ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01 грудня 2011 р. Справа № 5010/1996/2011-19/107
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного господарського об"єднання "Концерн "Воєнремсервіс", пр-т Повітрофлотський,6, м. Київ 168,03168
до відповідача: державного підприємства "63-й котельно-зварювальний завод" вул.Хриплинська,11, м. Івано-Франківськ,76002
про стягнення 12000,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - представник, (довіреність №3 від 11.03.11 )
від відповідача: не з"явилися,
державне господарське об"єднання "Концерн "Воєнремсервіс" звернулось в суд із позовом до державного підприємства "63-й котельно-зварювальний завод" про стягнення 12000,00 грн. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо утримання апарату управління Концерну за січень-лютий 2011 рік.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтвердив в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, подав клопотання про відкладення розгляду справи № 10114/2011-свх від 29.11.11.
Розглянувши дане клопотання суд встановив, що клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із неможливістю забезпечення явки представника відповідача у судове засідання 01.12.11 через зайнятість останнього у іншій справі, яка розглядається господарським судом м.Києва, документально не підтверджено ухвалою господарського суду м.Києва.
Представник позивача проти заявленого відповідачем клопотання заперечив.
Отже, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.
Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Виходячи з викладеного, відповідач мав час та можливість подати додаткові докази чи пояснення по справі. Крім цього, в клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не визначає, чому саме участь названих у клопотанні осіб є обов"язковою і причини, з яких не може з"явитися на судовий розгляд інша уповноважена особа підприємства.
Тому, суд розцінює такі дії відповідача як безпідставне затягування розгляду справи.
За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
В судовому засіданні 08.11.11 представники відповідача проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позов вх.№9273/2011-свх від 07.11.11, а саме зазначили, що підприємство є збитковим, перерахування коштів Концерну суперечить чинному законодавству, про що неодноразово відмічалось Територіальним Західним Контрольно-ревізійним управлінням.
Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
Наказом Міністра оборони України №311 від 07.06.11 створено державне господарське об'єднання "Концерн "Воєнремсервіс" у складі казенних підприємств Міністерства оборони України та затверджено його Статут.
Концерн заснований на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України. Функціональне управління державним господарським об'єднанням "Концерн "Воєнремсервіс" покладено на Департамент економічної господарської діяльності Міністерства оборони України. ДГО "Концерн "Воєнремсервіс" здійснює свою діяльність на основі та у відповідності до чинного законодавства України і Статуту, який затверджується Органом управління майном (п.1.1. Статуту).
Відповідно до п.1.4. Статуту, до складу Концерну входять підприємства-учасники, серед яких є державне підприємство "63-й котельно-зварювальний завод".
Учасники є юридичними особами, ведуть самостійний баланс, самостійно сплачують податки до місцевих та державного бюджетів, мають поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням (п. 1.5. Статуту).
Управління оперативною діяльністю Концерну здійснює правління Концерну і генеральний директор Концерну (п. 4.1. Статуту).
До складу правління Концерну входять генеральний директор Концерну, його заступник та керівники Учасників (п. 4.3. Статуту).
Правління на своїх засіданнях затверджує структуру і чисельність апарату управління Концерну, кошторис витрат на його утримання (п.4.4. Статуту).
Відповідно до п.п. 4.8., 7.5. Статуту, витрати на утримання апарату управління Концерну покриваються за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної діяльності та відрахувань від чистого прибутку Учасників. Джерелом коштів на оплату праці працівників апарату управління Концерну є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності та відрахувань від доходів Учасників.
Ліквідація та реорганізація Концерну здійснюється за рішенням Органу управління майном (п. 8.1. Статуту).
Протокольним рішенням правління ДГО "Концерн "Воєнремсервіс" №02/10 від 21.07.10 визначено, що до прийняття рішення Міністром оборони України щодо ліквідації ДГО "Концерн "Воєнремсервіс" , фінансування витрат його апарату управління підприємства - учасники проводять в сумах та в строки, визначені рішенням правління Концерну від 20.05.10 (протокол № 01/10 від 20.05.10).
