ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, , вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 9/33922.11.11
За позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова група "АНДЕМА"
Про стягнення заборгованості - 5064,06 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники :
від позивача ОСОБА_1. (дов. № 346 від 14.06.2011р.)
від відповідача не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22 листопада 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне акціонерне товариство "Київстар" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова група "АНДЕМА" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 5064,06 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги згідно Договору № 112/КиФКм про надання телекомунікаційних послуг від 15.04.2010 р., з яких 4591,56 грн. основної заборгованості, 194,44 грн. пені, 165,30 інфляційних втрат, 49,82 грн. трьох відсотків річних за неналежне виконання грошових зобов'язань, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов зазначеного договору, в частині оплати за надані телекомунікаційні послуги. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 525, 526, 530, 612 ЦК України, ст. ст. 193, 202, 216, 217, 218, 224, 225, 230 ГК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/339, розгляд справи призначено на 22.11.2011 року.
В судове засідання 22.11.2011 року представник відповідача не з'явився, ухвала суду від 24.10.2011 року, направлена відповідачу за адресою: 02183, м. Київ, вул. Кибальчича, 7 Б, кв. 63.
Як вбачається з витягу станом на 09.11.2011р. з ЄДРПОУ на відповідача, його місцезнаходженням є : 02183, м. Київ, вул. Кибальчича, 7 Б, кв. 63.
Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 9/339.
Представником позивача надано усні пояснення та додаткові матеріали по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Враховуючи те, що нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
15.04.2010 року між Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем." (далі по тексту -позивач; виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова група "АНДЕМА" (далі по тексту -відповідач; споживач) було укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг № 112/КиФКм (надалі - Договір).
Закрите акціонерне товариство "Київстар Дж.Ес.Ем." змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Київстар", що підтверджується статутом Товариства, затвердженого протоколом загальних зборів № 53 від 14.03.2011 року.
Відповідно до розділу 1 Договору, виконавець надає споживачу послуги фіксованої телефонії. У додатках до цього Договору зазначаються замовлені абонентом послуги, технічні/якісні характеристики, термін/строк протягом якого виконавець зобов'язується розпочати надання послуг.
Згідно з п. 5.2. Договору початок нарахування щомісячної плати за надання відповідних замовлених послуг починається з дати, зазначеної у відповідному акті початку надання послуг телекомунікаційних послуг, підписаному сторонами.
Факт початку надання послуг фіксованої телефонії позивачем відповідачу за особовими рахунками № 4013656 та № 4194384 (надалі - особові рахунки) підтверджується актами початку надання послуг фіксованої телефонії від 09.06.2010 року та від 28.09.2010 року (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).
Статтею 5 Договору передбачено, що щомісяця, до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним періодом, виконавець надсилає абоненту рахунок на оплату послуг, які були надані абоненту протягом звітного періоду.
Позивачем були надіслані відповідачу рахунок - фактура № 9-19842141 від 31.12.2010 року на суму 1 734,39 грн. та № 4-19840218 від 31.12.2010 року на суму 2 857,17 грн.
Абонент, відповідно до положень п. 5.5. Договору здійснює розрахунки з виконавцем за надані за звітний період послуги в національній валюті України, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця щомісячно, до 20 числа кожного місяця наступного за звітним періодом.
Спір виник у зв'язку з тим, що, за твердженням позивача, станом на 10.10.2011 року відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг.
Зважаючи на вищенаведене. позивач просить суд стягнути з відповідача 4 591,56 грн. основної заборгованості, 194,44 грн. пені, 165,30 інфляційних втрат, 49,82 грн. трьох відсотків річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Обов'язок споживача своєчасно сплачувати отримані телекомунікаційні послуги встановлений ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.03 р. №1280-ІV. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 зазначеної статті споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги;
Виходячи з п. 108 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження правил надання та отримання телекомунікаційних послуг720 від 9 серпня 2005 р. абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.
Судом встановлено, що на виконання зобов'язань, передбачених Договором сторонами було підписано та скріплено печатками акти початку надання послуг фіксованої телефонії від 09.06.2010 року та від 28.09.2010 року (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2010 р. позивач виставив за надані телекомунікаційні послуги відповідачу рахунок - фактуру № 9-19842141 на суму 1 734,39 грн. та № 4-19840218 на суму 2 857,17 грн.
Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки позивач на виконання умов Договору надавав відповідачу послуги, вартість яких у розмірі 4 591,56 грн. відповідач не оплатив (доказів протилежного суду не надано), суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 4 591,56 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 194,44 грн. пені, 165,30 інфляційних втрат, 49,82 грн. трьох відсотків річних.
У відповідності до доданого позивачем до позовної заяви розрахунку, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 21.01.2011 року по 01.06.2011р. у розмірі 194,44 грн.
У відповідності п. 4.9 Договору, при невиконанні абонентом вимог п. 2.2.1, п. 2.2.3., п. 5.1 та п. 5.5. Договору абонент на вимогу виконавця сплачує виконавцю пеню, у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня за кожний день затримки оплати.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
У відповідності до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи з сукупного аналізу наведених норм, суд приходить до висновку про те, що строк нарахування штрафних санкцій не може бути змінений за домовленістю сторін в договірному порядку, якщо такий строк нарахування передбачений нормами закону, оскільки Господарським кодексом України встановлено пріоритетність розміру та строку штрафних санкцій встановлених законом перед договірними домовленостями сторін щодо розміру та строку нарахування штрафних санкцій. Тільки при відсутності визначення розміру та строку нарахування штрафних санкцій у законі, сторони можуть самостійно встановити їх шляхом досягнення домовленості при укладенні договору.
Враховуючи несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості та керуючись ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 194,44 грн.
Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 49, 82 грн. та інфляційних збитків у сумі 194,44 грн., підлягають задоволенню.
Проте, здійснивши сумарний арифметичний підрахунок заявлених позовних вимог, суд зазначає, що позивач невірно зазначив суму, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки, заявлені позивачем вимоги, які задоволені судом, у сумі становлять 5 001,12 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київстар" підлягають задоволенню частково, а саме, у розмірі 5001,12 грн.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова група "АНДЕМА" (02183, м. Київ, вул. Кибальчича, 7 Б, кв. 63., код ЄДРПОУ 34291293, п/р 26002301611 у філії - Дніпровському відділені "Ощадбанк" № 7989, МФО, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар»(03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51; код ЄДРПОУ 21673832, п/р 26005325079000 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) 4 591 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто одну) грн. 56 коп. заборгованості, 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 44 коп. пені, 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 30 коп. інфляційних збитків, 49 (сорок дев'ять) грн. 82 коп. трьох відсотків річних, 100 (сто) грн. 73 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 07 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.П. Бондаренко
Рішення підписано25 .11.2011 року