ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29 листопада 2011 р. Справа № 5010/1890/2011-П-15/106
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.
при секретарі судового засідання Червак Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: прокурора Калуського району Івано-Франківської області, вул. Каракая, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України, вул. Кутузова, 18/19, м. Київ, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76000,
до відповідача: Державного підприємства "Укрриба", вул. Тургенєвська, 82-А, Шевченківський район, м. Київ, 04050,
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Бабин-Риба", с. Середній Бабаин, Калуський район, Івано-Франківська область, 77335,
про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 11 від 01.06.2004 року та повернення майна,
за участю представників сторін:
від прокуратури Журавльова Н.Є. - прокурор відділу, посвідчення № 93 від 11.12.2008 року,
від позивача ОСОБА_1. - начальник юридичного сектору, довіреність № 01/14-20 від 11.07.2011 року,
від відповідача ДП "Укрриба" ОСОБА_2. - представник, довіреність № 11-13/1025 від 15.11.2011 року,
від відповідача ВАТ "Бабин-Риба" ОСОБА_2. - адвокат, доручення б/н від 27.10.2011 року,
в судовому засіданні приймає участь Трусь П.С. - представник державного агентства рибного господарства України, посвідчення ІФ118 від 16.08.2011 року,
встановив:
прокурор Калуського району Івано-Франківської області в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області звернувся в суд з позовною заявою до Державного підприємства "Укрриба" та Відкритого акціонерного товариства "Бабин-Риба" про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 11 від 01.06.2004 року та повернення на користь ДП "Укрриба", майна, яке передано за актом приймання-передачі від 01.06.2008 року по договору зберігання з правом користування № 11 від 01.06.2004 року, що укладений між ДП "Укрриба" та ВАТ "Бабин-Риба".
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір зберігання з правом користування № 11 від 01.06.2004 року укладено з порушенням вимог чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2011 року прийнято позовну заяву до розгляду і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 05.10.2011 року.
Ухвалами суду від 05.10.2011 року, від 20.10.2011 року та від 03.11.2011 року відкладено розгляд справи відповідно на 20.10.2011 року, на 03.11.2011 року та на 17.11.2011 року.
Ухвалою суду від 17.11.2011 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 29.11.2011 року.
Представник прокуратури, в судовому засіданні 29.11.2011 року, позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Посилається на те, що договір зберігання з правом користування № 11 від 01.06.2004 року укладено з порушенням вимог чинного законодавства, просить позов задовольнити та покласти на відповідачів судові витрати.
Представник регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області позовні вимоги підтримав і в судовому засіданні пояснив, що дозвіл на укладення договору оренди державного майна може надавати як Фонд державного майна України так і його регіональне відділення і при погодженні договорів оренди державного майна перевіряється, зокрема, відповідність визначення розміру орендної плати Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786.
Представник відповідачів, в судовому засіданні 29.11.2011 року, проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Посилається на дотримання вимог глави 66 ЦК України, які регулюють правовідносини зберігання, і на можливість згідно ст. 944 ЦК України передбачати в договорі зберігання право зберігача за згодою поклажодавця користуватись переданою на зберігання річчю. Вважає, що оскаржуваний договір не суперечить інтересам держави, оскільки спрямований на збереження державного майна. Вказує на недоведеність підстав недійсності правочину згідно ст. 33 ГПК України. Відповідно до ст. 267 ЦК України посилається на пропуск строку позовної давності і просить відмовити в позові з цих підстав.
Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
01.06.2004 року між Державним підприємством "Укрриба" (Замовник) та Відкритим акціонерним товариством "Бабин-Риба" (Зберігач) укладено договір зберігання з правом користування № 11 (далі Договір), за умовами якого Замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з правом користування нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», та розташоване за адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, с. Середній Бабаин.
Відповідно до п. 1.2. Договору вартість майна, що передається Зберігачу визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається в Акті приймання-передачі майна, що є додатком до цього Договору.
Матеріалами справи підтверджується, що за актом приймання-передачі державного нерухомого майна згідно договору зберігання з правом використання Замовник передав, а Зберігач прийняв на зберігання з правом користування нерухоме державне майно, балансова вартість якого становить 685243,00 грн., залишкова станом на 01.05.04 року становить 344883,63 грн.
Відповідно до п. 1.3. Договору майно використовується лише за цільовим призначенням згідно виробничої програми, погодженої з Замовником.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що за користування майном Зберігач зобов"язаний вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 1034,65 грн. на розрахунковий рахунок Замовника.
Пунктами 3.1., 3.3. Договору встановлено, що Зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі і за згодою замовника має право передавати частину майна в користування іншій особі.
Пунктом 6.1. Договору сторони встановили, що Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення договору оренди чи іншої цивільно-правової угоди.
Прокурор та позивач просять визнати недійсним Договір зберігання з правом користування № 11 від 01.06.2004 року, укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Відкритим акціонерним товариством "Бабин-Риба", оскільки вважають, що цей договір по суті є договором оренди, який суперечить законодавству та який укладено з порушенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та норм Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно приписів ст. 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Отже, на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем, а тим більше, не передбачає права зберігача на передавання майна у користування іншим особам.
