ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
06 грудня 2011 р. Справа № 5010/2299/2011-19/133
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю"Тема-Лев", вул.Ковельська,109А, м.Львів, 79056
до відповідача: приватного підприємства "Стрийська торгівельна компанія" вул.24 Серпня,7/2, м.Болехів, Івано-Франківська область,77200
про стягнення 12134,56 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: представник ОСОБА_1, (довіреність № 04/04 від 23.11.11.)
від відповідача: не з'явилися,
товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-Лев" звернулось в суд із позовом до приватного підприємства "Стрийська торгівельна компанія" про стягнення заборгованості в сумі 12134,56 грн. за поставлений товар. Позивач обгрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов"язань щодо оплати поставленої алкогольної продукції .
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, причин нез"явлення суду не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 07.11.11, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 21505029, яке вручено 14.04.11.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
На день розгляду справи в судове засідання 06.12.11 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
01.03.10 між приватним підприємством "Зевс" та приватним підприємством "Стрийська торгівельна компанія" укладено договір поставки напоїв №ЗР-506/10, згідно якого ПП "Зевс" зобов"язалось поставляти відповідачу напої (далі товар) партіями відповідно до замовлень останнього, а відповідач в свою чергу зобов"язувався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (п.п.1.1).
31.03.11 між первинним кредитором приватним підприємством "Зевс" та новим кредитором товариством з обмеженою відповідальністю "Тема-Лев" укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого ПП "Зевс" відступило ТзОВ "Тема Лев", а ТзОВ "Тема Лев" набуло права вимоги належного первинному кредиторові та стало новим кредитором за договорами поставки напоїв, укладених раніше між ПП "Зевс" і його конрагентами, зокрема і за договором поставки напоїв №ЗР-506/10 від 01.03.10, укладеного між ПП "Зевс" та приватним підприємством "Стрийська торгівельна компанія", про що вказано в додатку № 1 до даного договору (а.с.15-21).
Згідно розділу 4 договору "Ціни й порядок розрахунків", ціни на товар вільні. Ціна товару визначається за домовленістю сторін у момент передачі товару й вказується у видаткових накладних, які є невід"ємною частиною даного договору.
Строк оплати за отриманий товар : відстрочення платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів від дня прийняття товару покупцем (п.4.3.)
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На виконання умов договору, відповідачу поставлено товару на загальну суму 4636,74 грн., що підтверджується видатковими накладними №13ЛЛ010778 від 28.12.10 та №13ЛЛ010780 від 28.12.10, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучені до матеріалів справи (а.с.22, 26).
Однак, в порушення договірних зобов"язань відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив отриманий товар.
Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення пункту 4.3 договору поставки напоїв №ЗР-506/10 від 01.03.10 та беручи до уваги часткове погашення боргу, заборгованість відповідача перед позивачем за поставку товару згідно договору поставки напоїв №ЗР-506/10 від 01.03.10 становить 4536,74 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5219,90 грн. заборгованості за поставку товару, яка обгунтована неналежним виконанням договору поставки напоїв №ЛК-221/10 від 31.05.10.
Відповідно до умов даного договору, а саме п.3.4, перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладної уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що даний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом двох років з дати укладення, а по грошових зобов"язаннях- до їхнього повного виконання.
В підтвердження поставки товару позивачем подано видаткові накладні №ЛВ -0000270 від 21.05.10 та №ЛВ -0000271 від 21.05.10 , з яких вбачається, що товар поставлений 21.05.10, тобто до укладення договору №ЛК-221/10 від 31.05.10 та видаткові накладні №ЛВ-0000374 від 04.06.10, № ЛВ-0000379 від 04.06.10, у яких відсутні посилання на договір поставки напоїв №ЛК-221/10 від 31.05.10.
Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов"язки виникають, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків , зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України та 174 ГК України). Отримання відповідачем (в особі його представника) товару від позивача, часткова його проплата, що підтверджується копією банківської виписки (а.с.43), свідчать про існування між сторонами зобов"язань з приводу поставки товару.
