ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
24 листопада 2011 р. Справа № 9/123
Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди О.М. при секретарі судового засідання Поліводі С. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоремсервіс ЛТД", вул. Виговського, 2/1, м. Івано-Франківськ, 76000
про стягнення коштів в сумі 124 549, 05 грн.
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - головний спеціаліст юридичного відділу, (довіреність № 852/01-20/67-в від 17.05.2011 року)
Від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність б/н від 01.08.2011 року)
Заявлено вимогу про стягнення з відповідача ТзОВ "Радіоремсервіс ЛТД" на користь позивача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 124 549, 05 грн., в тому числі 118 046, 80 грн. - 20 % попереднього внеску; 6 502, 25 грн. - пені.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.01.09 року провадження у справі зупинялось до вирішення по суті справи Івано-Франківським окружним адміністративним судом № 2-а - 4748/2008 та до вирішення по суті справи переданої на новий розгляд господарським судом Івано-Франківської області № 19/266-20/4.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.11 року провадження у справі поновлено.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне. Відповідно до умов договору № 17 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 14.03.08 року, укладеного між сторонами у справі, сторони взяли на себе наступні зобов"язання: виконком Івано-Франківської міської ради зобов"язується видати дозвіл на будівництво та затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об"єкта ( у разі відсутності порушень норм чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних нормативів, інших норм та правил при здійсненні будівництва), а ТзОВ "Радіоремсервіс ЛТД" зобов"язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.
Представник позивача зазначив, що згідно п. 3.2 Договору ТзОВ "Радіоремсервіс ЛТД" сплачує не менше 20 % попереднього розміру пайового внеску в сумі 118 046, 80 грн. протягом 40 банківських днів від дати, зазначеної на витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протокольною частиною.
Із посиланням на п. 5.1 Договору позивачем нараховано штрафну санкцію у вигляді пені у розмірі подвійної ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки, що складає 6 502, 25 грн.
Листом від 08.10.08 року позивач звернувся до відповідача з претензією про оплату суми пайового внеску в розмірі 118 046, 80 грн. та 6 502, 25 грн. - пені. Однак, відповіді позивач не отримав, вказані суми відповідачем на сплачені.
Із посиланням на приписи ст. 177, 193 ГК України, ст. 526, 629 ЦК України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закон України "Про планування і забудову територій" та умови договору представник позивача зазначив, що вказані суми підлягають стягненню з відповідача.
Представник відповідача подав суду письмовий відзив на позов, позовні вимоги заперечив в повному обсязі та просив суд в позові відмовити. В обгрунтування заявлених заперечень зазначив, що земельна ділянка, на якій ТзОВ "Радіоремсервіс ЛТД" повинно було проводити будівництво багатоквартирного житлового будинку, була надана в оренду згідно договору оренди земельної ділянки, що укладений на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.07 року.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.11 року визнано недійсним вищевказаний договір оренди земельної ділянки, на підставі якого було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт.
Представник відповідача зазначив, що в силу ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури полягає у відрахуванні замовником після прийняття об"єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів.
В спірному випадку відповідач не може приймати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, оскільки договір оренди земельної ділянки, на підставі якого було видано дозвіл на виконання будівельних робіт, визнано недійсним. Як наслідок, відповідач не здійснив будівництво об"єкту.
Безпідставним є нарахування позивачем пені, оскільки несплата суми пайового внеску відбулась з вини позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
14.03.08 року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ТзОВ "Радіоремсервіс ЛТД" укладено договір № 17 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, відповідно до умов якого сторони взяли на себе наступні зобов"язання: виконком Івано-Франківської міської ради зобов"язується видати дозвіл на будівництво та затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об"єкта ( у разі відсутності порушень норм чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних нормативів, інших норм та правил при здійсненні будівництва), а ТзОВ "Радіоремсервіс ЛТД" (Замовник), що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Ленкавського, 4 а, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська та зобов"язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором (п. 1.1, 2.1, 2.2 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору попередній розмір пайового внеску складає 590 234 грн. Замовник сплачує не менше 20 відсотків попереднього розміру пайового внеску протягом сорока банківських днів від дати, зазначеної на витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протокольною частиною.
Відповідно до п. 5.1 Договору при простроченні платежів, визначених пунктами 3.2 та 3.4 Договору Замовник сплачує Виконкому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГК України суб'єкти господарювання відповідно до частини четвертої статті 175 цього Кодексу можуть, незалежно від статутної мети своєї діяльності, брати на себе зобов'язання про господарську допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування, подавати іншу господарську допомогу з метою розв'язання місцевих проблем. Суб'єкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій.
За приписами ч. 4 ст. 175 ГК України суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Предметом спору у даній справі є стягнення 20 відсотків попереднього розміру пайового внеску на розвиток соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з п. 3.2 Договору замовник сплачує не менше 20 відсотків попереднього розміру пайового внеску протягом сорока банківських днів від дати, зазначеної на витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протокольною частиною.
