ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/341-11/60614.11.11
За позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Липки+”
до 1) Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”,
2) Печерської районної у м. Києві ради,
3) Київської міської ради,
4) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик"
провизнання допоміжними підвальних приміщень
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача Сташко С.М. -голова правління
від відповідача-1 не з'явились
від відповідача-2Зальцберг Ю.І., Шимерянська О.В. -представник
від відповідача-3Кропива К.А. -представник
від відповідача-4Палієнко О.А. -представник
від третьої особине з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Липки+” про визнання допоміжними підвальних приміщень будівлі літери “А” по вул. Лютеранській, буд. № 25 в м. Києві (підвал літери “А”): приміщення площею 23,9 кв.м, приміщення площею 37,1 кв.м, приміщення площею 37,0 кв.м, приміщення площею 8,8 кв.м, приміщення площею 8,9 кв.м, приміщення площею 39,7 кв.м, приміщення площею 46,7 кв.м, приміщення площею 1,1 кв.м, приміщення площею 7,6 кв.м, приміщення площею 4,4 кв.м, приміщення площею 1,7 кв.м, приміщення площею 6,2 кв.м, приміщення площею 11,3 кв.м, приміщення площею 8,6 кв.м, приміщення площею 3,1 кв.м, приміщення площею 5,5 кв.м, приміщення площею 26,0 кв.м та зобов'язання Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” позначити римськими цифрами, як допоміжні приміщення, в Журналі підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, Планах за поверхами на будівлю, та інших документах інвентаризаційної справи даного будинку, його технічному паспорті.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2008 у справі № 33/341 позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2008 у справі № 33/341 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2008 у справі №33/341 колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що під час нового розгляду справи суду слід вирішити питання про доцільність залучення до участі у справі Печерської районної у місті Києві ради, а також з'ясувати хто є власником будинку № 25 на вул. Лютеранській. Крім того, суду першої інстанції необхідно встановити яким чином відбулась передача будинку № 25 на вул. Лютеранській на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Липки+" та з'ясувати чи була проведена інвентаризація під час передачі будинку на баланс позивача будинку № 25 на вул. Лютеранській та чи було підготовлено розподільчий баланс. При наявності розподільчого балансу суду необхідно з'ясувати, які саме приміщення передавались позивачу та встановити до якої категорії приміщень відносяться спірні приміщення щодо яких заявлено позов.
За резолюцією керівництва Господарського суду міста Києва справу № 33/341 передано на новий розгляд судді Смирновій Ю.М.
Під час нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в липні 2008 року позивач отримав в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна плани за поверхами на будівлю літери “А” по вул. Лютеранська, буд. № 25 в м. Києві та відповідні журнали підрахунку площ даного будинку. Відповідно до зазначених вище документів, виготовлених відповідачем, підвальні приміщення будинку № 25 по вул. Лютеранській в м. Києві частково позначені як допоміжні і, відповідно, пронумеровані римськими цифрами, а частково - як основні, і позначені арабськими цифрами.
Як зазначає позивач, відповідно до діючого законодавства України, підвальні приміщення будинку № 25 по вул. Лютеранській в м. Києві є допоміжними та належать всім власникам квартир в будинку № 25 по вул. Лютеранській в м. Києві на праві спільної сумісної власності. Тому, підвальні приміщення житлового будинку № 25 по вул. Лютеранській в м.Києві, які є допоміжними приміщеннями, відповідно до чинного законодавства України повинні позначатися римськими цифрами.
Відповідач-2 (Печерська районна у м. Києві рада) у відзиві та письмових поясненнях зазначає, що лише частина із зазначених позивачем приміщень є допоміжними та просить задовольнити позов частково. Крім того, відповідач-2 вважає, що даний спір не підвідомчий господарським судам.
Відповідач-3 (Печерська районна в місті Києві державна адміністрація) також вважає, що даний спір не підвідомчий господарським судам.
Відповідачі-1,3,4 письмового відзиву на позов не подали, своїм процесуальним правом не скористались.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд
Згідно з п. 315 Додатку № 7 (таблиця 6) до рішення Київської міської ради "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" № 208/1642 від 27.12.2001 жилий будинок по вул. Лютеранській, 25 літ. “А” загальною площею 1746,00 кв.м та нежитлові приміщення площею 259,50 кв.м віднесено до об'єктів комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва.
Рішенням Київської міської ради “Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва” № 284/5096 від 02.12.2010 затверджено переліки об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з п. 234 Додатку № 6 до рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 житловий будинок по вул. Лютеранській, 25 літ. “А” загальною площею 1899,60 кв.м та нежитлові приміщення площею 400,25 кв.м віднесено до об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Печерському районі.
Отже, на даний час будинок по вул. Лютеранській, 25 літ. “А” знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Києва.
14.02.2002 зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Липки+”.
10.08.2006 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження № 1005 “Про передачу житлового комплексу на вул. Лютеранській, 25 з комунальної власності територіальної громади Печерського району у власність та на баланс ОСББ “Липки+”.
Пунктом 1 вказаного розпорядження вирішено створити комісію та передати з балансу КП УЖГ “Печерськжитло” на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Липки+” житловий комплекс на вул. Лютеранській, 25 по акту приймання-передачі у встановленому порядку.
