ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/270-13/6823.11.11
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Черкаське Спеціалізоване
Автотранспортне Підприємство 2301"
до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"
про визнання недійсним договору іпотеки та визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1. -дов. № 346 від 07.10.2011 р.
від відповідача ОСОБА_2. -дов. від 18.01.2011 р. (№107,108)
в судовому засіданні 23.11.11 року, відповідно до ст.85 ГПК України, оголошену вступну та резолютивну частини рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:
У травні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання недійсним договору іпотеки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20 липня 2010 року у справі № 4/270 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю за недоведеністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2010 року у справі № 4/270 рішення господарського суду міста Києва від 20 липня 2010 у справі № 4/270 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01 лютого 2010 року у справі № 4/270 касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 20 липня 2010 року скасовано, справу № 4/270 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
16.02.2011 справу передано на новий розгляд судді Курдельчуку І.Д.
Ухвалою суду від 17.02.2011 матеріали справи 4/270 були прийняті суддею Курдельчук І.Д. до свого провадження, присвоєно їм № 4/270-13/68 та призначено справу до розгляду на 10.03.2011.
Ухвалою суду від 06.04.2011 року провадження у справі № 4/270-13/68 було зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 02/5026/426/2011.
16.06.2011 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду провадження у справі № 02/5026/426/2011 припинено у зв'язку з відмовою позивача від апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 10.11.2011 року провадження у справі № 4/270-13/68 було поновлено, розгляд справи призначено на 17.11.2011 року.
Суд приймає до уваги Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.04.11 № 02/5026/426/2011 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Черкаське Спеціалізоване Автотранспортне Підприємство 2301" до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання недійсним договору, яким у позові відмовлено, втім не має правових підстав визначених ст.35 ГПК України врахувати його преюдиційність чи правових підстав визначених п.2 ст. 80 ГПК України для припинення провадження у справі в частині вимоги про визнання договору іпотеки недійсним оскільки суб'єктний склад учасників судового процесу у даних справах є відмінним.
17.11.2011 року в судове засідання з'явилися представники сторін, надали документи та подали спільне клопотання про продовження строку справи.
Ухвалою суду продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 23.11.2011 о 11:30, зобов'язано сторони надати письмові пояснення щодо питань: - чи передбачили сторони в договорі про фінансування № 96/08 від 15.02.2008 року розмір сплати відсотків за користування кредитом; - чи не змінено додатками № 1 до додаткових угод № 1, № 2, № 4, № 5 від 01.09.2008 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем; - чи підписання додатків № 1 до додаткових угод № 1, № 2, № 4, № 5 від 01.09.2008 року про встановлення нової відсоткової ставки за користування кредитними коштами в розмірі 19,5 % не потребує внесення відповідних змін до договору іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 18.02.2008 року (у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку"); - чи наділений голова правління позивача ОСОБА_3 достатнім обсягом повноважень на укладання договору іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 18.02.2008 року; - чи мають право укладати такі господарські договори без попереднього погодження їх Наглядовою радою, Директором та уповноваженими ними особами, які діють за належним чином оформленою довіреністю.
В судовому засіданні 23.11.11 з'явились представники сторін, надали пояснення.
Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу , які з'явились в судове засідання ознайомлено з їх правами та обов'язками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Під час нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши у наданих суду поясненнях, що за додатковою угодою № 25 від 12.11.2009 р. до кредитного договору було збільшено розмір процентів за користування кредитними коштами, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності за іпотечним договором від 30.04.2009 р.. Оскільки відповідної згоди позивача на збільшення обсягу відповідальності не було, іпотечне зобов'язання є припиненим в силу ст. 559 ЦК України.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що зміна процентів за користування кредитними коштами на підставі додаткової угоди № 25 від 12.11.2009 р. до кредитного договору відбулася незначна, а п. 1.3 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з умовами основного договору, в т.ч. стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу/або меншу сторону, строку і порядку його виконання.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу , які з'являлись в судове засідання, господарський суд -
15 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" та Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" було укладено договір та Індивідуальну угода №1 до договору про фінансування №96/08 від 15 лютого 2008 року.
Відповідно до умов договору про фінансування відповідач зобов'язувався надавати боржнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 13200000,00 грн. зі сплатою відсотків, розмір яких (буде) зазначений у додатку №1 до договору про фінансування та граничним строком повернення не пізніше 15 лютого 2011 року, шляхом видачі траншів на підставі (майбутніх) окремих додаткових угод.
