ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/50121.11.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестрансресурс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Річленд"
про стягнення 10 259,00 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю від 12.10.2011
від відповідача: не з'явились
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Річленд" заборгованості за Договором № 05 про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 26.07.2011 в розмірі 10 259,00 грн. основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2011 порушено провадження по справі № 53/501, розгляд справи призначено на 21.11.2011.
В судовому засіданні 21.11.2011 представник позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1 140,00 грн. основного боргу та судові витрати.
Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
26.07.2011 між позивачем, як перевізником та відповідачем, як експедитором/замовником було укладено договір № 05 про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні.
Предметом даного договору є відносини сторін, що виникають при транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, пред'явлених перевізнику експедитором для організації перевезень автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученнях (п. 1.1 договору).
Експедитор діє за дорученням та за рахунок замовника, в межах даного договору, здійснюючи послуги по організації та доставці вантажів у міжнародному та міжміському сполученнях, з наданням транспортних послуг перевізником, довіреною особою якого являється (п. 1.2 договору).
П 1.3 договору визначено, що перевізник зобов'язується доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Конкретні умови по кожному замовленню обговорюються в Заявці (додаток № 1 до даного договору), що є невід'ємною частиною даного договору. Допускається отримання Заявки по факсимільному зв'язку або електронною поштою (Е-mail). У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов даного договору, пріоритетними є умови які вказані в Заявці (п. 1.6 договору).
Матеріали справи містять укладену між сторонами та погоджену у двосторонньому порядку договір-заявку на доставку вантажу № 05 від 26.07.2011
Умовами вказаної заявки сторони погодили перевезення вантажу: електроприводи в кількості 5-6 тонн, адреса завантаження: BRAY Armaturen, Europak Fichtenhain 13b, 47807, Krefeld, Germany; адреса розвантаження: Новопирогівська, 25 (ТГО-4), м. Київ, Україна, Бориспільська, 7; строк доставки 01.08.2011; вартість перевезення 1 900 Євро по курсу НБУ на момент митного очищення; форма оплати: 4 банківських дня після розвантаження.
На виконання договору позивачем було здійснено перевезення вантажу. На підтвердження надання послуг відповідачу на суму 21 658,00 грн. (курс НБУ на 04.08.2011 - 1139,8815 грн. за 100 Євро ( 1900 Євро х 1139,8815 грн.)) позивач надав суду належним чином завірену копію CMR, з якої вбачається, що вантаж був доставлений одержувачу, про що свідчить відмітка останнього в графі № 24.
Згідно з п. 3.6 договору, експедитор здійснює оплату згідно домовленості в заявці послуг перевізнику відповідно до строків та встановленого курсу НБУ, які наведені в Заявці. Перевізник надає експедитору рахунки, оригінали накладних CMR, з відміткою одержувача вантажу про прийняття вантажу, податкові накладні, акти виконаних робіт, які повинні оплачуватись ним протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту їх отримання, якщо інше не обумовлено в Заявці.
Умовами визначеними в Заявці, оплата здійсненого перевезення здійснюється протягом 4 банківських днів після розвантаження.
З долученої до матеріалів справи CMR слідує, що вантаж було розвантажено 04.08.2011, т.ч. відповідач повинен був оплати надані послуги до 09.08.2011.
У зв'язку з частковою сплатою відповідачем наданих позивачем послуг, останній звернувся до відповідача з претензією № 14 від 12.09.2011, в якій вимагав перерахувати позивачу заборгованість у розмірі 10 259,00 грн. На доказ направлення вказаної претензії відповідачу та пакету документів на виконання умов договору позивач надав суду повідомлення кур'єрської доставки.
Відповідач відповіді на претензію позивача не надав, проте після звернення позивача з позовом до суду частково сплатив надані позивачем послуги на суму 9 119,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. Несплаченим залишився борг у розмірі 1 140,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.
Отже, факт порушення відповідачем обов'язку та строків оплати за виконані послуги судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач умови укладеного між сторонами договору виконав належним чином, однак відповідач, всупереч умов договору № 05 від 26.07.2011, надані позивачем послуги належним чином не оплатив.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач в судове засідання не з'явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.
Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Річленд" (03126, м. Київ, вул. М. Донця, 27, кв. 137, ідентифікаційний код 37783478, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестрансресурс" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 1-Г, кв. 34, ідентифікаційний код 33054702) 1 140 (одна тисяча сто сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 59 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Суддя Грєхова О.А.
Повне рішення складено 23.11.2011