ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/50421.11.11
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне упарвління»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Промтехмонтаж-2»
про стягнення 214 192,02 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -представник за довіреністю № 216-10/11 від 31.10.2011
від відповідача: не з'явився
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Промтехмонтаж-2»заборгованості за Договором № 28/9 від 07.10.2010 на «Реконструкцію стадіону комплексно-спортивної бази ЛДУФК на вул.. Черемшини в м. Львові»в розмірі 214 192,02 грн., в т.ч. 187 195,84 грн. основного боргу, 12 321,59 грн. пені, 9 904,94 грн. інфляційних втрат, 4 769,65 грн. 3% річних та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 28/9 від 07.10.2010 позивачем виконано на користь відповідача роботи на загальну суму 457 195,84 рн., за які відповідач розрахувався частково, несплаченим залишився борг у розмірі 187 195,84 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2011 порушено провадження по справі № 53/504, розгляд справи призначено на 21.11.2011.
В судове засідання 21.11.2011 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
07.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трест Промтехмонтаж-2», як генпідрядником (надалі -відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління», як субпідрядником (надалі -позивач) укладено договір № 28/9 на «Реконструкцію стадіону комплексно-спортивної бази ЛДУФК на вул.. Черемшини в м. Львові»(надалі -договір).
Згідно з пунктом 1.1 договору субпідрядник зобов'язується власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи по влаштуванню мереж водопроводу та каналізації на об'єкті: «Реконструкція стадіону комплексно-спортивної бази ЛДУФК на вул.. Черемшини в м. Львові», а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконанні роботи.
Договірна ціна на момент укладення договору є динамічна та становить 1 103 363,00 грн. Вартість виконаних робіт буде визначатися щомісячно на основі нормативних трудовитрат, договірної заробітної плати в погодженому розмірі згідно з фактично виконаними фізичними обсягами будівельно-монтажних робіт відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві та чинного законодавства (п. 2.1 договору).
Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт Ф КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт Ф КБ-3, які підписані уповноваженими представниками сторін (генпідрядника та субпідрядника), посвідчені печатками останніх (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні), загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала 447 870,02 грн.
Також у червні 2011 року позивачем було надано послуги бульдозером ДЗ-41 (ДТ-75) на загальну суму 9 325,82 грн., що підтверджується підписаним та погодженим у двосторонньому порядку актом виконаних робіт за червень 2011 року.
Відповідно до п. 5.1 договору, оплата прийнятих робіт здійснюється щомісячно шляхом проміжних платежів протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання генпідрядником представлених субпідрядником актів виконаних робіт (Ф КБ-2в) та довідки (Ф КБ-3).
Матеріали справи, зокрема копії платіжних доручень свідчить про те, що відповідачем погашено заборгованість на суму 270 000,00 грн.
Несплаченим залишився борг у розмірі 187 195,84 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 329/01 від 26.08.2011 на суму 187 195,84 грн.
Однак відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість перед позивачем не погасив.
Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку по повній оплаті виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 187 195,84 грн. основного боргу.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 2 цієї статті визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником -як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником -за порушення субпідрядником свого обов'язку (ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України).
Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору (п. 5.1) передбачають оплату прийнятих робіт щомісячно протягом 10-ти календарних днів з моменту їх підписання.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.
Отже, факт порушення відповідачем обов'язку та строків оплати за виконані роботи судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач умови укладеного між сторонами договору виконав належним чином, що підтверджується двосторонньо підписаними та посвідченими печатками сторін актами, довідками, однак відповідач, всупереч умов договору, виконані позивачем роботи в повному обсязі не оплатив.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач в судове засідання не з'явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.
Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу в сумі 187 195,84 грн. та їх задоволення.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач також просить суд стягнути з відповідача12 321,59 грн. пені.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Пунктом 6.4 договору передбачено, що за порушення термінів оплати генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки.
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивач обраховує пеню понад 6 місяців, що не відповідає нормам ч. 6 ст. 232 ГК України, а також невірно визначає дату початку нарахування пені, оскільки станом на 28.11.2010 у відповідача була відсутня заборгованість у визначеній позивачем сумі.
Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій Інформаційно-аналітичного центру «ЛІГА»суд дійшов висновку про можливість задоволення пені у розмірі 10 334,24 грн. за розрахунком суду.
Також позивач просить стягнути з відповідача 9 904,94 грн. інфляційних втрат та 4 769,65 грн. 3% річних за період з 28.11.2010 року по 04.10.2011 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, дати виникнення прострочення та загальної суми заборгованості, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 2 000,17 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, перерахунок яких здійснено судом.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Промтехмонтаж-2" (03115, м. Київ, вул. Краснова, 33, код ЄДРПОУ 36392086, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне упарвління» (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 14, код ЄДРПОУ 03335511) суму основного боргу у розмірі 187 195 (сто вісімдесят сім тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 84 коп., пеню у розмірі 10 334 (десять тисяч триста тридцять чотири) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 17 коп., 1 995 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
4. В решті позовних вимог -відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Суддя О.А.Грєхова
Повне рішення складено 23.11.2011