За умовами кредитного договору відповідач зобов'язувався надавати боржнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 12800000,00 грн. зі сплатою відсотків згідно тарифів, передбачених умовами договору про фінансування та граничним строком повернення не пізніше 15 лютого 2011 року, шляхом видачі траншів на підставі (майбутніх) окремих додаткових угод.
18 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" та Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" укладено договір іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Корпорація Спецторг" перед відповідачем за договором про фінансування від 15 лютого 2008 року №96/08 та Індивідуальною угодою №1 до договору про фінансування.
відповідно додаткових угод №№ 1-3, 5 до кредитного договору відповідач надав боржнику транш на загальну суму 1280000,00 грн. з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних, строком повернення до 15 лютого 2009 року.
В матеріалах справи міститься ще низка додатків та додаткових угод до договору про фінансування № 96/08 від 15 лютого 2008 року.
З наданих додатків № 1 до додаткових угод № 1, № 2, № 4, № 5 від 01 вересня 2008 року вбачається, що для наданих траншів боржник та відповідач встановили нову відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 19,5 %.
Згодом додатковими угодами №№ 6-8 від 13 лютого 2009 року, №№ 9-11 від 13 березня 2009 року, №№ 12-14 від 09 квітня 2009 року, №2, 5 від 17 квітня 2009 року, №№ 3,4 від 30 вересня 2009 року до договору про фінансування № 96/08 від 15 лютого 2008 року боржник та відповідач встановлювали нові терміни повернення Траншів.
Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 18 Закону України „Про іпотеку” встановлено, що однією з істотних умов, які повинен містити іпотечний договір є зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання. У разі відсутності такої істотної умови іпотечний договір може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 18 Закону України „Про іпотеку”).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України „Про іпотеку”, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Отже, істотною умовою договору іпотеки, що укладається в забезпечення виконання грошових зобов'язань є зміст грошового зобов'язання і його сума або посилання на договір, що має визначити зміст і розмір такого грошового зобов'язання чи надати критерії, які дозволяють їх встановити на конкретний час протягом строку дії такого зобов'язання.
Як було зазначено вище, договір фінансування від 15.02.2008 №96/08, який набрав чинності на момент укладання договору іпотеки від 18.02.2008, містив всі істотні умови, які є необхідними для такого виду правочинів -валюту та ліміт заборгованості, строк виконання зобов'язань та інші необхідні умови.
Згідно зі ст. 3 Закону України „Про іпотеку” іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Таким чином, в даному випадку зміст основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, визначається договором фінансування та додатковими угодами, які є його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 2 ч. 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пунктом 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” передбачено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В даному випадку, при укладанні договору іпотеки відповідачем не були порушені вимоги статті 203 ЦК України, договір іпотеки від 18.02.2008 містить всі істотні умови необхідні для даного виду договорів, а тому відсутні підстави визнати його недійсним.
За таких обставин вимога про визнання договору недійсним задоволенню не підлягає.
Разом з тим, Пунктом 6.1. договору іпотеки сторони погодили, що вказаний договір діє до повного виконання зобов'язань за основним договором (договором фінансування).
Як встановлено судом, банком і боржником укладена низка додатків та додаткових угод до договору про фінансування № 96/08 від 15 лютого 2008 року.
З наданих додатків № 1 до додаткових угод № 1, № 2, № 4, № 5 від 01 вересня 2008 року вбачається, що для наданих траншів боржник та відповідач встановили нову відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 19,5 %.
Згодом додатковими угодами №№ 6-8 від 13 лютого 2009 року, №№ 9-11 від 13 березня 2009 року, №№ 12-14 від 09 квітня 2009 року, №2, 5 від 17 квітня 2009 року, №№ 3,4 від 30 вересня 2009 року до договору про фінансування № 96/08 від 15 лютого 2008 року боржник та відповідач встановлювали нові терміни повернення Траншів.
Згідно з п. 1.3 іпотечного договору іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами основного договору, що обумовлюють основне зобов'язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим Договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру таких зобов'язань у більшу, або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання.