Тлумачення пункту 3.2 договору дає підстави вважати, що вказане зобов"язання не встановлює строк його виконання, оскільки з договору не вбачається, про що саме має бути рішення виконавчого комітету, з якого слід обраховувати строк виконання зобов"язання. Крім того, посилання позивача в позовній заяві на п. 6.3 Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвику міста, який встановлює, що замовник сплачує не менше 20 відсотків попереднього розміру пайового внеску протягом сорока банківських днів від дати отримання витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про надання дозволу на будівництво, є безпідставним та не може бути застосоване до правовідносин в спірному випадку, оскільки рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.
Судом також враховані посилання позивача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на направлення відповідачу ТзОВ "Радіоремсервіс ЛТД" письмової претензії (вимоги) про сплату суми попереднього внеску в сумі 118 046, 80 грн. (арк. справи 12) та взято до уваги наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГК України у претензії зазначаються: - повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється; - дата пред'явлення і номер претензії; - обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; - докази, що підтверджують ці обставини; - вимоги заявника з посиланням на нормативні акти; - сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; -платіжні реквізити заявника претензії; - перелік документів, що додаються до претензії.
За приписами ч. 5 ст. 222 ГК України претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.
В поданій суду претензії не зазначено повного найменування і поштових реквізитів заявника претензії, а також обставин, на підставі яких пред'явлено претензію, зокрема факту виконання радою своїх зобов"язань за договором. Крім того, суду не подано доказів направлення претензії адресатові. За таких обставин, суд не приймає до уваги подану претензію як належний доказ у справі, оскільки вона не відповідає вимогам, встановленим законом. Отже, в суду відсутні правові підстави вважати, що настав строк виконання зобов"язання.
Судом також враховано, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.07 року по справі № 19/266 задоволено позовні вимоги ТзОВ "Радіоремсервіс ЛТД" про зобов"язання Івано-Франківської міської ради укласти договір оренди земельної ділянки площею 0, 12 га для будівництва багатоквартирного будинку на орендованій земельній ділянці по вул. Ленкавського, 4 "А" у м. Івано-Франківську.
Не погоджуючись із рішенням про укладення договору оренди земельної ділянки громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. звернулись до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами, в яких просили вказане рішення суду скасувати.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.08 року рішення суду першої інстанції про укладення договору оренди земельної ділянки скасовано, а справу передано на новий розгляд (арк. справи 13-15).
За результатами перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.06.09 року, прийняте за результатами нового розгляду, скасовано, а провадження у справі за позовом ТзОВ "Радіоремсервіс ЛТД" про зобов"язання Івано-Франківської міської ради укласти договір оренди земельної ділянки припинено у зв"язку з відсутністю предмету спору (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.09 року). Зокрема, як встановлено судом 25.01.08 року між Івано-Франківською міською радою та ТзОВ "Радіоремсервіс ЛТД" укладено договір оренди земельної ділянки площею 0, 12 га для будівництва багатоквартирного будинку на орендованій земельній ділянці по вул. Ленкавського, 4 "А" у м. Івано-Франківську (арк. справи 31-32).
В подальшому постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.11 року визнано недійсним договір оренди землі від 25.01.08 року, укладений між Івано-Франківською міською радою та ТзОВ "Радіоремсервіс ЛТД", зареєстрований у Івано-Франківському міському відділі Івано-Франківської обласної філії центру ДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.03.08 року № 040829400046 (арк. справи 53-54).
Доказів оскарження постанови апеляційної інстанції суду не подано. Постанова набрала законної сили 12.09.11 року.
За приписами ч. 1 ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Судом також встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 166 від 11.04.08 року відповідачу ТзОВ "Радіоремсервіс" Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області 21.05.08 року видано Дозвіл на виконання будівельних робіт № 37 (арк. справи 22).
Як вбачається з матеріалів справи 28.07.08 року громадяни ОСОБА_5. та ОСОБА_4 звернулись до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання нечинними експертного висновку Головного управління МНС України у Івано-Франківській області № 2993/2278 від 07.06.07 року; висновку комплексної державної експертизи Івано-Франківської обласної служби Української державної інвестиційної експертизи № 74.84.0.-356 від 14.06.07 року та дозволу на виконання будівельних робіт № 37 від 21.05.08 року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.08 року відкрито провадження у справі, ухвалою від 10.08.10 року позовна заява ОСОБА_5. та ОСОБА_4 про визнання нечинними рішень залишена без розгляду (арк. справи 43). Враховуючи вищевикладене, а також мету, з якою укладався договір про пайову участь (участь замовника будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста), суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними також з огляду на те, що відповідач ТзОВ "Радіоремсервіс ЛТД" в період з 2008 по 2011 роки не користувався земельною ділянкою з метою, наданою в оренду (для будівництва), та не мав змоги здійснювати будівництво об"єкту, оскільки оскаржувались рішення судів про укладення договору оренди землі, а також висновки відповідних органів, зокрема, дозвіл на здійснення будівництва, що не може свідчити про належне виконання радою умов договору.
