ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/36417.11.11
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна "
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП 19 028,74 грн
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю №389 від 07.10.11 р.,
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду м.Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна " до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП 19 028,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 25.10.10 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (Cтраховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір №АМ 009594 добровільного страхування наземного транспортного засобу "Volvo XC 60", д/н НОМЕР_1.
В результаті ДТП транспортному засобу Страхувальника було завдано шкоду на суму 17 989,77 грн, відповідно до страхового акту №UA2010121600018/L01/04 від 11.03.11 р., Звіту про оцінку колісного транспортного засобу №1332/10 від 30.12.10.
16.12.10 р. власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля "Volvo XC 60", д/н НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку по договору страхування.
Сума, що була виплачена Позивачем в якості страхового відшкодування Страхувальнику за договором, складає 17 989,77 грн, що підтверджується платіжним дорученням №396 від 14.01.11 р. та №3159 від 24.03.11 р.
Під час дослідження страхового випадку Позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3. (винуватця ДТП) на момент ДТП була застрахована у Відповідача за полісом № ВE/6986669, тому відповідно до ст.ст. 993, 1166, 1187 ЦК України та ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування" Відповідач несе відповідальність за матеріальну шкоду в межах ліміту 50 000 грн встановленого полісом № ВЕ/6986669. Внаслідок чого, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу суму в розмірі 17 989,77 грн в порядку регресу. Крім того Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 1 038,97 грн.
Ухвалою суду від 18.10.11 порушено провадження у справі № 40/364 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 03.11.11.
Ухвалою суду від 03.11.11 відкладено розгляд справи на 17.11.11 у зв'язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у Позивача.
У судове засідання, призначене на 17.11.11, представник Позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
03.11.11 представник Відповідача через службу діловодства суду подав відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог у частині стягнення пені та визнав позов у частині відшкодування завданих збитків у розмірі 17 989,77 грн.
Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, встановив.
25.10.10 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальником) було укладено договір №АМ 009594 добровільного страхування наземного транспортного засобу "Volvo XC 60", д/н НОМЕР_1 (Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж у встановленому цим договором розмірі та термін.
Об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Volvo XC 60", д/н НОМЕР_2.
Згідно з Договором строк дії договору з 26.10.10 по 25.10.11.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки ДАІ, постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.11 р. по справі №3-1255/11. 15.12.10 р. в м. Києві по вул. Хрещатик, 2 мало місце ДТП за участю автомобіля марки "Volvo XC 60", д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2., автомобіля марки "Daewoo Lanos", д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3. ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 13.1 ПДР України. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Volvo XC 60", д/н НОМЕР_1 був пошкоджений.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно Звіту №1332/10 про оцінку колісного транспортного засобу "Volvo XC 60", д/н НОМЕР_1 від 30.12.10 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volvo XC 60, д/н НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження в ДТП складає 19 160,64 грн.
Відповідно до страхового акта № UA2010121600018/L01/04 від 11.03.11 р позивач визнав ДТП страховим випадком та виплатив страхувальнику 17 989,77 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №396 від 14.01.11 р. на суму 12 624,37 грн та №3159 від 24.03.11 р на суму 5 365,40 грн.
25.05.11 р. Позивач надіслав Відповідачу заяву №110342-11 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу по полісу №ВЕ/6986669 у розмірі 17 989,77 грн, проте ця вимога, як зазначає Позивач, залишилась без належного реагування зі сторони Відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль"Daewoo Lanos", д/н НОМЕР_3, забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № BE 1504491, який на момент ДТП була застрахована у Відповідача.
Згідно вищезазначеного полісу встановлений сторонами ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 50 000 грн, франшиза 0 грн.
За таких обставин, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля "Volvo XC 60", д/н НОМЕР_1, в порядку регресу в розмірі 17 989, 77 грн.
Крім того Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 1 038,97 грн, за прострочення страхового відшкодування, посилаючись на норми п. 37.2 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Судом встановлено, що згідно п. 37.1. статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Згідно пункту 37.2. статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Враховуючи викладене, пеня на підставі п. 37.1 , 37.2 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасну виплату страхового відшкодування страхувальнику або іншому вигодонабувачу за договором страхування.
Відповідно до п. 38.1. статті 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов зокрема до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
В статті 1197 Цивільного кодексу України, надається визначення терміну “регрес”, де зазначається, що регресом є право зворотної вимоги до винної особи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відшкодування шкоди в порядку регресу не є договірним зобов'язанням саме між позивачем та відповідачем, адже воно виникло внаслідок вимог закону (ст. ст. 11, 14, 1166 ч. 1, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України), а вимоги Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”не передбачають відповідальність у вигляді нарахування стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу - зворотної вимоги до винної особи, як не передбачено це і умовами статті 1187 Цивільного кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 038,97 грн пені -задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума страхового відшкодування в розмірі 17 989,77 грн.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, при частковому задоволенні позову підлягають стягненню з обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, судь-
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, буд. 75, ідентифікаційний код 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, буд.40, ідентифікаційний код 20782312) 17 989 (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 77 коп. - страхового відшкодування, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 223 (двісті вісімнадцять) грн 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 22.11.2011 р.