Судом встановлено, що поставка товару на суму 5219,90 грн. є позадоговірною.
Враховуючи, що договір на поставку товару між сторонами не укладено, зобов"язання по оплаті вказаної суми виникло у відповідача перед позивачем відповідно до ст.530 ЦК України - дати визначеної у видаткових накладних. Отже, боржник зобов"язаний був виконати зобов"язання до 04.06.10 та 18.06.10.
Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи часткову сплату відповідачем боргу в сумі 1266,59 грн., заборгованість відповідача перед позивачем становить 5219,90 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань суду не надав, доводи позивача не спростував.
Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, тому вимоги позивача про стягнення боргу, згідно договору поставки напоїв №ЗР-506/10 від 01.03.10 становить 4536,74 грн. та згідно видаткових накладних №ЛВ -0000270 від 21.05.10, №ЛВ -0000271 від 21.05.10, №ЛК-221/10 від 31.05.10 та №ЛВ-0000374 від 04.06.10, № ЛВ-0000379 від 04.06.10 - 5219,90 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.3 договору поставки напоїв №ЗР-506/10 від 01.03.11 сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідач зобов"язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який стягується пеня, від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення.
Позивачем на підставі даного пункту договору нарахована відповідачу пеня в розмірі 558,71 грн.
Суд зробив перерахунок нарахованої позивачем пені, оскільки позивачем при здійсненні даного розрахунку збільшено період нарахування та не враховано положення п.6 ст.232 ГК України.
В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За таких обставин, сума пені, яка підлягає стягненню по договору за період з 12.01.11 по 12.07.11 становить 357,52 грн. та підлягає до задоволення.
В решті пені згідно договору поставки напоїв №ЗР-506/10 від 01.03.11 слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення 1144,22 грн. пені згідно договору № ЛВ -221/11 від 31.05.10, то суд, оцінивши докази подані в її обґрунтування, заслухавши доводи представника позивача, не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється в письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України). Крім того, приписами ст.1Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.
Отже, пеня -це один із способів забезпечення виконання зобов”язань, який має додатковий характер. Правочин щодо встановлення способу забезпечення виконання зобов”язання має бути укладено тільки в письмовій формі незалежно від форми основного зобов”язання. Недодержання письмової форми спричиняє недійсність правочину щодо встановлення способів забезпечення виконання.
Оскільки, в даному випадку мала місце позадоговірна поставка, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 1144,22грн. -пені є безпідставною та в її задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 349,62 грн.та 3 % річних в сумі 325,39 грн.
Господарським судом, відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат і задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.
За таких обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 9756,64 грн. - основного боргу, 357,52 грн. - пені, 325,39 грн. - 3% річних та 349,62 грн. - інфляційних втрат.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно до задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 610, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.173, 174, 193,216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 49, 55, 75, ст. 82 - Господарського процесуального кодексу України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю"Тема-Лев" до приватного підприємства "Стрийська торгівельна компанія" про стягнення 12134,56 грн. задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "Стрийська торгівельна компанія" вул.24 Серпня,7/2, м.Болехів, Івано-Франківська область,77200 (код 36322658) на користь товариства з обмеженою відповідальністю"Тема-Лев", вул.Ковельська,109А, м.Львів, 79056 (код 13824955) - 9756,64 (дев"ять тисяч сімсот п"ятдесят шість гривень шістдесят чотири копійки) - основного боргу, 357,52 (триста п"ятдесят сім гривень п"ятдесят дві копійки) - пені, 349,62 (триста сорок дев"ять гривень шістдесят дві копійки) - інфляційних нарахувань, 325,39 (триста двадцять п"ять гривень тридцять дев"ять копійок) - 3 % річних, а також 107,89 (сто сім гривень вісімдесят дев"ять копійок) - державного мита та 209,83 (двісті дев"ять гривень вісімдесят три копійки) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Максимів Т. В.
Повне рішення складено 09.12.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Матейко І. В. 09.12.11