01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
08.11.2011
№ 05-5- 15 / 13271
Суддя Хоменко М.Г., розглянувши
заяву Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леомакс-Буд"
про визнання банкрутом
Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
У заяві про порушення справи про банкрутство міститься витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якомі відомості про юридичну особу - " не підтверджені".
Проте копія вищезазначеного витягу, додана до заяви про порушення справи про банкрутство, не є належним доказом відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, оскільки:
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.
Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або осіб, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Отже, лише наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням може слугувати доказом відсутності боржника. Зазначене відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2008 р. у справі № 23/443-б.
Проте до заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.
Таким чином, заявником не подано належних доказів відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.
За таких обставин, заява про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду на підставі ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Керуючись ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»Господарського процесуального кодексу України,суд -
Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення
Суддя Хоменко М.Г.