ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01 грудня 2011 р. Справа № 5010/1993/2011-19/105
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", вул. Васильківська, 34, м. Київ 22,03022
представник позивача ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача: приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" вул.Короля Данила,16-Б/10, м. Івано-Франківськ,76008
про стягнення 402 774,82 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник , (довіреність №б/н від 18.05.11)
від відповідача: не з"явилися,
товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" звернулось в суд із позовом до приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про стягнення 402 774,82 грн. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов"язань по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № UA43L-08-01 за період з 01.03.11 по 01.10.11.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтвердив в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, подав клопотання про відкладення розгляду справи вх.№10192/2011-свх від 30.11.11.
Розглянувши подане клопотання суд встановив, що клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю забезпечення явки представника відповідача у судове засідання 01.12.11 через зайнятість останнього у іншій справі, яка розглядається Львівським апеляційним господарським судом також 01.12.11.
Представник позивача проти заявленого відповідачем клопотання заперечив.
Отже, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.
Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Виходячи з викладеного, відповідач мав час та можливість подати додаткові докази чи пояснення по справі. Крім цього, в клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не визначає, чому саме його участь є обов"язковою і причини, з яких не може з"явитися на судовий розгляд інша уповноважена особа підприємства.
Тому, суд розцінює такі дії відповідача як зловживання своїми процесуальними правами та безпідставне затягування розгляду справи.
За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
13.08.08 між позивачем (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) укладено договір фінансового лізингу № UA43L-08-01 (далі -договір лізингу), відповідно до п. 1.1 розділу 2 якого, лізингодавець зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку № 1 до даного Договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами.
Згідно п. 3.2 договору, вартість предмету лізингу становить 323 674, 45 доларів США разом з ПДВ.
Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що відповідач сплачує всі платежі, зазначені в цьому договорі за курсом на дату платежу у національній валюті.
Відповідно до п. 4.6 договору лізингоодержувач провадить сплату частини загальної суми лізингових платежів щомісячно в порядку і розмірах, зазначених в Додатку № 3 до цього Договору. Перший із зазначених періодичних лізингових платежів повинен бути здійснений: не пізніше першого числа місяця, наступного за місяцем дати передачі предмета лізингу лізингоодержувачу, якщо дата передачі - з 1 по 15 число включно; - не пізніше першого числа другого місяця, відраховуючи від місяця дати передачі, якщо дата передачі - після 15 числа місяця. Наступні періодичні лізингові платежі будуть здійснюватися не пізніше першого числа місяця, на який припадає строк їхньої сплати.
Строк лізингу для цілей даного договору становить 36 місяців ( п. 6.1) .
12.11.10 між сторонами спору укладено додаткову угоду №4 до договору лізингу, яка містить уточнений загальний графік лізингових платежів (а.с.71).
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
На виконання умов договору позивач придбав у продавця визначене в специфікації (додаток №1 до договору) обладнання та передав його відповідачу, що підтверджується актом прийому - передачі обладнання № 75 від 28.08.08, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, копія якого долучена до матеріалів справи.
Всупереч договірних зобов"язань, відповідач обов'язок за договором щодо сплати періодичних лізингових платежів виконав частково, внаслідок чого за період з 01.03.11 до 01.10.11, виникла заборгованість за договором фінансового лізингу № №UA43L-08-01 від 13.08.08, яка станом на 11.10.11 становить 377121,86 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 08.09.11 та 03.10.11 направлено відповідачу повідомлення за вих. № 115/09 та 133/09 про відмову від договору фінансового лізингу №UA43L-08-01 від 13.08.08, повернення обладнання та сплату суми несплачених лізингових платежів по день повернення обладнання і пеню відповідно до суми та строків заборгованості, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.77-79), що підтверджено описом вкладення в цінний лист та квитанцією, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.80-84). Проте, станом на 11.10.11 дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати періодичних лізингових платежів, тому вимоги позивача про стягнення 377121,86 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 14.8 договору фінансового лізингу №UA43L-08-01 від 13.08.08, сторони узгодили, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов"язаний сплатити лізингодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов), і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.
