ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/11924.11.11
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 12 500,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 12 500,00 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Позивач вважає що його права порушені у зв'язку з чим наполягає на заявленому позові.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначив, що 07.10.11р. відшкодував позивачу 12 500,00 грн. виплачену суму страхового відшкодування в порядку регресу, що підтверджується платіжним дорученням № 71525 від 07 жовтня 2011 року.
Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги заперечення представника відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 27.02.09 р. між Закритим акціонерним товариством «Лела»та Відкритим акціонерним товариством «УСК «Дженералі Гарант»(далі - Позивач) було укладено договір добровільного страхування автотранспорту оформлений полісом № 19G-0281501 (далі - Договір), відповідно до умов якого застраховано автомобіль FIESTA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.
20 квітня 2011 року рішенням Загальних Зборів Акціонерів було змінено організаційно-правову форму позивача - з відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-авто»про що внесено відповідні зміни до ЄДРПОУ, копії свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ "УСК " ГАРАНТ- АВТО", довідки АБ № 150662, довідки АБ № 150597, витягу із Статуту ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО".
17 квітня 2009 року в м. Києві по вул. Г. Дніпра, 9 відбулась дорожньо - транспортна пригода, а саме: автомобіль «Шевроле»державний номер НОМЕР_2 що належить на праві власності ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_2 зіткнувся з автомобілем «Форд», державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності Закритогму акціонерному товариству «ЛЕЛА», під керуванням Довбня Д.П., в підтвердження чого надано копію розширеної довідки ДАІ, талон та посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та довіреність.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Форд» був пошкоджений.
Згідно з постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15.05.09р. у справі № 3-4871/2009 р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в результаті якого було пошкоджено "застрахований транспортний засіб".
Факт встановлення вини у скоєнні ДТП ОСОБА_5 за ознаками пункту 124 КУпАП, що в розумінні статті 35 ГПК України є -фактами які мають значення для вирішення спору.
Вартість матеріального збитку згідно звіту за № 4251 від 06.11.09р. склала 14 273,30 грн., у зв'язку з чим позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 12500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням наявним в матерілах справи.
Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована відповідачем згідно полісу ВВ/8046048 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в сумі 35000,00 грн., а тому згідно вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за № 1961 IV від 01.07.04р., із змінами та доповненнями, далі Закон, обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вказаним водієм власнику застрахованого автомобіля FIESTA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, покладається на відповідача.
Надавши правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного:
За своєю правовою природою між сторонами укладено договір страхування, сторони досягли всіх його суттєвим умов, а саме відносно предмету страхування, дотримали його письмову форму, визначили суттєві умови, у тому числі страхову суму, а тому відповідно до вимог ст.ст. 16 Закону України "Про страхування", приписів статей 627, 629, 979 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується вимогами статті 1166 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 12500,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач у відповідь на отриману від позивача 25 березня 2010 року заяву про виплату страхового відшкодування за вих. № 76771 від 15 березня 2010 року, а також надані до неї документи склав 22 вересня 2011 року страховий акт № ОЦВ-09-4899/1, на підставі якого 07 жовтня 2011 року було перераховано відповідачем на користь позивача 12 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 71525 від 07 жовтня 2011 року.
Зобов'язання сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень встановлено у статті 33 ГПК України. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладені обставини, те, що відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 12 500,00 грн. 07.10.11 р. тоді як позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення зазначених коштів 18.10.11р., тобто після фактичного перерахування страхової виплати, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в зазначеному розмірі є необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу відносяться на позивача за приписами ст. 44, ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 24.11.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 16, 27 Закону України "Про страхування", ст. 12 Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 627, 629, 979, 1166, 1178, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35, 36, ч.3 ст. 43, 44, ч. 5 ст. 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.О.Підченко
Повне рішення складено -29.11.11р.