ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18 листопада 2011 р. Справа № 5010/2209/2011-17/123
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 76019;
до відповідача: Івано-Франківського базового медичного коледжу, вул. Мазепи,165, м. Івано-Франківськ, 76000;
про стягнення 4170 грн. 29 коп., в т.ч. 4049 грн. борг, 121 грн. 29 коп. 3 % річних;
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець, (довіреність №б/н від 14.11.11) ;
Учасник судового засідання: ОСОБА_3, (паспорт серія НОМЕР_1);
Від відповідача: не з'явилися.
ВСТАНОВИВ: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Івано-Франківського базового медичного коледжу про стягнення 4170 грн. 29 коп., в т.ч. 4049 грн. борг, 121 грн. 29 коп. 3 % річних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, надіслав суду клопотання (вх. №9521/2011-свх від 14.11.11) про визнання неналежним відповідачем та заміну неналежного відповідача.
Розглянувши клопотання відповідача, в порядку ст. 24 ГПК України, про залучення до розгляду справи ОСОБА_3 як належного відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки згідно з частиною першою статті 1 ГПК України та частиною першою статті 21 ГПК сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути лише юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Однак, ОСОБА_3 не є суб'єктом підприємницької діяльності, тому не може бути стороною в господарську процесі.
З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, господарський суд встановив наступне.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прийнято товар (автозапчастини) на загальну суму 4049 грн., що підтверджується наявними у справі накладними № 24 від 07.01.11 на суму 587 грн., № 114 від 28.12.10 на суму 2777 грн. та розпискою фізичної особи ОСОБА_3 про отримання автозапчастин від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 685 грн.
Як стверджує позивач, за отриманий товар відповідач своєчасно не розрахувався, тому, станом на день подання позову утворився борг в сумі 4049 грн.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно положень ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений (що має місце в спірному випадку) або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, у разі відпущення товару без встановлення строку оплати, період прострочення виконання зобов'язання розпочинається після закінчення семиденного терміну з моменту пред'явлення кредитором вимоги про сплату боргу боржника.
У разі непред'явлення такої вимоги не настає строк оплати, відповідно відсутній факт порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В даному випадку вимога пред'являлась не відповідачу, а фізичній особі, яка на момент пред'явлення вимоги вже не була працівником відповідача. Таким чином, позивачем не правильно застосовано ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України і фактично на момент звернення до господарського суду його права не були порушені.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 4049 грн., та відповідно 121 грн. 29 коп. 3 % річних є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, у позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 11, 205, 509, 530 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 43, 75, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд
у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківського базового медичного коледжу про стягнення 4170 грн. 29 коп. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Неверовська Л. М.
Повне рішення складено 23.11.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Озарко Л. Р. 23.11.11