ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
< УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >
13 грудня 2011 р. 3481/11 Справа № 5010/2297/2011-18/92
Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді < Довідник >, судді Гриняк Б. П. , судді < суддя учасник колегії > , при секретарі судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно- імпортний банк України", вул. Горького ,127 , м. Київ , 03150
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю " БМ Транс -ВМ Trans", вул. Вовчинецька , 122Б, м. Івано-Франківськ, 76007
про : стягнення заборгованості в сумі 206073,87 євро (2287687,86 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011р.) та 23040 , 13 грн. , з яких : 190444,70 євро ( 2114183,75 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011р.)- прострочена заборгованість за кредитом ; 15629,17 євро (173504,11 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011р. )- прострочені проценти за кредитом ; 22521,20 грн. - прострочена плата за управлінням кредитом та 518,93 грн. - пеня за прострочення терміну сплати процентів .
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., (довіреність № 010-01/8434 від 27.12.2010р.)- представник;
від відповідача: не з'явилися;
ВСТАНОВИВ: Публічним акціонерним товариством " Державний експертно- імпортний банк України" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс- ВМ Trans " про стягнення заборгованості в сумі 206073,87 євро (2287687,86 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011р.) та 23040 , 13 грн. , з яких : 190444,70 євро
( 2114183,75 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011р.)- прострочена заборгованість за кредитом ; 15629,17 євро (173504,11 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011р. )- прострочені проценти за кредитом ; 22521,20 грн. - прострочена плата за управлінням кредитом та 518,93 грн. - пеня за прострочення терміну сплати процентів .
Ухвалою суду від 07.11.2011р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства " Державний експертно-імпортний банк України" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 01.12.2011 р.
Ухвалою суду від 01.12.2011р. розгляд справи відкладався на 13.12.2011р., у зв'язку з нез'явлення відповідача в судове засідання та поданням ним клопотанням про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити в судове засідання явку уповноваженого представника.
13 грудня 2011р. відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав та в черговий раз надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.
Позивач проти цього клопотання заперечив .
Розглянувши подане клопотання , дослідивши матеріали суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні , оскільки розцінює його як умисне затягування розгляду справи .
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 07.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством " Державний експортно-імпортний банк Україна" ( кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Транс- ВМ Trans " (позичальник) укладено Кредитний договір №151407К34 із змінами і доповненнями внесеними додатковими угодами №151407К34-1 від 27.02.2009 р., № 151407К34- 2 від 27.03.2009 р., №151407К34-3 від 29.05.2009р., №151407К34-4 від 30.06.2009р., №151407К34-5 від 30.07.2009 р., №151407К34-6 від 10.12.2009 р. .
На виконання умов Кредитного договору Банк надав позичальнику кредит в розмірі 252 450,00 євро із кінцевим терміном погашення кредиту 07.09.2012р. ( пп. 3.2.1 та 3.2.2. п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору) та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі , встановлених в пп. 3.2.5 п. 3.2 та п. 3.5 ст. 3 Кредитного договору.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідно до умов Кредитного договору, позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит у валюті кредиту, в строки, зазначені у п. 3.2 Кредитного договору згідно з Графіком зниження ліміту заборгованості ( додаток №1 до Кредитного договору), сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі , зазначеному в п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору ( пп. 3.5.1 п. 3.5 ст. 3 Кредитного договору, а також виконувати інші зобов'язання , у тому числі сплачувати плату за управління кредитом у строки та розмірах, встановлених п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору ( п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Кредитного договору).
В порушення умов Кредитного договору, позичальник прийняті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління кредитом, належним чином не виконував.
21 серпня 2009 р. Банком надіслано на адресу позичальника повідомлення №158-04/6121 про порушення зобов'язання з вимогою здійснити погашення заборгованості за кредитним договором протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення, яке залишене позичальником без належного реагування.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 і п. 7.2 ст. 7 Кредитного договору у разі порушення строків сплати кредиту, процентів за користування кредитом та інших грошових зобов'язань позичальник сплачує Банкові пеню. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення такої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Також, зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту , несвоєчасною сплатою процентів та комісії за управління кредитом, позичальникові нараховано пеню.
Таким чином , загальна сума заборгованості позичальника за Кредитним договором станом на 26.10.2011 року, згідно з розрахунком заборгованості становить 206 073, 87 євро ( 2 287 687,86 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011) та 23 040, 13 грн., і складається із:
190 444,70 євро ( 2 114 183,75 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011р. ) - прострочена заборгованість за кредитом;
15 629,17 євро ( 173 504,11 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011р.) - прострочені проценти за кредитом;
22 521,20 грн.- прострочена плата за управління кредитом;
518, 93 грн.- пеня за прострочення терміну сплати процентів.
Доказів, які б свідчили про погашення суми боргу або ж спростували доводи позивача суду не подано.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
При цьому суд керується наступним:
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено Кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 Цивільного кодексу України "Позика. Кредит. Банківський вклад".
Зокрема в ст. 1054 Цивільного кодексу України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором . Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 2 названої статті встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 190 444,70 євро ( 2114 183,75 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011р. )- простроченої заборгованості за кредитом підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.
Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням , завдатком. Неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 і п. 7.2 ст. 7 Кредитного договору у разі порушення строків сплати кредиту, процентів за користування кредитом та інших грошових зобов'язань позичальник сплачує Банкові пеню. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення такої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Таким чином, заявлена позивачем вимог про стягнення пені є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.
Перевіркою розрахунку пені судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Судові витрати по справі слід покласти на відповідача за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 526, 530, 536, 549, 610, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 22, 75, 82 -85Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно- імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю " БМ Транс -ВМ Trans" про стягнення заборгованості в сумі 206073,87 євро (2287687,86 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011р.) та 23040 , 13 грн. , з яких : 190444,70 євро ( 2114183,75 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011р.)- прострочена заборгованість за кредитом ; 15629,17 євро (173504,11 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011р. )- прострочені проценти за кредитом ; 22521,20 грн. - прострочена плата за управлінням кредитом та 518,93 грн. - пеня за прострочення терміну сплати процентів задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " БМ Транс -ВМ Trans", вул. Вовчинецька , 122Б, м. Івано-Франківськ, 76007, ( код ЄДРПОУ 22974033) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно- імпортний банк України", вул. Горького ,127 , м. Київ , 03150, ( ідентифікаційний код 00032112) заборгованість , яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за Кредитним договором №151407К34 від 07.09.2007 р. у розмірі 206 073,87 євро ( 2 287 687,86 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2011р. ) та 23 040, 13 грн., 2298 євро - державного мита , та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя < Довідник >
Суддя Гриняк Б. П.
Суддя < суддя учасник колегії >
Повне рішення складено 14.12.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Михайлюк А. С. 13.12.11