Визнання недійсним договору про оренду земельної ділянки в силу приписів ст. 216 ЦК України не породжує жодних прав та обов"язків у сторін договору, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. Відповідно до приписів розділу ІV Закону України "Про планування і забудову територій" право на забудову може бути реалізоване за умови підтвердження замовником будівництва права власності чи користування земельною ділянкою. Оскільки договір оренди землі, який є обов"язковим документом в переліку для вирішення питання про надання дозволу на будівництво, визнано недійсним, відповідач не здійснив будівництво об"єкту та не досяг мети, з якою укладався договір про пайову участь, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення коштів.
Судом також враховано, що сторонами у справі не приведено договір про пайову участь у відповідність до п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про основи містобудівної діяльності", який встановлює, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.
Тобто, на момент розгляду справи положення договору не відповідають вимогам Закону, зокрема розмір пайового внеску, встановлений договором, є більшим, ніж максимальний розмір пайового внеску, встановлений законом.
Судом також враховано, що договір сторін можна вважати домовленістю про добровільну господарську допомогу, оскільки взяті на себе виконкомом обов'язки щодо затвердження акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта на сьогодні не належать до повноважень виконкому Івано-Франківської міської ради, що підтверджується постановою КМУ № 923 від 08.10.2008 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів". Прийняття побудованого об'єкту в експлуатацію здійснюється Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю шляхом видачі замовнику свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. А на момент укладання договору прийняття об'єкту в експлуатацію було обов'язком виконкому. За таких обставин, в силу ч. 4 ст. 175 ГК України добровільно взяті на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин не можуть бути підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Отже, вимога позивача про стягнення 20 % суми пайового внеску є безпідставною та необгрунтованою. В цій частині позову слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення суми пені, то слід зазначити наступне.
Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як вище встановлено вимога про стягнення 20 % суми пайового внеску є безпідставною, як наслідок відсутній факт порушення зобов"язання та неправомірною є вимога про стягнення пені.
Судом також звернуто увагу на те, що стаття 177 ГК України є спеціальною нормою, яка регулює правовідносини щодо участі суб"єктів господарювання у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів, у будівництві й утриманні соціально-культурних об"єктів та об"єктів комунального господарства і побутового обслуговування.
Таким чином, в спірному випадку не підлягають застосуванню загальні норми права, які встановлюють господарсько-правову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зобов"язання, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами Господарського кодексу України і не є підставою для вимог щодо їх обов"язкового виконання, оскільки як зазначалось вище, договір не приведено у відповідність із Законом України "Про основи містобудівної діяльності". Отже, в цій частині позову слід відмовити.
Згідно з п. 5 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України однією з основних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.
Частина перша ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено суду факт порушення його цивільного права. За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими. В позові слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
01.11.11 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір", який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Стаття 5 Закону України "Про судовий збір" встановлює вичерпний перелік суб"єктів, які звільняються від сплати судового збору, зокрема, п. 15 вказаної статті встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Судом також враховано, що відповідно до п. 11 ч. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 30.04.93 року № 43-93 "Про державне мито" (в редакції станом на 01.01.08 року, чинній на момент звернення до суду із позовом) від сплати державного мита звільнялись, зокрема:
- органи місцевого та регіонального самоврядування - за позовами до суду або господарського суду про визнання недійсними актів інших органів місцевого та регіонального самоврядування, місцевих державних адміністрацій, підприємств, об'єднань, організацій і установ, які ущемлюють їх повноваження;
- органи місцевого та регіонального самоврядування - за позовами до суду або господарського суду про стягнення з підприємства, об'єднання, організації, установи і громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування;
- органи місцевого та регіонального самоврядування - за позовами до суду або господарського суду про припинення права власності на земельну ділянку або у зв'язку з невиконанням умов договорів оренди орендарями земельних ділянок державної та комунальної власності;
Предметом спору у даній справі є стягнення коштів за договірними відносинами, тобто в спірному випадку судовий збір підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач не має відповідних пільг.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлено у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, тобто в спірному випадку сума судового збору становить 2 490, 98 грн., яка підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 175, 177, 222 ГК України, ст. 3, 15, 16, 216, 530, 610-612 ЦК України, Законом України "Про основи містобудівної діяльності", Законом України "Про планування і забудову територій", Законом України "Про судовий збір", ст. 4-5, 33, 49, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити в позові Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоремсервіс ЛТД", вул. Виговського, 2/1, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 23801145) про стягнення коштів в сумі 124 549, 05 грн., в тому числі 118 046, 80 грн. - 20 % попереднього внеску; 6 502, 25 грн. - пені.
Стягнути з позивача Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004 до спеціального фонду Державного бюджету України (найменування суду - господарський суд Івано-Франківської області; код ЄДРПОУ суду 03499939; номер рахунку 31214206700002; одержувач УДК у м. Івано-Франківську; код ЄДРПОУ одержувача 20568100; банк одержувача ГУДКУ в Івано-Франківській області; МФО одержувача 836014; код класифікації доходів бюджету 22030001): 2 490, 98 грн. (дві тисячі чотириста дев"яносто грн. 98 коп.) - судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру.
Наказ видати ДПІ у м. Івано-Франківську, вул Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76000 після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Фанда О. М.
Повне рішення складено 29.11.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Олейняш Е. М. 29.11.11