Запорізької області
12.12.11 Справа № 28/5009/5747/11
Суддя Яцун О.В.
За позовом: Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора (71114, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 2) в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах в особі:
позивача-1: Фонду державного майна України (1601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)
позивача-2: Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Єгорова, буд.1)
до відповідача Бердянської міської ради (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пл.. 1 Бердянської ради, 2)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (71100, АДРЕСА_1)
про скасування пункту 4.11 рішення тридцять дев'ятої сесії V скликання Бердянської міської ради №8 від 07.03.2008р. “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам”, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано гр. ОСОБА_2 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,0930 га, розташовану по АДРЕСА_2, вартість якої складає 47.123 грн.10 коп.
Суддя Яцун О.В.
Представники:
від позивача
від позивача-2не з'явився
Кравченко А.І., керуючий санацією, ліцензія серія НОМЕР_2 від 27.12.2010р.
від відповідача
від третьої особи
прокурорне з'явився
не з'явився
не з'явився
26 вересня 2011р. до господарського суду Запорізької області звернувся Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор (Запорізька область, м.Бердянськ) в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах в особі: позивача-1: Фонду державного майна України (м. Київ), позивача-2: Публічного акціонерного товариство “Прилив” (Запорізька область, м. Бердянськ) з позовною заявою до відповідача Бердянської міської ради (Запорізька область, м. Бердянськ); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (Запорізька область, м. Бердянськ) про скасування пункту 4.11 рішення тридцять дев'ятої сесії V скликання Бердянської міської ради №8 від 07.03.2008р. “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам”, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано гр. ОСОБА_2 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,0930га, розташовану по АДРЕСА_2, вартість якої складає 47.123грн.10коп.
Ухвалою суду від 26.09.2011р. порушено провадження у справі №28/5009/5747/11, судове засідання призначено на 11.10.2011р.
Прокурором та представниками сторін було заявлено клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В зв'язку із неявкою в судове засідання представників позивачів, представника третьої особи та необхідністю встановлення фактичних обставин справи судове засідання у відповідності до ст. 77 ГПК України було відкладено на 09.11.2011р.
В судовому засіданні 09.11.2011р. представник позивача-2 надав письмові пояснення (вх. № 09-06/23124), просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також, було надано Статут підприємства, який підтверджує факт реорганізації Відкритого акціонерного товариства “Завод ”Прилив”, м.Бердянськ, Запорізька область на Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив” та факт правонаступництва.
Враховуючи вищенаведене, суд у відповідності до ст. 25 ГПК України здійснив процесуальне правонаступництво, на підставі чого, позивачем-2 у справі №28/5009/5747/11 є Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив”.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.11.2011р. заявлені позовні вимоги позивача не визнав, крім того, надав суду відзив на позов (вх. №09-06/23110), в якому просить суд на підставі ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі.
Представникам сторін було зазначено, що клопотання відповідача буде розглянуто судом в наступному судовому засіданні.
Представник третьої особи в судове засідання 09.11.2011р. за викликом не з'явився.
З метою об'єктивного та всебічного розгляду справи, надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог та неявкою представника позивача-1 та третьої особи, розгляд справи було відкладено на 23.11.2011р.
До початку судового засідання 23.11.2011р. представник відповідача надав через канцелярію суду заяву за вх. 09-06/24370, в якій просить суд застосувати строки позовної давності до правовідносин з приводу скасування п. 4.11 рішення Бердянської міської ради від 07.03.2008р. № 8, враховуючи, що оспорюване рішення Бердянської міської ради прийнято 07.03.2008р.
Представник позивача 1 в судове засідання не з'явився.
В судовому засіданні 23.11.2011р. представник позивача-2 та прокурор підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначені в позові.
На підставі ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 14 30.
Після перерви представником позивача-2 було надано письмове пояснення (вх. № 09-06/24452) на заяву Бердянської міської ради щодо застосування строків позовної давності, в яких пояснює наступне: за зверненням вих. № 7 від 09.02.2011р. АВТ “Завод “Прилив” було проведено перевірку Бердянською міжрайонною природоохоронною прокуратурою. За результатами цієї перевірки було порушено кримінальну справу. З урахуванням зазначеного, строк позовної давності слід рахувати з того моменту, коли прокуратурі стало відомо про порушення, тобто, з 09.02.2011р.
Після оголошення перерви в судовому засіданні 23.11.2011р. представником відповідача було надано через канцелярію суду клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів, в зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів щодо застосування позовної давності у справі № 28/5009/5747/11. Зазначене клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 06.12.2011р.
