ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 10/44017.11.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транском Девелопмент»
до Публічного акціонерного товариства
«Дванадцятий Київський авторемонтний завод»
про стягнення коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 25.10.2011р.);
від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні 17 листопада 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транском Девелопмент»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дванадцятий Київський авторемонтний завод» (відповідач) заборгованості в сумі -379 002,41 грн. з них основного боргу -372 904,57 грн., пені -4 385,36 грн. та 3% річних -1 712,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за агентським договором № 03/01-2011 від 3 січня 2011 року належним чином не виконав, зокрема, не сплатив сум грошових коштів за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що заперечує проти позовних вимог в частині нарахування позивачем пені та 3% річних.
Участь свого представника в судове засідання відповідач не забезпечив, при цьому, 16.11.2011р. через канцелярію до суду від ПАТ «Дванадцятий Київський авторемонтний завод»надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 3.11.2011 року.
В судовому засіданні 3 листопада 2011 року оголошено перерву до 17 листопада 2011 року, про що сторін було повідомлено під розписку.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
3 січня 2011 року між позивачем (надалі -Виконавець або Агент) та відповідачем (далі по тексту -Замовник або Довіритель) (разом - сторони), було укладено агентський договір № 03/01-2011 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1. якого Комерційний агент в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язується надати Довірителю послуги щодо сприяння в укладанні Довірителем угод, а саме пошуку потенційних контрагентів з метою укладання Довірителем з ними договорів (або договору) оренди (піднайму) приміщень комплексу будівель та будівля котельні, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на загальну суму -372 904,57 грн., однак, Замовник, послуг не оплатив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 372 904,57 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вже було встановлено судом, 3 січня 2011 року між сторонами укладено агентський договір № 03/01-2011 відповідно до п. 1.1. якого Комерційний агент в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язується надати Довірителю послуги щодо сприяння в укладанні Довірителем угод, а саме пошуку потенційних контрагентів з метою укладання Довірителем з ними договорів (або договору) оренди (піднайму) приміщень комплексу будівель та будівля котельні, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до Договору, Комерційний агент здійснює пошук потенційних контрагентів з метою укладання Довірителем з ними договорів в інтересах, під контролем і за рахунок останнього, предметом яких є довгострокова (не менш ніж один рік) оренда нежитлових Приміщень, де Довіритель виступає орендодавцем Приміщення (п. 1.2. Договору).
Згідно п. 2.3. Договору винагорода виплачується Комерційному агенту за умов надання Агентом Довірителю послуг, визначених статтею 1 Договору в повному обсязі, що підтверджується Актом про надання агентських послуг, підписаного обома Сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження надання Виконавцем послуг за Договором та отримання їх Замовником між сторонами 1.08.2011р. було складено Акт про надання агентських послуг (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем Замовнику послуг за Договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п.п. 2.1., 2.3. Договору розмір винагороди визначається сторонами в Акті про надання агентських послуг, а винагорода виплачується Комерційному агенту в строк до «05»серпня 2011 року шляхом перерахування Довірителем відповідних до сплати коштів на банківський рахунок Агента, зазначений в Договорі.
Зі змісту Акту про надання агентських послуг від 1.08.2011р. вбачається, що вартість винагороди за Договором становить: 372 904,57 грн.
З огляду на викладене, відповідач повинен був здійснити розрахунки з позивачем в строк до 4.08.2011р. включно.
Як слідує з матеріалів справи, в порядку досудового врегулювання спору позивач 31.08.2010р. направив відповідачу претензію про сплату боргу на суму 375 735,71 грн. (копія претензії міститься в матеріалах справи). Факт надсилання претензії позивачем на адресу ПАТ «Дванадцятий Київський авторемонтний завод»підтверджується розрахунковим документом про оплату відправки поштової кореспонденції № 0395 (копія чеку в справі).
Позивач зазначає, що суму заборгованості відповідач на його рахунок не провів, заборгованість за Договором не погасив.
Судом встановлено, що між сторонами був складений акт звірки розрахунків який свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 372 904,57 грн. станом на 1.11.2011р.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Всупереч вимогам ухвали Господарського суду міста Києва від 12.10.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.
З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати коштів за Договором, станом на листопад 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Виконавця про стягнення з Замовника заборгованості за Договором зі сплати винагороди в розмірі 372 904,57 грн. (вартість наданих послуг/винагорода за Договором).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що за порушення обов'язків, передбачених п. 2.3 ст. 2 Договору, Довіритель сплачує Комерційному агентові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом нарахування, від суми заборгованості за весь період затримки.
З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених Договором строків оплати винагороди в сумі -4 385,36 грн. (за 56 дні прострочення платежу).
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що у випадку порушення Договору, сторона несе відповідальність, визначену Договором та (або) чинним в Україні законодавством.
Так, положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 712,48 грн. 3% річних.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача в сумі 4 026,02 грн. (3 790,02 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дванадцятий Київський авторемонтний завод»(ідентифікаційний код: 05482452, адреса: 04080, АДРЕСА_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транском Девелопмент»(ідентифікаційний код: 34353684, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -372 904,57 грн. (триста сімдесят дві тисячі дев'ятсот чотири гривні 57 копійок), пені - 4 385,36 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят п'ять гривень 36 копійок), 3% річних -1 712,48 грн. (одна тисяча сімсот дванадцять гривень 48 копійок) та судові витрати в сумі -4 026,02 грн. (чотири тисячі двадцять шість гривень 02 копійки). Видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Котков
Дата підписання повного тексту рішення 23.11.2011р.