ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 10/36417.11.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адекко Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл»
про стягнення коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 1.09.2011р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 27.10.2011р.).
В судовому засіданні 17 листопада 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Адекко Україна»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл»(відповідач) заборгованості в розмірі 102 436,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором про надання послуг № Т-4 від 2 жовтня 2010 року належним чином не виконав, зокрема, в передбаченому договором порядку не сплатив в повному обсязі сум грошових коштів за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити позивачу в позові повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5.09.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.09.2011 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 17.10.2011р.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.10.2011р. судом, в порядку ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, у позивача було витребувано додаткові документи та розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 31.10.2011р.
В судовому засіданні 31 жовтня 2011 року оголошено перерву до 3 листопада 2011 року, про що сторони були повідомлені під розписку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3.1.2011 року судом, за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено до 17.11.2011 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
2 жовтня 2010 року між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (далі по тексту -Замовник) (разом - сторони), було укладено договір про надання послуг № Т-4 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1. якого Виконавець надає Замовнику оплатні послуги по наданню персоналу, з яким у Виконавця укладено договір, на строк, у порядку та на умовах, передбачених Договором, а Замовник зобов'язується оплатити ці послуги.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на загальну суму -114 424,40 грн., однак, Замовник, послуги оплатив лише частково, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 102 436,20 грн., тобто 114 424,40 грн. -11 988,20 грн.
З відповідними твердженнями позивача відповідач не погоджувався та у своєму відзиві на позовну заяву вказав, що відповідно до п. 5.1. договору позивач зобов'язаний якісно і вчасно забезпечити надання послуг відповідачу, але позивач, діючи в порушення даного пункту договору виконав свої зобов'язання лише частково, а саме: листопад-грудень 2010 року в кількості 12 спеціалістів, січень 2011 року - 18 спеціалістів, лютий 2011 року - 18 спеціалістів, березень 2011 року - 18 спеціалістів, що підтверджується наданими суду позивачем Актами передачі-приймання наданих послуг, а відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України, управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами.
Окрім цього, відповідач звернув увагу суду на той факт, що позивач, не виконуючи свої зобов'язання по договору, не вносив пропозиції відповідачу, щодо зміни умов договору, а саме зменшення кількості «Персоналу» наданого позивачем, що давало змогу відповідачу сподіватись на належне виконання позивачем своїх зобов'язань по договору, оскільки часткове виконання (менше 1/5 частини зобов'язання) в жодному разі не могло влаштувати відповідача та призводило до неможливості належного виконання зобов'язань перед іншими партнерами, а отже і до збитків, тому, неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань і стало причиною та підставою для «неприйняття»відповідачем «ненаданих»послуг по договору.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вже було встановлено судом, 2 жовтня 2010 року між сторонами укладено договір про надання послуг № Т-4 відповідно до п. 1.1. якого Виконавець надає Замовнику оплатні послуги по наданню персоналу, з яким у Виконавця укладено договір, на строк, у порядку та на умовах, передбачених Договором, а Замовник зобов'язується оплатити ці послуги.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний якісно та своєчасно надати послуги Замовнику.
З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження надання Виконавцем в листопаді-грудні 2010 року послуг за Договором на суму 11 988,20 грн. та прийняття їх Замовником, між сторонами був складений Акт передачі-прийняття робіт № 1 від 31.12.2010р., який скріплений печатками та підписами сторін.
Отримані за Договором послуги згідно Акту передачі-прийняття робіт № 1 відповідач оплатив в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 35 від 18.01.2011р., зі змісту якого вбачається, що призначення здійснення платежу на суму 11 988,20 грн. було проведено на користь позивача за послуги надання персоналу за листопад-грудень 2010 року згідно рах. № 1 від 12.01.2011р. (належним чином засвідчена копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).
Позивач стверджує, що відповідач своїх обов'язків за Договором з оплати послуг за період з січня по березень 2011 року включно не виконав, зокрема, наданих по Актам передачі-прийняття робіт №№ 2, 3, 4 послуг на загальну суму 102 436,20 грн. не оплатив.
Згідно п. 2.4. Договору оплата рахунку проводиться Замовником протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання рахунку та Акту передачі-прийняття наданих послуг. У випадку прострочення оплати з вини Замовника на строк більше 10 календарних днів Виконавець вправі нарахувати пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення, починаючи з 11-го дня з моменту отримання рахунку. У випадку якщо протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання акту здачі-прийняття наданих послуг Замовник не підписує його та не надає мотивованих зауважень, послуги вважаються належним чином наданими та прийнятими.
З конструкції відповідного положення Договору слідує, що Виконавець повинен надати Замовнику рахунок та Акт передачі-прийняття наданих послуг, які, в свою чергу, відображають обсяг наданих послуг по персоналу та вартість відповідних послуг, які Замовник оплачує протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати їх отримання.
