Запорізької області
оскарження дій органів Державної виконавчої служби
19.09.11 Справа № 20/414/07
Суддя Гандюкова Л.П.
За скаргою Державного підприємства “Енергоринок”, м. Київ,
на дії Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73) щодо виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2007 р. у справі № 20/414/07
за позовом Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну,27)
до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
про стягнення суми
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від скаржника (позивача) -ОСОБА_1. (дов. № 01/71-273Д від 28.12.2010 р.);
Від відповідача -ОСОБА_2 (дов. № 93 від 15.03.2011 р.);
Від Державної виконавчої служби України -ОСОБА_3. (дов. № 20.01-22/88 від 23.06.2011 р.)
22.08.2011р. до господарського суду Запорізької області від ДП “Енергоринок” надійшла скарга від 10.08.2011р. № 01/71-6520 на дії Державної виконавчої служби України.
Ухвалою господарського суду від 25.08.2011р. скарга прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 19.09.2011р.
Представник скаржника (позивача) у судовому засіданні підтримав скаргу, яка мотивована, зокрема, наступним. Постановою від 05.07.2011р. Державної виконавчої служби України відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 27.03.2008 р. у справі № 20/414/07 на підставі невідповідності виконавчого документа вимогам Закону України “Про виконавче провадження”, а саме: в наказі відсутня фраза: “про примусове виконання рішення”. Вважає, що при винесенні даної постанови ВПВ ДДВС МЮУ були порушені норми Конституції України та Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки положення вказаного закону та, зокрема, ч. 1 ст. 26 не містять такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, як відсутність у виконавчому документі фрази про примусове виконання рішення. Просить визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України, які полягають у відмові відкрити виконавче провадження та прийняти наказ господарського суду Запорізької області від 27.03.2008р. № 20/414/07 до виконання; визнати недійсною постанову Державної виконавчої служби України від 05.07.2011р. ВП № 27840217 про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов'язати Державну виконавчу службу України прийняти до виконання наказ господарського суду Запорізької області від 27.03.2008р. № 20/414/07. Скарга обґрунтована ст. 124 Конституції України, ст.ст. 17, 18, 19, 21, 22, 23, 26, 82 Закону України “Про виконавче провадження”.
Представник Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надав письмове заперечення на скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні скарги із наступних підстав. Вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” до виконавчого документу можуть бути встановлені інші додаткові вимоги. Згідно з підпунктом 3.5.9 пункту 3.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України судові документи (рішення, ухвали, постанови, накази, листи, довідки на повернення державного мита та ін.) оформлюються на бланках (додатки 8-16). Згідно додатку 13 підпункту 3.5.9 пункту 3.5 вищезазначеної Інструкції, в наказі господарського суду зазначаються наступні реквізити: державний герб України, назва господарського суду, назва “наказ”, дата, номер справи, рядком нижче: “про примусове виконання рішення”. В пред'явленому до виконання виконавчому документі не зазначено, що наказ видано “про примусове виконання рішення”. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону. Крім цього, в пред'явленому до виконання наказі зазначено, що наказ дійсний для пред'явлення до виконання державному виконавцю до 29.11.2010 р., а заява про прийняття наказу до виконання була подана до Відділу примусового виконання рішень ДВС України 10.06.2011 р., тобто з порушенням строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Представник відповідача (боржника) письмове пояснення по суті скарги не надав. У судовому засіданні зазначив, що проти викладених у скарзі доводів не заперечує, при вирішенні скарги покладається на розгляд суду.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін та Державної виконавчої служби України, суд приходить до висновку, що заявлена скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За приписом ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
05.07.2011р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову ВП № 27840217, якою на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 20/141/07 від 27.03.2008 р. У постанові із посиланням на п.4 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, додаток 13 підпункту 3.5.9 пункту 3.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 вказано, що в пред'явленому до виконання виконавчому документі не зазначено, що наказ видано “про примусове виконання рішення”.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження” наказ господарського суду є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Підставою для відкриття виконавчого провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” є виконавчий документ та заява стягувача.
Як вбачається з постанови ВП № 27840217 від 05.07.2011р., разом з наказом господарського суду Запорізької області від 27.03.2008р. від стягувача (ДП “Енергоринок”) до відділу примусового виконання рішень надійшла також заява про примусове виконання, яка була подана 01.07.2011 р.
Відповідно до ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
При винесенні постанови від 05.07.2011р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) державний виконавець посилався на п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”. У мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначено, що у відповідності до п. 4 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” до виконавчого документа можуть бути встановлені інші додаткові вимоги. Відповідно до додатку 13 підпункту 3.5.9 пункту 3.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75, в наказі господарського суду зазначаються наступні реквізити: державний герб України, назва господарського суду, назва “Наказ”, дата, номер справи, рядком нижче: “про примусове виконання рішення”. В пред'явленому до виконання виконавчому документі не зазначено, що наказ видано “про примусове виконання рішення”.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, на який посилається державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.
