ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
24 листопада 2011 р. Справа № 5010/2075/2011-9/78
Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди О.М. при секретарі судового засідання Поліводі С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", вул. Артема, 30, м. Харків,
61002
адреса для листування: вул. Південний Бульвар, 30 А, кв. 17, м. Івано-Франківськ, 76000
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство "Прикарпатагробуд", вул. Національної гвардії, 14, м. Івано-Франківськ, 76000
про визнання відсутності прав та зобов"язання звільнити приміщення, які перебувають в іпотеці
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 - директор Івано-Франківського центрального регіонального відділення, (довіреність № 13-486/11д від 07.07.2011 року)
Від позивача: ОСОБА_3 - начальник управління позовної роботи Головного юридичного управління, (довіреність № 13-57/11д від 11.01.2011 року; паспорт серія НОМЕР_1 від 07.12.1999 року)
Від відповідача та третьої особи представники не з'явилися
Заявлено вимогу про визнання відсутності прав у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користування приміщеннями інженерно-лабораторного корпусу на четвертому поверсі будинку АДРЕСА_2, які належать на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Прикарпатагробуд" і перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", а також про зобов"язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити приміщення інженерно-лабораторного корпусу на четвертому поверсі будинку АДРЕСА_2, яке належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Прикарпатагробуд" і перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Мегабанк".
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що 23.07.08 року між Відкритим акціонерним товариством "Прикарпатагробуд" та ВАТ "Мегабанк" (правонаступником якого є ПАТ "Мегабанк"), було укладено іпотечний договір № ГД-04/2008-з2 від 23.07.08 року, за яким в іпотеку ПАТ "Мегабанк" передано від ВАТ "Прикарпатагробуд" нерухоме майно - приміщення інженерно-лабораторного корпусу, яке належить на праві приватної власності ВАТ "Прикарпатагробуд"..
Згідно п. 3.1.1 іпотечного договору ВАТ "Прикарпатагробуд" зобов"язувалось без згоди заставодержателя не передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинк, оренду, користування та не обтяжувати його іншими зобов"язаннями, не зводити, не знищувати, не проводити капітальний ремонт предмета іпотеки, а також не здійснювати істотні поліпшення предмета іпотеки.
16.06.11 року при проведенні перевірки предмету іпотеки ПАТ "Мегабанк" було встановлено, що приміщення інженерно-лабораторного корпусу (предмет іпотеки) використовуються фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
Із посиланням на приписи ст. 215, 396 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про іпотеку" представник позивача зазначив, що вказані приміщення використовуються підприємцем незаконно, оскільки банк не надавав згоди на передачу в користування вказаних приміщень. Правочин, на підставі якого відбклась така передача, в силу законну є нікчемним, а тому визнання його недійсним судом не вимагається. Таким чином, відповідач неправомірно використовує приміщення, як наслідок наявні правові підстави для визнання відсутності прав у підприємця на користування приміщеннями та зобов"язання його звільнити вказані приміщення в судовому порядку.
Відповідач та третя особа явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце судового слухання справи були належним чином повідомлені.
При цьому судом враховано, що відповідно до абз. 3, 4 п. 3.6 роз"яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
23.07.08 року між Відкритим акціонерним товариством "Прикарпатагробуд" та ВАТ "Мегабанк" (правонаступником якого є ПАТ "Мегабанк") було укладено іпотечний договір № ГД-04/2008-з2 від 23.07.08 року з наступними змінами від 17.05.10 року, відповідно до умов якого договір забезпечує виконання Приватним підприємством фірма "Спіка" зобов"язання за умовами договорів (п. 1.1 Договору) (арк. справи 13-16).
Відповідно до п. 1.2 Договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: інженерно-лабораторний корпус, літера А - приміщення інженерно-лабораторного корпусу, загальною площею 1508, 5 кв. м., реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 498699, яке розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії (вул. Радянської Армії), буд 14.
Предмет іпотеки належить іпотекодавцю ВАТ "Прикарпатагробуд" на праві приватної власності, що підтверджується Договором про поділ нерухомого майна від 11.09.07 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4. за реєстровим номером ДО855 (арк. справи 21).
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно п. 2.1 іпотечного договору іпотекодавець ВАТ "Прикарпатагробуд" гарантує: предмет іпотеки знаходиться у його приватній власності, до моменту укладення договору нікому не відчужений, перебуває під забороною та в заставі (іпотеці) у Львівській філії ВАТ "Універасальний Банк Розвитку та Партнерства", згода на передачу в наступну іпотеку викладена в листі вказаного банку (іпотекодержателя) від 20.06.08 року вих. № 139904, в податковій заставі не перебуває, не занесений та не підлягає занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини, як внесок до статутного фонду інших юридичних осіб не внесений, судового спору щодо нього немає, прав щодо нього у третіх осіб (за договорами найму, оренди тощо) як в межах України, так і за межами України немає.