В зв'язку з перебуванням судді Яцун О.В. на лікарняному судове засідання було відкладено на 12.12.2011р., про що сторони повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 12.12.2011р. суд визнав надані документи достатніми для прийнятя рішення, на підставі чого представнику позивача-2 у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд, встановив:
Рішенням Бердянської міськради народних депутатів Запорізької області №7 від 26.05.1992р. Державному підприємству «Завод «Прилив»надана в постійне користування під будівництво школи та дитячого садочка земельна ділянка загальною площею 5,5 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Серафимовича.
Державний акт на право постійного користування землею зареєстрований в книзі записів державних актів на праві постійного користування землею за №200 від 25.02.1994р.
11.06.1998р. наказом в. о. голови Фонду Державного майна № 13-АТ Державне підприємство «Завод «Прилив» перетворене у Відкрите акціонерне товариство «Завод “Прилив».
Пунктом.1.1 Статуту ВАТ «Завод «Прилив», затвердженого 11.06.1998р. в.о. голови ФДМУ Крюковим В. та зареєстрованим у виконкомі Бердянської міськради народних депутатів 24.06.1998р., відкрите акціонерне товариство (надалі -Товариство), засноване згідно з рішенням засновника - Фонду державного майна України, наказ від 28.07.1998р. № 28-ДП, шляхом перетворення державного підприємства «Завод «Прилив» м. Бердянськ у відкрите акціонерне товариство «Завод «Прилив» м. Бердянськ відповідно до Закону України «Про Державну програму приватизації на 1998 рік», Закону України «Про приватизації державного майна» та «Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.96 №1099.
Пунктом 4.1 Статуту встановлено, що засновником ВАТ «Завод «Прилив» є держава Україна в особі Фонду державного майна України.
Державна частка у статутному капіталі ВАТ «Завод «Прилив» становить 100%, відповідно розпорядження всіма активами підприємства та землею проводиться лише з дозволу та погодження з ФДМУ.
07.03.2008р. Бердянська міська рада прийняла рішення сорок третьої сесії V скликання № 8 «Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам».
Так, пунктом 4.11 зазначеного рішення затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у приватну власність ОСОБА_2 (71100, АДРЕСА_1 індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку площею 0,0930 га, розташовану по АДРЕСА_2 Запорізької області.
Бердянською природоохоронною міжрайонною прокуратурою проведено перевірку законності використання земельної ділянки, площею 5,5 га, розташованої по АДРЕСА_3, наданої заводу “Прилив” у постійне користування під будівництво школи та дитячого садочка.
В ході перевірки встановлено, що протягом 2007-2009 років земельна ділянка площею 5, 5 га по АДРЕСА_3 була поділена на земельні ділянки в районі вулиць АДРЕСА_4 та передана громадянам у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків.
Також було встановлено, що Фонд державного майна України не надавав згоди на відчуження (вилучення) зазначеної земельної ділянки.
За результатами проведення перевірки 12.08.2011р. Бердянською природоохоронною міжрайонною прокуратурою порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Управління земельних ресурсів в м. Бердянську при погодженні проектів відведення у власність громадянам земельних ділянок за рахунок земель державної форми власності ВАТ “Завод “Прилив”.
Також матеріали справи містять Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.02.2011р., складений державним інспектором управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель головного управління Держкомзему у Запорізькій області. Відповідно до цього Акту, також було встановлено, що в ході передачі Бердянською міською радою земельних ділянок громадянам в районі вулиць АДРЕСА_4 за рахунок земель ВАТ «Прилив», було допущено ряд порушень чинного законодавства, а саме ст. ст. 80, 84 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій». До того ж, відсутні відомості щодо прийняття Бердянською міською радою рішень про вилучення земельної ділянки у ВАТ «Завод Прилив»площею 5,5 га по вул. Серафімовича під землі житлової та громадської забудови.
З урахуванням вищевикладеного, Бердянський природоохоронний прокурор Запорізької області звернувся до суду з позовом про скасування пункту 4.11 рішення тридцять дев'ятої сесії V скликання Бердянської міської ради №8 від 07.03.2008р. “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам”, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано гр. ОСОБА_2 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,0930га, розташовану по АДРЕСА_2, вартість якої складає 47.123грн.10коп.
Заслухавши представників сторін, оцінивши представлені докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключно (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Приписами 84 Земельного кодексу України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належить частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї).
25.02.1994 року державному підприємству Завод “Прилив” був виданий державний акт на право постійного користування землею, згідно якого Заводу “Прилив” в постійне користування була надана земельна ділянка площею 5.5 га для будівництва школи та дитячого садочку. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування 25.02.1994 року за № 200.
Як встановлено в ході розгляду справи, школа та дитячий садочок до теперішнього часу не збудовані. Земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується.
11.06.1998 р. наказом в.о. Фонду державного майна України за № 13-АТ державне підприємство Завод «Прилив»було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Завод «Прилив», яке стало правонаступником державного підприємства “Завод “Прилив”.
На цей час, державна частка у статутному капіталі зазначеного товариства складає 100%.
