ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
24 листопада 2011 р. Справа № 5010/2038/2011-20/101
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Судді Кобецької С.М.
При секретарі Доцяк О.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробіос",
вул.Довженка,6, м.Івано-Франківськ,76018,
вул. Витвицького, 9/1, м.Івано-Франківськ,76018;
до відповідача: Державного підприємства "Залучанський спиртовий завод",
вул.Заводська, 2, с.Долішнє Залуччя, Снятинський район,
Івано-Франківська область,78363;
про: стягнення 296 495,00грн.- заборгованості, 5 538,30грн.- 3% річних.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1- юрист, (довіреність №103 від 03.09.11р.);
Від відповідача: ОСОБА_2 юрисконсульт, (довіреність №1298 від 22.12.10р.).
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пробіос" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача Державного підприємства "Залучанський спиртовий завод" заборгованість в сумі 324 946,70грн., яких: 296 495,00грн.- основний борг, 22 913,40грн.- штрафні санкції, 5 538,30грн.- 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні, використовуючи своє право, надане йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяву № 9960/2011-с вх від 24.11.11р., в якій просить суд, стягнути з відповідача 296 495,00грн.- основного боргу, 5 538,30грн.- 3% річних.
Судом розцінюється така позиція позивача як зменшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій (пені).
Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї- небудь права та охоронювані законом інтереси.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.10р. №01-08/369 "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України", зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому на:
- укладення між сторонами Договору постачання товару №19 від 08.02.2010р., згідно умов якого, постачальник/позивач передав у власність покупцю/відповідачу, товар, обумовлений Договором, на загальну суму 305 644,80грн., що підтверджують видаткові накладні №РН-171 від 24.12.10р., №РН- 0000001 від 13.01.11р., №РН- 0000002 від 13.01.11р.;
- неналежне виконання відповідачем умов п.4.2. Договору, яким встановлено порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 296 495,00грн.(9 149,80грн.- відповідачем сплачено);
- звернення до відповідача з вимогою №15/09 від 15.09.2011р., про оплату суми заборгованості;
- положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі якого, відповідачу нараховано 5 538,30грн.- 3% річних.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що зазначив у заяві № 9961/2011-с вх від 24.11.11р.
Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору упродовж розумного строку, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив, наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пробіос" (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Залучанський спиртовий завод" (покупець/відповідач) укладено Договір постачання товару №19 від 08.02.2010р.
Згідно п.1.1. Договору, постачальник бере на себе зобов"язання поставляти, а покупець зобов"язується приймати ферментні препарати (товар) на суму 5 949 456,00грн. з ПДВ в кількості і за цінами, зазначеними у Додатку що додається до Договору і є його невід"ємною частиною.
Товар поставляється партіями, відповідно до усного замовлення покупця (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п.п. 6.1.,6.2. Договору, передача (приймання - здача) товару здійснюється на складі покупця. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством.
Оплата товару здійснюється покупцем за цінами встановленими в тендерній пропозиції, шляхом перерахування коштів на розрахунковий постачальника. Товар оплачується покупцем на підставі виставлених рахунків - фактур після фактичної поставки товару протягом 20 календарних днів (п.п. 4.1.,4.2. Договору).
На виконання умов договірних відносин, позивач/постачальник поставив, а відповідач/покупець прийняв, згідно рахунків фактур №СФ-0000226 від 10.12.10р., №СФ-0000002 від 13.01.11р., №СФ-0000003 від 13.01.11р. (а.с. 25-27) по видаткових накладних №РН-171 від 24.12.10р., №РН- 0000001 від 13.01.11р., №РН- 0000002 від 13.01.11р.(а.с. 12-14) на підставі довіреностей №383 від 23.12.10р., №4 від 13.01.11р., №14 від 13.01.11р. (а.с.28-30) товар (ферментні препарати) на загальну суму 305 644,80грн.
Однак, в порушення 4.1. Договору відповідач не розрахувався належним чином за отриманий товар, і як наслідок виникла заборгованість, що складає 296 495,00грн. (9 149,80грн.- відповідачем сплачено).
15.09.2011р. позивач звертався до відповідача з вимогою №15/09, про оплату суми заборгованості (а.с.16). Однак, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.
Наявність заборгованості, за отриманий товар, обумовлений Договором, визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків станом на 14.09.2011р. (а.с.15).
Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт існування заборгованості за отриманий товар в сумі 296 495,00грн.
Станом на 24.11.2011р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.
Договір постачання товару №19 від 08.02.2010р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
В силу ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).
Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.
Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Враховуючи той факт, що відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 296 495,00грн. - боргу за поставлений товар, підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 5 538,30грн.- 3% річних.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач позов визнав.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 296 495,00грн., 3% річних в сумі 5 538,30грн., правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові
витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 204, 509, 526, 527, 530, 599, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробіос", вул.Довженка,6, м.Івано-Франківськ,76018, вул. Витвицького, 9/1, м.Івано-Франківськ, 76018, до відповідача Державного підприємства "Залучанський спиртовий завод", вул.Заводська, 2, с.Долішнє Залуччя, Снятинський район, Івано-Франківська область,78363, про стягнення 296 495,00грн.- заборгованості, 5 538,30грн.- 3% річних - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Залучанський спиртовий завод", вул.Заводська, 2, с.Долішнє Залуччя, Снятинський район, Івано-Франківська область,78363 (код ЗКПО 00375390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пробіос", вул.Довженка,6, м.Івано-Франківськ,76018, вул. Витвицького, 9/1, м.Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 34623571) - 296 495,00грн. (двісті дев"яносто шість тисяч чотириста дев"яносто п"ять грн. 00коп.) - заборгованості, 5 538,30грн. (п"ять тисяч п"ятсот тридцять вісім грн. 30коп.)- 3% річних, 3 249,47грн. (три тисячі двісті сорок дев"ять грн. 47коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Кобецька
Повне рішення складено 25.11.2011р.