ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/42121.11.11
за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»
доВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
третя особа ОСОБА_1
провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 607, 57 грн.
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники сторін:
від позивача:не з'явились;
від відповідача:не з'явились;
від третьої особи:не з'явились.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу, сплати 3 % річних та збитків від інфляції у розмірі 3 607, 57 грн.
Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.06.2009 року в м. Львові на вул. Головатого, 11 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ГАЗ 24, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля марки Фіат, д/н НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У зв'язку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_1 була застрахована у ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2011 року було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.11.2011 року.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 04.11.2011 року справа № 17/421 призначена до повторного автоматичного розподілу справ у зв'язку із перебуванням судді Удалової О. Г. на лікарняному.
За результатами повторного автоматичного розподілу справ, справу № 17/421 передано для подальшого розгляду судді Дідиченко М. А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року прийнято справу № 17/421 до свого провадження та залучено винну в скоєнні вище зазначеної ДТП особу - гр. ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи призначено на 21.11.2011 року.
Представник позивача у судове засідання 21.11.2011 року не з'явився, однак через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву, відповідно до якої просив розглянути справу без участі представника позивача.
Представник третьої особи у судове засідання 21.11.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судове засідання 21.11.2011 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1719834.
За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З довідки АП ВДАІ м. Львова від 02.07.2009 року та Постанови Залізничного районного суду м. Львова від 30.07.2009 року по справі № 3-1777/09 вбачається, що 27.06.2009 року гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем ГАЗ 24, д/н НОМЕР_1, в м. Львові на вул. Головатого, 11, залишивши автомобіль, не вжив всіх заходів, щоб не допустити його самовільний рух, в результаті чого автомобіль покотився і здійснив наїзд на стоячий автомобіль Фіат, д/н НОМЕР_2, що спричинило транспортним засобам технічних пошкоджень, чим порушив п. 15.12 ПДР України.
Постановою районного суду м. Львова по справі № 3-1777/09 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340, 00 грн.
Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль Фіат, д/н НОМЕР_2 був застрахований на підставі договору № 5-1206/08.047 добровільного страхування транспорту від 15.07.2008 року, укладеного між ВАТ «Страхове товариство «Гарантія» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія») та ОСОБА_2
Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням позивача було проведено автотоварознавче дослідження, згідно висновку якого (висновок спеціаліста № 387 від 21.07.2009 року експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку) матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Фіат, д/н НОМЕР_2, у результаті його ушкодження при ДТП, становить 4 956, 52 грн.
Як вбачається із страхового акту № 983 від 13.10.2009 року, ВАТ «Страхове товариство «Гарантія» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 2 961, 64 грн.
На виконання умов договору № 5-1206/08.047 добровільного страхування транспорту від 15.07.2008 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 2 961, 64 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 669 від 14.10.2009 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість потерпілої особи.
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Вина особи, яка керувала автомобілем ГАЗ 24, д/н НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.
Тому, гр. ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Фіат, д/н НОМЕР_2 , у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»між гр. ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»укладено поліс № ВВ/8587968 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіль ГАЗ 24, д/н НОМЕР_1 . Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000, 00 грн., франшиза -0, 00 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).
Водночас, згідно з частиною 7 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.
Відповідно до ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у розмірі 2 961, 64 грн.
Згідно п. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у редакції, чинній станом на день надіслання позивачем заяви, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Позивачем на адресу ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»була направлена відповідна заява на виплату страхового відшкодування із доданими документами, що були отримані останнім 07.04.2010 року.
Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»у редакції, чинній станом на день надіслання позивачем заяви, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Таким чином, відповідачу у термін до 07.05.2010 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.
Відповідач у зазначений термін виплату страхового відшкодування не здійснив, заперечень не надав.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказів оплати відповідачем страхового відшкодування до матеріалів справи не надано.
Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування витрат в порядку регресу правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 2 961, 64 грн.
Крім того, за прострочення виплати страхового відшкодування позивач нараховує відповідачеві пеню за період 07.05.2010 року по 07.11.2010 року у розмірі 258, 19 грн.
Відповідно до п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Оскільки, як зазначалося вище, страхове відшкодування підлягало сплаті у термін до 07.05.2010 року, заборгованість відповідача настала 08.05.2010 року.
Однак, згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З урахуванням зазначеного, пеня підлягає нарахуванню станом з 10.05.2010 року.
Згідно перерахунку суду, розмір пені за період з 10.05.2010 року по 07.11.2010 року становить:
2 961, 64 грн. х 20, 5 % х 29 днів (10.05.10. - 07.06.10.) / 365 днів = 48, 24 грн.
2 961, 64 грн. х 19 % х 30 днів (08.06.10. - 07.07.10.) / 365 днів = 46, 25 грн.
2 961, 64 грн. х 17 % х 33 днів (08.07.10. - 09.08.10.) / 365 днів = 45, 52 грн.
2 961, 64 грн. х 15, 5 % х 90 днів (10.08.10 - 07.11.10.) / 365 днів = 113, 19 грн.
Так, загальний розмір пені складає 253, 20 грн.
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виплати страхового відшкодування є обґрунтованою але такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 253, 20 грн.
До того ж, позивач нараховує відповідачеві за період 07.05.2010 року по 28.09.2010 року 3 % річних у розмірі 124, 15 грн. та збитки від інфляції у розмірі 263, 59 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 10.05.2010 року по 28.09.2010 року становлять
2 961, 64 грн. х 3 % х 507 днів (10.05.10. - 28.09.10.) / 365 днів = 123, 42 грн.
Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних є законними, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 123, 42 грн.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Розмір збитків від інфляції за період з 10.05.2010 року по 28.09.2010 року за розрахунком суду складає:
2 961, 64 грн. х 109 % (10.05.10. - 28.09.10.) - 2 961, 64 грн. = 266, 55 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог про стягнення збитки від інфляції не заявляв.
Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції суд вважає такими, що підлягають задоволенню в обсязі, заявленому позивачем до стягнення, а саме у розмірі 263, 59 грн.
У зв'язку зі зверненням позивача за кваліфікованою юридичною допомогою та понесенням додаткових витрат, останній заявляє про стягнення з відповідача витрат понесених у зв'язку з захистом та відновленням порушеного права на оплату адвокатських послуг у розмірі 592, 33 грн., відповідно до чого надав до матеріалів справи наступні документи:
- договір про надання правової допомоги від 01.04.2008 року із додатком, які укладені між позивачем як замовником, та адвокатом ОСОБА_3 як виконавцем;
- належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1328 від 26.03.2008 року, виданого гр. ОСОБА_3;
- платіжне доручення № 1044 від 14.09.2011 року на суму 592, 33 грн., відповідно до якої позивач сплатив грошові кошти за надану правову допомогу;
Положеннями статті 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3; ідентифікаційний код: 14229456) страхове відшкодування у розмірі 2 961 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн. 64 коп., пеню у розмірі 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 20 коп., 3 % річних у розмірі 123 (сто двадцять три) грн. 42 коп., 263 (двісті шістдесят три) грн. 59 коп., оплата послуг адвоката у розмірі 591 (п'ятсот дев'яносто одна) грн. 38 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 101 (сто одна) грн. 84 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 62 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
Дата підписання 28.11.2011 року