В той же час, умовами спірного договору, зокрема п.п. 1.1, 2.2., 3.1, 3.3, передбачено право зберігача користуватися переданим на зберігання майном, за що справляється плата, крім того, зберігач має право передавати частину майна в користування іншій особі, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою цей договір містить ознаки та істотні умови договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Отже, у даному випадку з метою приховування орендних відносин ДП “Укрриба” та ВАТ "Бабин-Риба" укладено удаваний договір - договір зберігання з правом користування майном.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 6 Цивільного кодексу України визначає, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тому незалежно від того, як сторони назвали договір, яким встановлені правовідносини, до цих відносин необхідно застосовувати норми чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини.
Оскільки предметом даного договору є нерухоме державне майно, то до спірного договору повинні застосовуватись норми ст. 287 ГК України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна України”, якими передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
При укладенні оскаржуваного договору наведені вимоги закону дотримані не були, оскільки Фонд погоджень на укладання договорів не надавав, що підтверджується листом регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області № 10-03-01932 від 09.09.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, договір зберігання з правом користування № 11 від 01.06.2004 року слід визнати недійсним.
Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім того, відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов"язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб"єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі мст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Матеріали справи свідчать, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду Державного майна України (його регіонального відділення) та без його дозволу, тобто спірний Договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що Договір зберігання з правом користування № 11 від 01.06.2004 року є недійсним. При цьому суд зазначає, що з урахуванням приписів ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Даної правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 03.08.2011 року по справі № 2/83-ПД-10.
Щодо вимоги про зобов'язання повернути на користь ДП “Укрриба” майно переданого за оскаржуваним договором, то слід виходити з того, що згідно ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. При зверненні з позовом прокурор не визначив ДП “Укрриба” як позивача. Дана особа виступає відповідачем. А тому позовна вимога про вчинення дій на користь особи, яка не є позивачем, не підлягає задоволенню.
Що стосується дотримання позовної давності, то згідно ст. 257, ст. 258 ЦК України для даної категорії вимог встановлена позовна давність тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). В даному випадку згідно ст. 29 ГПК України позов пред'явлено прокурором в інтересах регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, яке набуло статусу позивача. Представлені докази (лист прокуратури Івано-Франківської області № 05-772вих-11 від 04.08.2011 року, лист Генеральної прокуратури Укриїни № 05/2/1-622вих-11 від 29.07.2011 року) свідчать про те, що про вказане порушення стало відомо під час проведення перевірки законності розпорядження державним майном ДП "Укрриба". Будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що позивач знав або міг знати про дане порушення не представлено. А тому слід вважати, що строк позовної давності не пропущено.
Щодо вимоги про зобов'язання повернути на користь ДП “Укрриба” майно, передане за оскаржуваним договором, то слід виходити з того, що згідно ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. При зверненні з позовом прокурор не визначив ДП “Укрриба” як позивача. Дана особа виступає відповідачем. А тому позовна вимога про вчинення дій на користь особи, яка не є позивачем, не підлягає задоволенню.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За наведених вище обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частинах відповідно до задоволених вимог.
Відповідно до ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.
Беручи до уваги довідку Головного управління статистики в Івано-Франківській області № 03-1/03/1-466/1894 від 04.10.2011 року щодо Приватного акціонерного товариства "Бабин-Риба", суд вбачає підстави для зміни найменування відповідача, а саме: з Відкритого акціонерного товариства "Бабин-Риба" на Приватне акціонерне товариство "Бабин-Риба".
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 215, 235, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 287 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 25, 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
змінити найменування відповідача, а саме: з Відкритого акціонерного товариства "Бабин-Риба" на Приватне акціонерне товариство "Бабин-Риба".
Позов прокурора Калуського району Івано-Франківської області, в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області до Державного підприємства "Укрриба", Приватного акціонерного товариства "Бабин-Риба" про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 11 від 01.06.2004 року та повернення майна задовольнити частково.
Визнати недійсним договір зберігання з правом користування № 11 від 01.06.2004 року, укладений між Державним підприємством "Укрриба", вул. Тургенєвська, 82-А, Шевченківський район, м. Київ, 04050, (ідентифікаційний код 2559242), та Відкритим акціонерним товариством "Бабин-Риба", с. Середній Бабаин, Калуський район, Івано-Франківська область, 77335, (ідентифікаційний код 22170777).
Стягнути з Державного підприємства "Укрриба", вул. Тургенєвська, 82-А, Шевченківський район, м. Київ, 04050, (ідентифікаційний код 2559242), в доход Державного бюджету (номер рахунку 31214206700002, одержувач УДК у м.Івано-Франківську, код ЄДРПОУ одержувача 20568100, банк одержувача ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001) 470 (чотириста сімдесят) грн. 50 коп. судового збору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бабин-Риба", с. Середній Бабаин, Калуський район, Івано-Франківська область, 77335, (ідентифікаційний код 22170777), в доход Державного бюджету (номер рахунку 31214206700002, одержувач УДК у м.Івано-Франківську, код ЄДРПОУ одержувача 20568100, банк одержувача ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001) 470 (чотириста сімдесят) грн. 50 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні позовної вимоги про повернення майна, переданого за договором зберігання з правом користування № 11 від 01.06.2004 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Деделюк Б. В.
Повне рішення складено 05.12.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Козло П. М. 05.12.11