Позивачем з 01.11.10 по 07.10.11 ( з урахуванням періоду стягнення пені згідно мирової угоди від 05.11.10, затвердженої ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.10 у справі №27/24 (а.с.85-91)) нарахована відповідачу пеня в розмірі 21386,03 грн.
Суд перевірив правильність розрахунку пені та вважає розмір пені обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу за період з 01.11.10 по 07.10.11 нараховані 3 % річних в сумі 4266,82 грн.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3% річних та задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.
Приписами статті 214 ЦК України встановлено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Тобто для відмови від договору в односторонньому порядку достатньою є наявність відповідних підстав, передбачених законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.
Згідно ч. 3 cт. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Відповідно до п. 17.2 загальних умов договору, лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку у випадках не здійснення у строк, установлений у відповідному договорі, сплати двох лізингових платежів підряд, або здійснення неповної сплати двох лізингових платежів підряд, або прострочення повністю чи частково сплати одного лізингового платежу й не погашення заборгованості протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.
Згідно п.7.ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Пунктом 17.3 загальних умов договору встановлено, що у випадку відмови лізингодавця від виконання договору згідно з п. 17.2 загальних умов, лізингодавець повідомляє про це лізингоодержувача в письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець зазначає відповідну підставу розірвання такого договору з переліку наведеного в п.17.2 загальних умов, а також вимагає повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким договором.
Позивачем 08.09.11 та 03.10.11 направлено відповідачу повідомлення за вих. № 115/09 та 133/09, про відмову від договору фінансового лізингу №UA43L-08-01 від 13.08.08, яким висловлено вимогу повернути обладнання та сплатити суму несплачених лізингових платежів по день повернення обладнання та пеню відповідно до суми та строків заборгованості, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.77-79), що підтверджено описом вкладення в цінний лист та квитанцією, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.80-84). Проте, станом на 11.10.11 дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов"язань щодо сплати лізингових платежів, що обумовило вимогу позивача про вилучення предмету лізингу - бульдозера Caterpillar моделі D6T, серійний номер CAT 006D6TCPEZ00189, яка є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
За таких обставин суд прийшов до висноку про задоволення позовних вимог, а саме стягнення : 377121,86 грн. - боргу за лізинговими платежами, 4266,82 грн. - 3% річних, 21386,03 грн. - пені та повернення предмету лізингу - бульдозера Caterpillar моделі D6T, серійний номер CAT 006D6TCPEZ00189.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи .
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст.214, 525, 526, 530,546, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 806 Цивільного Кодексу України, ст.173, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про фінансовий лізинг", керуючись ст.ст. 22, 49, 55, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про стягнення 402774,82 грн. задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" вул.Короля Данила,16-Б/10, м. Івано-Франківськ,76008 (код 32604960) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (код 35431993) - 377121,86 ( триста сімдесят сім тисяч сто двадцять одну гривню вісімдесят шість копійок) - заборгованості за лізинговими платежами, 21386,03 (двадцять одну тисячу триста вісімдесят шість гривень три копійки) - пені, 4266,82 ( чотири тисячі двісті шістдесят шість гривень вісімдесят дві копійки) - 3 % річних, а також 4027,74 (чотири тисячі двадцять сім гривень сімдесят чотири копійки) судових витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приватному підприємству "Галнафтогазмонтаж" вул.Короля Данила,16-Б/10, м. Івано-Франківськ,76008 (код 32604960) передати товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (код 35431993) бульдозер Caterpillar моделі D6T, серійний номер CAT 006D6TCPEZ00189 згідно акта прийому -передачі.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Максимів Т. В.
Повне рішення складено 06.12.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Матейко І. В. 06.12.11