Згідно п. 3.1.1 іпотечного договору іпотекодавець ВАТ "Прикарпатагробуд" зобов"язувалось без згоди іпотекодержателя ПАТ "Мегабанк" не передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку; не відчужувати предмет іпотеки; не передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування та не обтяжувати його іншими зобов"язаннями; не зводити, не знищувати, не проводити капітальний ремонт предмета іпотеки, а також не здійснювати істотні поліпшення предмета іпотеки (арк. справи 14).
16.06.11 року при проведенні перевірки предмету іпотеки ПАТ "Мегабанк" було встановлено, що приміщення інженерно-лабораторного корпусу (предмет іпотеки) використовуються у своїй господарській діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1., про що 16.06.11 року складено Акт перевірки заставленого майна за іпотечним договором № ГД-04/2008-з2 від 23.07.08 року, укладеним між ВАТ "Прикарпатагробуд" та ПАТ Мегабанк" (арк. справи 22).
Підставою для звернення до суду із позовом став факт надання в користування приміщення, яке є предметом іпотеки, в користування підприємцю.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Частина 2 ст. 574 ЦК України встановлює, що до застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).
Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:
- зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;
- передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;
- відчужувати предмет іпотеки;
- передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Частина 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Частина 2 ст. 215 ЦК України встановлює, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість, підставність та підтвердженість доказами вимоги про зобов"язання виселити відповідача із займаного приміщення. При цьому суд врахував, що користування приміщеннями інженерно-лабораторного корпусу, що є предметом іпотеки, є незаконним, оскільки сторонами у справі та третьою особою не подано суду доказів надання згоди банком (іпотекодержателем) на надання в оренду вказаного приміщення, чим порушено приписи ст. 9 Закону України "Про іпотеку". За таких обставин, в силу приписів ч. 3 ст. 12 Закону та ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин, на підставі якого відповідач використовує майно, є недійсним в силу закону (нікчемним), тобто відсутні правові підстави користування вказаним приміщенням. Отже, вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про визнання відсутності права у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користування приміщеннями інженерно-лабораторного корпусу, то слід зазнчити наступне.
Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Крім того, Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення від 25.12.1997р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Через норму частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України реалізується принцип доступності правосуддя. Відповідно до даної статті підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно частини 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 20 ГК України як спосіб захисту прав суб"єктів господарювання передбачено визнання наявності або відсутності прав.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Невизнання - це дії учасника цивільного правовідношення, який несе юридичний обов'язок перед уповноваженою особою, які спрямовані на заперечення в цілому або у певній частині суб'єктивного права іншого учасника цивільного правовідношення, внаслідок якого уповноважена особа позбавлена можливості реалізувати своє право.
Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. При цьому, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені у ст. 16 ЦК України та 20 ГК України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Слід зазначити, що позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
При цьому, спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Однак, обраний в даному випадку позивачем спосіб захисту прав та законних інтересів не призводить до поновлення порушеного права та реального захисту його прав у випадку їх задоволення. Крім того, зі змісту позовної заяви та матеріалів справи не вбачається, що відповідач будь-яким чином порушує, не визнає або оспорює якесь право позивача або охоронюваний законом інтерес.
За своєю суттю вимоги позивача фактично зводяться лише до намагань надати оцінку діям відповідача при відсутності спору про право. Крім того, в даному випадку позовна вимога про визнання відсутності права не є способом захисту порушеного права, а є обставиною, на яку позивач вправі посилатися у спорі про зобов"язання відповідача звільнити приміщення, яке використовується без належної правової підстави (за відсутності права).
Враховуючи викладене, в цій частині позову слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 16, 202, ч. 2 ст. 215, ст. ст. 509, 525, 526, 574, 575 ЦК України, ст. 20, 193 ГК України, Законом України "Про іпотеку", ст. 1, 33, 41, 49, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд
частково задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання відсутності прав на користування приміщеннями інженерно-лабораторного корпусу на четвертому поверсі будинку АДРЕСА_2, які належать на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Прикарпатагробуд" і перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"та про зобов"язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити приміщення інженерно-лабораторного корпусу на четвертому поверсі будинку АДРЕСА_2, яке належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Прикарпатагробуд" і перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Мегабанк".
Відповідачу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) звільнити приміщення інженерно-лабораторного корпусу на четвертому поверсі будинку АДРЕСА_2, яке належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Прикарпатагробуд", вул. Національної гвардії, 14, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 30911039) і перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", вул. Артема, 30, м. Харків, 61002; адреса для листування: вул. Південний Бульвар, 30 А, кв. 17, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 09804119).
В решті позову відмовити.
Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", вул. Артема, 30, м. Харків, 61002; адреса для листування: вул. Південний Бульвар, 30 А, кв. 17, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 09804119): 85 грн. (вісімдесят п"ять грн.) - витрат по сплаті державного мита; 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Фанда О. М.
Повне рішення складено 25.11.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Олейняш Е. М. 25.11.11