Статтею 19 Закону України “Про виконавче провадження” в редакції станом на 27.03.2008 р., яка була чинною на момент видачі наказу № 20/414/07, встановлено: у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Крім того, ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” в редакції станом на момент розгляду даної скарги судом та на яку містяться посилання в оскаржуваній постанові, встановлено які реквізити зазначаються у виконавчому документі. Зокрема, частиною 4 вказаної статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
В обґрунтування застосування п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону при винесенні постанови ВП № 27840217, державним виконавцем вказано, що наказ від 27.03.2008 р. у справі № 20/141/07 не відповідає вимогам, зазначеним в Інструкції з діловодства в господарських судах України (додатку 13 підпункту 3.5.9 пункту 3.5).
Відповідно до п.п.п 1.1, 1.2, 1.3 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75, інструкція з діловодства в господарських судах України (далі - Інструкція) встановлює єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними та іншими документами, і носить обов'язковий характер при веденні діловодства в системі господарських судів України відповідно до особливостей структури, з врахуванням штатної чисельності та технічного забезпечення конкретного господарського суду. Документи господарських судів України є власністю держави. Робота з ними регулюється законодавством України, нормативно-методичними документами державної архівної служби України, а також цією Інструкцією. Викладені в Інструкції правила визначають порядок ведення загального діловодства і поширюються на всю службову документацію, що не має таємного характеру.
У пункті 6.2 Інструкції зазначено, що документ має юридичну силу за наявності обов'язкових для даного виду документа реквізитів, зокрема: найменування організації-автора, найменування виду документа, заголовок до тексту, дата, номер, текст, візи, підпис та ін. У процесі підготовки і оформлення можливе використання інших реквізитів, якщо цього вимагає призначення документа.
Відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Статтею 117 даного Кодексу визначено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України “Про виконавче провадження”.
Наказ у справі № 20/414/07 був виданий судом 27.03.2008 р. (а.с. 108 т. 3). У зазначеному наказі містяться реквізити: назва “наказ”, дата видачі “27.03.2008 р.”, найменування органу, що видав наказ “господарський суд Запорізької області”, дата і номер рішення за яким видано наказ, дата набрання рішенням законної сили, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, викладено резолютивну частину рішення, на виконання якого видано наказ, наказ підписаний суддею, підпис якого скріплено гербовою печаткою суду. Таким чином, наказ у справі № 20/414/07 містить усі необхідні реквізити, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”.
У ст. 19 Закону Україну “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній на момент видачі наказу у справі № 20/414/07) та в ст. 18 Закону (в редакції, чинній на момент розгляду судом даної скарги), на яку мається посилання в оскаржуваній постанові ВП № 27840217, зазначено, що законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів. При цьому державний виконавець посилається на Інструкцію з діловодства в господарських судах України, затверджену наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75, яка по своїй правовій природі не є законом. Закон -це державний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів цих відносин. Згідно з ст.ст.75,91 Конституції України закони приймає парламент -Верховна Рада України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 чинного Закону Україну “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 13 Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. N 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” (далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ) у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).
Посилання представника Державної виконавчої служби України, викладені в письмовому запереченні на скаргу, щодо пред'явлення виконавчого документу з порушенням зазначеного у наказі строку для пред'явлення, судом до уваги не беруться, оскільки дана підстава не визначена державним виконавцем у спірній постанові в якості відмови у відкритті виконавчого провадження.
Окрім того, суд зазначає, що у оскаржуваній постанові ВП № 27840217 від 05.07.2011 р. допущено описку в зазначенні номеру виконавчого документу: наказ № 20/141/07, замість № 20/414/07.
У пункті 7 Постанови Пленуму ВСУ зазначено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково в частині визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби України та визнання недійсною постанови ВП № 27840217 від 05.07.2011 р. Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу від 27.03.2008 р. у справі № 20/414/07.
Керуючись ст.ст. 121-2, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити скаргу від 10.08.2011 р. № 01/71-6520 Державного підприємства “Енергоринок” на дії Державної виконавчої служби України частково.
Визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України, які полягають у відмові відкрити виконавче провадження та прийняти наказ господарського суду Запорізької області від 27.03.2008 р. № 20/414/07 до виконання.
Визнати недійсною постанову Державної виконавчої служби України від 05.07.2011 р. ВП № 27840217 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).
В іншій частині скарги відмовити.
Суддя Л.П. Гандюкова