ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОСОБА_1-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29 листопада 2011 р. Справа № 5010/2126/2011-16/92
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О. при секретарі судового засідання Бабенецька А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватний підприємець ОСОБА_1,
АДРЕСА_1
до відповідача: Івано - Франківська міська рада
вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000
про визнання права власності на нежитлові приміщення
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2-представник, (довіреність №3413 від 24.11.2011р. )
Від відповідача: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 -представники, (довіреність №1456/01-20/67-в від 05.09.2011р.; довіреність №2085/01-17/04-в від 21.12.10р.)
Позивач, підприємець ОСОБА_1, звернувся з позовною заявою до господарського суду про визнання права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 62,0 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2. Відповідачем у справі Позивач визначив Івано - Франківську міську раду.
Як вбачається із змісту позовної заяви та встановлено судом, Позивачем було придбано за договором купівлі-продажу від 01.10.2002р. АДРЕСА_2. Зазначений договір нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №2170.
28.04.2011р., між Позивачем та Івано - Франківською міською радою був укладений договір особистого сервітутного користування ідеальною часткою земельної ділянки, згідно якого Позивачу передано в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування приміщення площею 62,0 кв.м.
З метою проведення підприємницької діяльності, Позивачем здійснено переобладнання вказаної квартири під нежитлове приміщення. Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації на замовлення Позивача виконано інвентаризацію вказаних приміщень та видано технічний паспорт.
Проте, Позивач не може зареєструвати своє право власності на переобладнанні ним нежитлові приміщення, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності, відповідно до Тимчасового положення про проведення реєстрації права власності на нерухоме майно від 07.02.2002р. №7/5.
Проведене на замовлення Позивача експертне технічне дослідження будівельних конструкцій та інженерних мереж підтвердило той факт, що вони відповідають ДБН і експлуатація приміщень можлива відповідно до цільового призначення.
Позов заявлено до Івано - Франківської міської ради, як органу місцевого самоврядування до компетенції якого входять повноваження по прийняттю розпорядчих актів щодо визнання права власності на нерухоме майно, яке розташоване на його території.
Враховуючи зазначені обставини, Позивач просить суд визнати за ним в порядку ст. 392 ЦК України право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 62,0 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити.
Відповідач відзив на позов не подав, проте представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважають їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки переобладнання квартири в багатоквартирному житловому будинку проведено Позивачем без відповідного дозволу та виготовленої проектної документації.
Крім того, Позивачем не подано жодного доказу в підтвердження факту звернення до органів місцевого самоврядування за наданням дозволу по переведенню житлового приміщення в нежитлове.
Оскільки, такого дозволу Івано - Франківською міською радою Позивачу не надавалось, Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а тому просить суд в позові відмовити.
Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, дослідивши обставини у справі та подані докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне:
На підставі договору купівлі - продажу квартири від 01.10.2002р., Позивачем була придбана трикімнатна АДРЕСА_2.
На підставі вказаного договору купівлі - продажу Позивач зареєстрував своє право власності на нерухоме майно, 26.08.2010р., та отримав відповідне свідоцтво.
Оскільки, Позивач являється суб"єктом підприємницької діяльності, ним було проведено переобладнання вказаної квартири під нежитлові приміщення для використання в підприємницькій діяльності.
Однак, відповідно до положень ст.382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Аналогічна норма міститься і в ст.6 Житлового кодексу УРСР.
Відповідно до ст.8 ЖК УРСР, переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу, а саме непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради.
Водночас, відповідно до вимог державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки" Основні положення", приміщення магазинів роздрібної торгівлі допускається розміщувати виключно на першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків.
Таким чином, виконання робіт з перебудови та перепланування житлових приміщень у багатоквартирних будинках із подальшим використанням їх як нежитлових приміщень повинно здійснюватися за згодою співвласників будинків.
Порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції встановлено Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджених Наказом Держбуду України від 05.12.2000р. за №273 та зареєстрованим у Мінюсті України 25.12.2000р. за №945/5166. Положення обов"язкове для застосування усіма суб"єктами будівництва незалежно від форми власності, відомчої належності та джерел фінансування.
Цим Положенням встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.
Дозвіл на виконання робіт із переобладнання та перепланування жилих приміщень повинен надаватися за рішенням виконавчих органів міських (районних) та за погодженням органів містобудування та архітектури, санітарних і протипожежних служб.
Проектна документація на переобладнання і перепланування квартир обов"язково повинна погоджуватися з місцевими органами державного нагляду.
Незважаючи на зазначені вище приписи закону, Позивач провів переобладнання житлового приміщення в нежитлове без належних погоджень та дозволів місцевих органів влади, і інших органів, що мають на це право.
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив зазначені обставини та вказав, що ні виконавчий комітет, ні Івано-Франківська міська рада не давали згоди Позивачу на переобладнання житлового приміщення, а саме АДРЕСА_2 в нежитлове приміщення.
Крім цього, відповідно до ст.392 цк України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Документом, який засвідчує право власності Позивача на АДРЕСА_2 є договір купівлі продажу квартири від 01.10.2002р., нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №2170, а також витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно за №27128430 від 26.08.2010р., які в копіях долучені Позивачем до матеріалів справи.
Крім цього, Відповідачем не оспорюється та не невизнається право власності Позивача на належне йому нерухоме майно.
Таким чином, у Позивача відсутні правові підстави визнання за ним права власності на належне йому нерухоме майно.
З врахуванням викладених обставин та наведених норм закону, суд вважає, що в позові слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 382, 383, 392 ЦК України, ст. 6, 7, 8 ЖК УРСР, керуючись ст.ст. 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в позові приватного підприємця, ОСОБА_1, до Відповідача, Івано - Франківської міської ради, про визнання права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 62,0 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_2.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Калашник В. О.
Повне рішення складено 07.12.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Бабенецька А.В. 07.12.11