На момент укладання іпотечного договору основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було визначено лише договором №96/08
Додатком № 1 до додаткових угод № 1, № 2, № 4, № 5 від 01 вересня 2008 року банк і боржник для вищенаданих траншів встановили нову відсоткову ставку за користування кредитними коштами в розмірі 19,5 %.
А додатковими угодами №№ 6-8 від 13 лютого 2009 року, №№ 9-11 від 13 березня 2009 року, №№ 12-14 від 09 квітня 2009 року, №2, 5 від 17 квітня 2009 року, №№ 3,4 від 30 вересня 2009 року до договору про фінансування № 96/08 від 15 лютого 2008 року банк та боржник встановлювали нові терміни повернення Траншів.
Законом України “Про іпотеку” від 05 червня 2003 р. № 898-ІУ визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотекодавецем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Таким чином, іпотека є видом інституту поруки, у зв'язку з чим правовідносини за нею регулюються також параграфом 3 глави 49 ЦК України.
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. 3 Закону України “Про іпотеку”).
Іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про іпотеку”).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3, абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України “Про іпотеку”).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України “Про іпотеку”, будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.
Таким чином, додатком № 1 до додаткових угод № 1, № 2, № 4, № 5 від 01 вересня 2008 року і додатковими угодами №№ 6-8 від 13 лютого 2009 року, №№ 9-11 від 13 березня 2009 року, №№ 12-14 від 09 квітня 2009 року, №2, 5 від 17 квітня 2009 року, №№ 3,4 від 30 вересня 2009 року до договору про фінансування № 96/08 від 15 лютого 2008 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме - збільшено строки повернення отриманих траншів та розмір процентів за користування грошовими коштами, що потребувало внесення відповідних змін до договору іпотеки нерухомого майна від 18.02.2008.
Враховуючи те, що за іпотечним договором позивач зобов'язався відповідати в повному обсязі за виконання зобов'язань за кредитними договором, збільшився обсяг відповідальності позивача за іпотечним договором. Дане збільшення мало місце без згоди позивача.
Пункт 1.3 іпотечного договору тільки констатує, що сторони за договором ознайомлені з умовами кредитного договору, у тому числі щодо можливості зміни розміру зобов'язань, однак не містить згоди позивача щодо збільшення його зобов'язань як майнового поручителя за Кредитним договором без попереднього погодження з ним.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання правовідношеня припиненим та достатності підстав для визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 18 лютого 2008 року.
На виконання обов'язкових вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції суд зобов'язував сторони надати письмові пояснення про таке: чи договором про фінансування № 96/08 від 15 лютого 2008 року сторонами визначено розмір сплати відсотків за користування кредитом; - чи додатками № 1 до додаткових угод № 1, № 2, № 4, № 5 від 01 вересня 2008 року не змінено основне зобов'язання позичальника перед відповідачем; - чи підписання додатків № 1 до додаткових угод № 1, № 2, № 4, № 5 від 01 вересня 2008 року про встановлення нової відсоткової ставки за користування кредитними коштами в розмірі 19,5 % не потребує внесення відповідних змін до договору іпотеки нерухомого майна -нежитлової нерухомості від 18 лютого 2008 року у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку"; - чи голова правління позивача ОСОБА_3 наділений достатнім обсягом повноважень на укладання договору іпотеки нерухомого майна -нежитлової нерухомості від 18 лютого 2008 року, оскільки в п. 8.3.10 статуту Відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" зазначено, що Наглядова рада попередньо розглядає та погоджує умови господарських угод, вартість яких перевищує 25 000 грн.
За наданого протоколу засідання наглядової ради позивача від 24.01.08 №50 вбачається , що наглядовою радою прийнято рішення про поручительство за ТОВ «Спецторг»за кредитним договором та надання ОСОБА_3 повноважень на укладання договору іпотеки нерухомого майна -нежитлової нерухомості від 18 лютого 2008 року,повноважень
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Всупереч названим нормам законодавства відповідачем не подано суду жодного належного або допустимого доказу на які б спростовували зазначені вище обставини.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 18.02.2008, укладеним між відкритим акціонерним товариством “Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301”та публічним акціонерним товариством “Універсал Банк”.
В іншій частині позову відмовити.
3. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Універсал Банк”(04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код 21133352) на користь відкритого акціонерного товариства “Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301”(18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 163, код 03080991) 42,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Курдельчук І.Д.
дата складення 28.11.11