004 на суму 21894,00 грн. та стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 суму отриману за угодою у розмірі 21894,00 грн. та стягнути з відповідача-1 в дохід держави 21894,00 грн.
У відповідь на запит суду Жовтневий районний суд міста Луганська надіслав ухвалу у цивільній справі № 2-2613/2005, згідно якої провадження у цивільній справі за позовом ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська до ОСОБА_3 про визнання недійсними установчих документів, скасування реєстрації ПП «Лугпромснаб-Т»припинено. Зокрема у вказаній ухвалі встановлено, що 29.11.2004 ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області рішення Жовтневого суду міста Луганська від 21.10.2003 у справі № 2-5057 було скасовано, справу направлено на новий розгляд до Жовтневого суду міста Луганська.
Ухвалою суду від 21.07.2007 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі Жовтневого суду міста Луганська №2-5057, що розглядається у порядку цивільного судочинства.
28.03.2011, 23.09.2011 Господарський суд м. Києва було направлено на адреси сторін запити з проханням повідомити, чи відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі №33/143-34/186-А.
03.10.2011 Господарським судом м. Києва було направлено запит голові Жовтневого районного суду м. Луганська про надання інформації щодо набрання рішенням Жовтневого суду міста Луганська у справі № 2-5057 (2003 рік, новий розгляд) за позовом ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська до ОСОБА_3 про визнання недійсними установчих документів, скасування реєстрації ПП «Лугпромснаб-Т»законної сили.
24.10.2011 від Жовтневого районного суду м. Луганська надійшла відповідь на запит, на підтвердження витребуваної інформації надали ухвалу за позовом ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська до ОСОБА_3 про визнання недійсними установчих документів, скасування реєстрації ПП «Лугпромснаб-Т», яка набрала законної сили.
Ухвалою суду від 24.10.2011 було поновлено розгляд справи №33/143-34/186-А та призначено до розгляду на 14.11.2011.
У судове засідання 14.11.2011 повноважні представники сторін не з'явились хоча були належним чином повідомленні про призначення справи до розгляду в засіданні суду про час та місце його проведення.
Ухвалою суду від 14.11.2011 розгляд справи було відкладено на 30.11.2011.
У судовому засіданні, призначеному на 30.11.2011, представник позивача підтримав позовні вимоги. Представники відповідачів у судове засідання повторно не з'явились.
Відповідно до статті 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних і ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд
01.03.2004 між ПП «Зовнішполімерторг»(Покупець) та ПП «Лугпромснаб-Т»(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 16 (далі -Договір), відповідно до якого ПП «Лугпромснаб-Т»зобов'язувалось поставити та передати у власність ПП «Зовнішполімерторг»товар, а останнє зобов'язувалось прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.
Факт здійснення виконання даної господарської операції контрагентами за Договором підтверджується:
- видатковою накладною № 000000067 від 11.03.2004 на загальну суму 21894,00 грн. в т.ч. ПДВ 3649,00 грн.
- податковою накладною № 0000067 від 11.03.2004 на загальну суму 21894,00 грн. в т.ч. ПДВ 3649,00 грн.
ДПІ за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ПП «Лугпромснаб-Т»було встановлено, що ПП «Лугпромснаб-Т»зареєстровано Луганською міською радою від 29.01.2003, код ЗКПО 32371476, реєстраційний запис № 25370169 ю 0043037. Дане підприємство було взяте на облік у Державній податковій інспекції Жовтневого району м. Луганська, як платник податку 24.03.2003, а також зареєстроване платником ПДВ (Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 17155405 від 26.03.2003, серія НБ 194661 індивідуальний податковий номер 323714712341).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.10.2003 у справі № 2-5057 визнані установчі документи ПП «Лугпромснаб-Т»недійсними від дати запису в журналі реєстрації справ, тобто з 29.01.2003; відмінено державну реєстрацію підприємства ПП «Лугпромснаб-Т»; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Лугпромснаб-Т»№17155405 від 26.03.2003, серія НБ №194661.
Зважаючи на дане рішення суду ДПІ було зроблено припущення, що ПП «Лугпромснаб-Т»створені умови для здійснення іншими фізичними і юридичними особами діяльність поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків до бюджету, у зв'язку із цим і було подано даний позов до суду.
З матеріалів справи також вбачається, що рішення Жовтневого суду м. Луганська від 21.10.2003 у справі № 2-5057 було скасовано ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 29.11.2011, а справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи за позовом Державній податковій інспекції Жовтневого району м. Луганська до ОСОБА_4 про визнання недійсними установчих документів та скасуванні реєстрації ПП «Лугпромснаб-Т», ухвалою від 20.06.2005 Жовтневий районний суд м. Луганська припинив провадження у цій справі. Дана ухвала суду набрала законної сили.
Отже, судом встановлено, що рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.10.2003, яке було підставою для пред'явлення даного позову до Господарського суду м. Києва, скасовано у судовому порядку.
Подаючи даний позов до суду ДПІ вказувало на те, що ПП «Лугпромснаб-Т»є підприємством, яке займалося підприємницькою діяльністю з порушенням чинного законодавства з метою надання іншим суб'єктам підприємницької діяльності необхідних умов для ухилення від сплати податків та конвертації грошових коштів, а також вважало, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним, як такий, що суперечить інтересам держави.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.10.2003, яке вже є скасованим, і вважав, що з даного рішення вбачається наявність умислу ПП «Зовнішполімерторг»на ухилення від оподаткування при укладенні та виконанні спірного договору.
Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Для даної норми закону характерними є такі ознаки:
а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;
б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;
в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Отже, необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Позивачем, не доведено в чому саме полягали мета і умисел ПП «Зовнішполімерторг»при укладенні спірного договору завідомо суперечливі інтересам держави і суспільства, оскільки укладений між відповідачами договір виконаний про що свідчать належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи.
Крім того, слід зазначити що юридичним наслідком визнання недійсними установчих документів підприємства не може свідчити про наявність у відповідачів під час укладення спірної угоди протиправного умислу.
Суд також вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків (фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) стосовно обставин, викладених у позовній заяві.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами ПП «Зовнішполімерторг», як особи, щодо наявності у якої протиправного умислу стверджує позивач, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
При цьому суд зазначає, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало б бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Таким чином, суду не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.
Безпідставність позову в частині визнання недійсним договору обумовлює також безпідставність позову в похідній від неї іншій частині позову щодо застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій.
Разом з тим, вимоги про визнання недійсними угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відповідно до частини 2 статті 215, статті 228 ЦК України, не можуть бути предметом позову.
Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені частиною 1 статті 208 ГК України. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Такої позиції притримується Вищий адміністративний суд України, зокрема, у своїй ухвалі від 20.10.2011 у справі № АС-27/138-07 (за позовом Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вега»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна фірма «Смерека»про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення коштів), ухвалі від 20.10.2011 у справі № 9/235/07-АП та інших своїх ухвалах.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.
Відтак, провадження у справі в частині прозову про визнання договору недійсним підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім цього, як убачається з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого за електронним запитом за № 11930174, станом на момент вирішення спору до цього реєстру внесено запис про припинення ПП «Зовнішполімерторг».
Частиною 2 статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до частини 7 статті 59 ГК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
З огляду на вищевикладене, провадження у справі підлягає закриттю і в частині позову про стягнення суми коштів з ПП «Зовнішполімерторг»та на користь ПП «Зовнішполімерторг»на підставі пункту 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження у справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом десяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяСташків Р.Б.