Відповідно до протокольного рішення правління Концерну "Воєнремсервіс" №01/10 від 20.05.10 на ДП "63 -й котельно-зварювальний завод" покладено обов'язок щомісячно перераховувати позивачу 6000,00 грн. (додаток №3 до протоколу).
Наказом Міністра оборони України №119 від 28.02.11 припинено юридичну особу - Державне господарське об'єднання "Концерн "Воєнремсервіс" (код ЄДРПОУ 33689872) шляхом його ліквідації.
Однак, в порушення договірних зобов"язань, відповідач за січень-лютий 2011 рік не перерахував кошти по фінансуванню витрат на утримання апарату управління Концерну, а тому сума заборгованості за вказаний період складає 12000,00 грн.
Відповідно до ст.118 ГК України об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до цього Кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання. Об'єднання підприємств є юридичною особою.
Приписами ст.119 ГК України визначено, що залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання, або як державні чи комунальні господарські об'єднання. Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.
Згідно ст.120 ГК України господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Відповідно до ч.4 ст.122 ГК України управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Склад правління визначається статутом об'єднання. Порядок управління державним (комунальним) господарським об'єднанням визначається статутом об'єднання відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст.123 ГК України учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).
Таким чином, законодавством України передбачено, що всі питання, які стосуються діяльності державного господарського об'єднання, управління ним, його фінансування тощо, повинні бути передбачені його Статутом.
Пунктами 4.8., 7.5. Статуту передбачено, що витрати на утримання апарату управління Концерну покриваються за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної діяльності та відрахувань від чистого прибутку Учасників. Джерелом коштів на оплату праці працівників апарату управління Концерну є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності та відрахувань від доходів Учасників.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк, кредитор має право вимагати його в будь - який час.
Правилами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Посилання відповідача на збитковість підприємства не є підставою для невиконання ним своїх зобов'язань. Даний висновок зроблено з урахуванням положень ч.1 ст.625 ЦК України, відповідно до яких боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Тобто, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Така ж позиція висловлена Львівським апеляційним господарським судом у постанові від 31.08.11 у справі №5010/204/2011-2/4 (а.с.95-97).
Щодо посилання скаржника на акти КРУ (а.с.33-71), то слід вказати, що зазначені акти не можуть вважатись належним доказом, оскільки містять загальну суму дебіторської заборгованості позивача перед відповідачем.
Висновки КРУ не впливають на встановлені судом фактичні обставини справи, зокрема, встановлення наявності зобов"язання відповідача по сплаті відрахувань на утримання апарату управління за січень-лютий, які виникли з установчих документів (Статут Концерну) та протоколів засідань правління Концерну.
Також із пояснення представника позивача вх.№10011/2011 свх від 25.11.11 вбачається, що за результатами перевірки Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України та Контрольно-ревізійного управління в м.Києві Головного Контрольно-ревізійного управління України діяльності позивача встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем по спірних правовідносинах з витрат на утримання апарату управління Концерну та оплату праці працівників апарату.
Посилання відповідача на внесення до ЄДР запису про припинення юридичної особи ДГО "Концерн "Воєнремсервіс" не відповідає дійсності, оскільки інформація із Спеціального витягу з ЄДР ( а.с.123-124) свідчить, що дана юридична особа знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості по виплаті відрахувань на утримання апарату управління за січень-лютий 2011 року в сумі 12000,00грн. та наявність правових підстав для задоволення позову.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 121 Конституції України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного Кодексу України, ст.118, 119,120,122, 123, 193ГК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов державного господарського об"єднання "Концерн "Воєнремсервіс" до державного підприємства "63-й котельно-зварювальний завод" про стягнення 12000,00 грн. задовольнити.
Стягнути з державного підприємства "63-й котельно-зварювальний завод" вул.Хриплинська,11, м. Івано-Франківськ,76002 (код 07552205) на користь державного господарського об'єднання "Концерн "Воєнремсервіс" 03168, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6( код 33689872) - 12000,00 (дванадцять тисяч гривень ) - заборгованості, а також 120,00 (сто двадцять гривень) судових витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень ) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Максимів Т. В.
Повне рішення складено 06.12.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Матейко І. В. 06.12.11