ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/36721.11.11
За позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта"
до Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про стягнення 15 594,40 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: ОСОБА_1. -представник за довіреністю № 5 від 04.01.11.
Заявлено позов про стягнення із Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова компанія" шкоди в порядку регресу в розмірі 15 594,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору № 02-03-12/1474 від 04.07.2007 страхування заставленого транспортного засобу внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Шкода д/н НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу -автомобіля Мерседес д/н НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № НОМЕР_3), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 порушено провадження по справі № 53/367, розгляд справи призначено на 03.10.2011 та відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 03.10.2011 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 07.11.2011.
07.10.2011 через відділ діловодства від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивач просить стягнути з відповідача шкоду в порядку регресу у більшому розмірі ніж встановлений розмір матеріальної шкоди у звіті спеціаліста № 398; звіт спеціаліста був складений без урахуванням фізичного зносу та без урахування пошкоджень здобутих в попередніх ДТП; вартість збитку становить вартість відновлювального ремонту по звіту за вирахуванням франшизи в сумі 505,00 грн. за договором № 02-03-12/1474 від 04.07.2007 та 255,00 грн. за полісом обов'язкового страхування. Також відповідач вважає, що наявність права регресу не підтверджено, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження сплати частини страхового платежу ТОВ «Хілті»по Договору № 02-03-12/1474 від 04.07.2007.
В судовому засіданні від 07.11.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 21.11.2011.
Ухвалою суду від 07.11.2011 продовжено строк вирішення спору.
В судовому засіданні 21.11.2011 представник позивача не з'явився, про причини неявки суду невідомо.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.11.2011 надав суду додаткові пояснення в яких зазначив, що визнає позов в частині шкоди в розмірі 13 793,96 грн. з урахуванням фізичного зносу нарахованого начальником відділу врегулювання збитків по автотранспорту відповідача та за вирахуванням франшизи в сумі 505,00 грн. за договором № 02-03-12/1474 від 04.07.2007 та 255,00 грн. за полісом обов'язкового страхування.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.11.2011 в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14.12.2007 між позивачем та ТОВ «Хілті (Україна) Лтд»(страхувальник) укладено договір № 02-03-12/1474 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів (надалі -"Договір").
Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем Шкода д/н НОМЕР_1 на випадок настання страхових випадків, зокрема, ДТП.
20.08.2008 року о 12 год. 10 хв. водій ОСОБА_2. рухаючись по пр-ту 40 річчя Жовтня, вул. Г. Оборони в м. Києві, керуючи автомобілем марки Мерседес д/н НОМЕР_2, пересік подвійну суцільну лінію розмітки, рухаючись по смузі зустрічного напрямку, на перехресті при здійснені обгону автомобіля марки «Шкода»д/н НОМЕР_1, який також здійснив поворот на ліво, не переконався у безпеці, внаслідок чого сталося зіткнення з даним автомобілем, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2. вимог Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва № 3-34535/13 від 22.08.2008, відповідно до якої ОСОБА_2. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.
21.08.2008 власник застрахованого транспортного засобу -автомобіля Шкода д/н НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою № 1254 про настання випадку, що має ознаки страхового.
Відповідно до звіту спеціаліста № 398 про оцінку автомобіля Шкода д/н НОМЕР_1, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Шкода д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 18079,68 грн.
На підставі страхового акту № 1176 від 23.09.2008, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 15594,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16458 від 26.09.2008, копія якого містяться в матеріалах справи.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 15594,40 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2., який керував автомобілем Мерседес д/н НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля Мерседес д/н НОМЕР_2, застрахована відповідачем, згідно із полісом № НОМЕР_3.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вказаним договором (поліс № НОМЕР_3) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза -255,00 грн.
У зв'язку з наведеним, до позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування за договором № 02-03-12/1474, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа власник пошкодженого автомобіля Шкода д/н НОМЕР_1 має до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки згідно укладеного договору обов'язкового страхування.
За таких обставин особою, відповідальною за збитки, завдані власнику пошкодженого автомобіля марки Шкода д/н НОМЕР_1 в результаті ДТП, є відповідач.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Заявою № 09-484/09-06-02/6675 від 29.02.2010, що отримана відповідачем 06.04.2010, позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 15594,40 грн.
Відповідач у відповіді на вимогу (лист № 314-у від 13.04.2010) просив надати йому інформацію щодо ДТП, проте яку саме не вказав. Виплату страхового відшкодування відповідач не здійснив.
Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язок проведення дослідження експерта чи аварійного комісара покладено саме на відповідача (пункт 34.1), а до позивача від потерпілої особи перейшло згідно пункту 34.2 лише право (а не обов'язок) на проведення відповідних досліджень.
Відповідачу Законом одночасно з покладенням означених вище обов'язків надано досить суттєвий перелік прав, у тому числі і право з'ясування обставин страхового випадку та визначення розміру завданих збитків власним розслідуванням. Означеним правом відповідач не скористався та не надав суду взагалі жодного доказу здійснення ним будь-якої дії.
За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи, викладені у відзиві на позов, оскільки мова у ньому йде про порушення правових норм, обов'язок виконання яких Законом покладено саме на відповідача у справі.
Оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач фактично ухилявся від виконання своїх обов'язків, суд визнає право позивача на визначення розміру збитків за звітом наданим позивачем.
Щодо заперечення відповідача відносно розрахунку вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу, суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок вартості відновлювального ремонту здійснено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (п. 3.5 Звіту № 398).
Щодо зазначеного відповідачем відносно того, що вартість збитку становить вартість відновлювального ремонту по звіту за вирахуванням франшизи в сумі 505,00 грн. за Договором № 02-03-12/1474 та те, що наявність права регресу не підтверджено, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження сплати частини страхового платежу ТОВ «Хілті»по Договору № 02-03-12/1474 від 04.07.2007 необхідно зазначити наступне.
Договір № 02-03-12/1474 від 04.07.2007 укладений між позивачем та власником пошкодженого автомобіля, а предметом спору є регресні відносини між позивачем та відповідачем, а тому суд не бере до уваги зазначене вище відповідачем.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до відповідача про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 15339,40 грн. (15 594,40 грн. -255,00 грн. (франшиза) = 15339,40 грн.).
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.
Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.
Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив державне мито в сумі 173,99 грн. про що свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 30252 від 10.05.2011 про сплату державного мита, при тому як сума позовних вимог становить 15 594,40 грн.
Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 155,94 грн. виходячи з ціни позову 15 594,40 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі -173,99 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.
За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 22945712, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) суму страхового відшкодування у розмірі 15339 (п'ятнадцять тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 40 коп., державне мито у розмірі 153 (сто п'ятдесят три) грн. 39 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 232 (двісті тридцять дві) грн. 14 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В решті позовних вимог -відмовити.
5. Повернути Відкритому акціонерному товариству Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) з Державного бюджету державне мито в сумі 17 (сімнадцять) грн. 99 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане платіжним дорученням № 30252 від 10.05.2011. Платіжне доручення № 30252 від 10.05.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/367.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Грєхова О.А.
Повне рішення складено 23.11.2011