При цьому, Замовник, у випадку надходження від Виконавця акту здачі-прийняття, має право не підписати акт здачі-прийняття наданих послуг та надати мотивовані зауваження, і лише у випадку не підписання та не надання мотивованих зауважень відповідачем на отримані від позивача акти передачі-прийняття наданих послуг протягом 7 календарних днів, послуги вважаються належним чином наданими та прийнятими.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, повинен довести суду факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за обставин виконання Виконавцем Договором встановлених обов'язків щодо направлення/отримання Замовником від Виконавця рахунку (рахунків на оплату) та Акту (актів) передачі-прийняття наданих послуг за період з січня по березень 2011 року включно суму 102 436,20 грн.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3.11.2011 року позивача було зобов'язано надати докази надання та отримання відповідачем рахунків на оплату №№ 2, 3 та 4, а також Актів здачі-приймання наданих послуг №№ 2, 3 та 4 (в підтвердження виконання позивачем п. 2.4. Договору).
На виконання вимог ухвали суду через канцелярію 16.11.2011р. від ТОВ «Адекко Україна»надійшли належним чином завірені копії накладних (експедиторських розписок) поштового оператора ТОВ «Поні Експрес»№№ 11-2857-8836 від 14.02.2011р., 11-2243-9978 від 13.03.2011р. та 11-8803-9732 від 4.04.2011р., які, за твердженнями позивача, доводять викладені в позовній заяві обставини, на які звернена до суду сторона посилається як на підставу своїх вимог в частині надання ТОВ «Еколл»рахунків №№ 2, 3 та 4, а також Актів здачі-приймання наданих послуг №№ 2, 3 та 4.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Так, дослідивши наявні матеріали справи в цілому, суд дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували факт виконання Виконавцем взятого на себе зобов'язання за Договором в частині надання/отримання Замовником рахунку (рахунків на оплату) та Акту (актів) передачі-прийняття наданих послуг за період з січня по березень 2011 року включно суму 102 436,20 грн., а тому, обов'язок щодо підписання Актів передачі-прийняття наданих послуг персоналу та оплати Замовником відповідних рахунків є таким, що не наступив.
При цьому, оцінивши подані позивачем до матеріалів справи належним чином завірені копії накладних (експедиторських розписок) поштового оператора ТОВ «Поні Експрес»№№ 11-2857-8836 від 14.02.2011р., 11-2243-9978 від 13.03.2011р. та 11-8803-9732 від 4.04.2011р., суд зазначає, що відповідні документи не можуть вважатися достатніми доказами надання/отримання Замовником рахунків на оплату: № 2 від 31.01.2011р. на суму 43 517,45 грн., № 3 від 28.02.2011р. на суму 36 866,42 грн. та № 4 від 31.03.2011р. на суму 22 052,33 грн., а також Актів здачі-приймання наданих послуг: № 2 від 31.01.2011р. на суму 43 517,45 грн., № 3 від 28.02.2011р. на суму 36 866,42 грн. та № 4 від 31.03.2011р. на суму 22 052,33 грн., з тих підстав, що з наданих поштових накладних не вбачається, а суд не може дійти стверджувального висновку, що саме рахунки на оплату №№ 2, 3 та 4, а також Акти здачі-приймання наданих послуг №№ 2, 3 та 4 були направлені Замовнику на підписання та відповідно для їх оплати відповідачем.
Доказів надсилання/надання відповідачу претензії вих. 29/04-2 від 29.04.2011р., з переліком додатків рахунків №№ 2, 3 та 4, а також Актів здачі-приймання №№ 2, 3 та 4, з вимогами протягом 30 календарних днів з дня її отримання сплатити заборгованість за Договором на суму 102 436,20 грн. позивачем також до суду не представлено, а наданий позивачем до матеріалів справи лист-відповідь відповідача № 45908111 від 2.08.2011р., тобто після спливу 4 (чотири) місяців від дня претензії, не свідчить про отримання відповідачем надісланих позивачем разом з претензією документів.
Окрім цього, твердження позивача про те, що непрямим доказом отримання відповідачем рахунків та актів №№ 2, 3 та 4 є оплата Замовником Акту передачі-прийняття № 1 та рахунок № 1, які були надіслані аналогічним способом, тобто через ТОВ «Поні Експрес», є необґрунтованими та не приймається судом до уваги як належним доказом відносно відправлення рахунків та актів №№ 2, 3 та 4, оскільки підставою поданого позову є заборгованість з оплати та підписання рахунків та актів №№ 2, 3, 4 на суму 102 436,20 грн., а відтак, не є по суті предметом дослідження за доказами його надсилання за заявленим позовом.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Котков
Дата підписання повного тексту рішення 23.11.2011р.