Однак, фактично будинок по вул. Лютеранській, 25 на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Липки+” не передано, відповідний акт приймання-передачі не підписаний, розподільчий баланс не складався з огляду на наявність спору щодо статусу окремих приміщень в цьому будинку.
У 2008 році позивач отримав від відповідача-1 плани за поверхами на будівлю літери “А” по вул. Лютеранська, буд. № 25 в м. Києві та відповідні журнали підрахунку площ даного будинку, відповідно до яких підвальні приміщення будинку № 25 по вул. Лютеранській в м. Києві визначені як допоміжні, і пронумеровані римськими цифрами, а частково - як основні, і позначені арабськими.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Водночас, законодавство, та в першу чергу вказаний Закон не передбачають безумовного віднесення будь-якого приміщення (не квартири), що знаходиться у багатоквартирному жилому будинку, до допоміжного.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Відповідно до п.1.1, 1.3 Рішення Конституційного суду № 4-рп/2004 від 02.03. у справі за конституційним зверненням ОСОБА_1 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Висновком № 5277/10-15 судової будівельно-технічної експертизи, складеним 26.08.2011 судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що:
- в підвальних приміщеннях житлового будинку № 25 по вул. Лютеранській в м. Києві влаштоване обладнання, яке забезпечує експлуатацію будівлі, а відповідно і побутове обслуговування його мешканців, а саме: прокладені трубопроводи водопостачання та каналізації з запірною, розподільчою та оглядовою арматурою, розміщені будинкові пожежні те електрощитові, влаштований теплопункт;
- підвальні приміщення площею 23,9 кв.м, 37,1 кв.м, 37,0 кв.м, 8,8 кв.м, 8,9 кв.м, 39,7кв.м, 46,1 кв.м, 1,1 кв.м, 7,6 кв.м, 4,4 кв.м, 1,7 кв.м, 6,2 кв.м, 11,3 кв.м, 8,6 кв.м, 3,1 кв.м, 5,5 кв.м, 26,0 кв.м є нежитловими допоміжними приміщеннями житлового будинку № 25 по вул. Лютеранській в м. Києві.
Враховуючи викладене та з огляду на положення Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” суд погоджується з доводами позивача, що вищевказані приміщення є спільною власністю власників квартир у будинку № 25 по вул. Лютеранській.
Однак при розгляді даної справи підлягають встановленню та дослідженню правові підстави заявлених позовних вимог.
Позивачем заявлені позовні вимоги про визнання допоміжними підвальних приміщень будівлі літери “А” по вул. Лютеранській, буд. № 25 в м. Києві (підвал літери “А”) та зобов'язання відповідача-1 позначити в документах інвентаризаційної справи допоміжні приміщення римськими цифрами.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом прав розуміється державна правова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта відносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 2 якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правові норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Однак, чинне законодавство не встановлює такого способу захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи, який відповідав би заявленим позовним вимогам про визнання допоміжними підвальних приміщень, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права (визнання приміщень допоміжними) і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.
Вимога позивача про визнання допоміжними підвальних приміщень спрямована на встановленням факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу.
Встановлення юридичного факту може встановлюватись господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами господарських правовідносин спору та вирішенні спору у позовному провадженні. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Чинним законодавством України не передбачена підвідомчість господарським судам спорів про визнання фактів та обставин, отже, викладена у позовній заяві вимога про визнання права за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому захисту права, визначеного законом.
Тому вимога щодо встановлення факту (визнання допоміжними підвальних приміщень) не може бути самостійним предметом позову, а є елементом встановлення обставин справи.
У п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанову Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Аналогічні питання порушені також і у п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".
Враховуючи викладене, вимога позивача про допоміжними підвальних приміщень будівлі літери “А” по вул. Лютеранській, буд. № 25 в м. Києві (підвал літери “А”) задоволенню не підлягає.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” позначити римськими цифрами, як допоміжні приміщення, в Журналі підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, Планах за поверхами на будівлю, та інших документах інвентаризаційної справи даного будинку, його технічному паспорті суд зазначає наступне.
Згідно з абз. 7 розділу 8 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 “Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна” нумерація сходових кліток та інших допоміжних приміщень спільного загальнобудинкового користування та неопалювальних приміщень позначається римськими цифрами.
Відповідно до абз. 35 розділу 4 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року “Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна” коридори спільного користування, а також міжквартирні приміщення допоміжного призначення (спільного користування) нумеруються римськими цифрами чорною тушшю і в журналі внутрішніх обмірів проставляються їх площі на кожному поверсі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач не надав суду доказів звернення до відповідача -1 з відповідною вимогою про необхідність позначення в документах інвентаризаційної справи допоміжних приміщень римськими цифрами та доказів, що свідчили б про відмову відповідача-1 у здійсненні таких дій.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення його прав з боку відповідача-1 - Комунального підприємства “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”, оскільки позивачем не надано та у позовній заяві і поясненнях не зазначено про наявність доказів звернення до відповідача з вимогою про необхідність позначення в документах інвентаризаційної справи допоміжних приміщень римськими цифрами, не надано доказів, що у вчиненні таких дій відповідач-1 відмовив, чим порушив права позивача.
Оскільки порушення відповідачем-1 прав позивача не знайшло свого підтвердження, підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача-1 позначити в документах інвентаризаційної справи допоміжні приміщення римськими цифрами також відсутні.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача відповідно до положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення: 21.11.2011