Пункт 3 частини першої статті 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції яка діяла на момент перетворення державного підприємства), встановлював, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського ( фермерського ) господарства.
Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частини третьої зазначеної вище статті, провадяться у межах населених пунктів відповідною радою народних депутатів, за межами населених пунктів в сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті - за рішенням Ради, що має вилучати земельні ділянки.
Докази, що Бердянською міською радою було припинено право користування земельною ділянкою, яка була надана Заводу “Прилив” в матеріалах справи відсутні. Державний акт на право постійного користування землею від 25.02.1994р. за № 200 не скасовано.
Стаття 37 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на час перетворення Заводу “Прилив”) встановлювала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
Таким чином, діюче на той час законодавство передбачало, що юридична особа припиняла свою дію лише у випадках або ліквідації або у випадках злиття, поділу або приєднання.
Закон України «Про підприємства в Україні»не містив такого поняття, як “припинення юридичної особи”.
Крім того, згідно Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України за №740 від 25.05.1998р. і яке діяло на той час, у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності відбувалася лише перереєстрація такого суб'єкта (п.20-22 Положення).
В даному випадку відбулося перетворення державного підприємства Завод «Прилив»у відкрите акціонерне товариство, в якому 100 відсотків акцій належать державі. Тобто було змінено лише організаційно-правову форму юридичної особи.
Відповідно до пункту 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000 р. (з наступними змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, доками в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Як зазначалося вище, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували або вилучення спірної земельної ділянки, або припинення права користування цією земельною ділянкою згідно приписам Земельного кодексу України.
Таким чином, п.п. 4.11. пункту 4 рішення Бердянської міської ради за № 8 “Про передачу у приватну власність та оренду земельних ділянок громадянам” від 07.03.2008р. не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права другого позивача, як землекористувача земельної ділянки оскільки відповідно до цього рішення земельна ділянка передається незаконно у власність іншій особі без згоди на це дійсного землекористувача .
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, в особі: Фонду Державного майна України, м. Київ; Відкритого акціонерного товариства “Завод “Прилив”, м. Бердянськ Запорізької області є такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно клопотання відповідача про припинення провадження у справі по п.1 ст. 80 ГПК України в зв'язку уз тим, що заявлені позовні вимоги повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, судом відхилено з наступних підстав:
Вищий господарський суду України в Пленумі у п.1 постанови від 17.05.2011р. № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” зазначив, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.
Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.
Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
Приписами статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановленео, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
Згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).
Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.
Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.
Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
До спорів про право цивільне належать також спори, пов'язані з правом на використання природних ресурсів у господарській діяльності, гарантованим статтею 14 Конституції, главою 15 ГК України.
У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III-V ЗК України:
- щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України “Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”);
- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);
- про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства;
- про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок;
- про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;
- пов'язані з набуттям, зміною та припиненням права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
- про встановлення, зміну та припинення земельного сервітуту;
- що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою;
- про стягнення шкоди, у тому числі упущеної вигоди, завданої порушеннями прав власників, у тому числі держави та територіальних громад, і користувачам земельних ділянок;
- інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.
Господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно-правових відносин, у яких держава та територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень, а також справи, пов'язані з оскарженням правових актів, спрямованих на здійснення повноважень управління у земельних відносинах.
Владні повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування реалізуються у відносинах, пов'язаних з управлінням у галузі використання, охорони земель і врегульованих розділом VII ЗК України, зокрема, із встановленням та зміною меж адміністративно-територіальних утворень, плануванням використання земель, землеустроєм, веденням державного земельного кадастру, моніторингом земель, а також у відносинах охорони земель та контролю за їх використанням, врегульованих розділом VI ЗК України. Рішення або інший індивідуальний акт державного органу чи органу місцевого самоврядування, пов'язаний із здійсненням повноважень управління у відповідних галузях, є правовим актом, спрямованим на реалізацію владних повноважень.
Відповідні акти мають обов'язковий характер з ознаками, притаманними публічно-правовим відносинам.
Згідно з частиною третьої статті 19 ГК України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю у сферах використання і охорони земель, вод і лісів, відтворення водних ресурсів і лісів. Ці відносини пов'язані з здійсненням державної влади і мають публічно-правовий характер.
В силу приписів частини першої статті 16 Закону України “Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності” спори, пов'язані із зверненням до адміністративного суду органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з позовом про примусове відчуження від власника необхідних для суспільних потреб земельних ділянок, не підлягають вирішенню в господарських судах.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Згідно статті 16 ГПК України, якою встановлено виключну підсудність справ, справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Оскільки відповідача Бердянську міську раду не віднесено до переліку органів, зазначеному в ч. 4 ст. 16 ГПК України, матеріали справи №28/5009/5747/11 не містять державну таємницю, то спір про визнання недійсним пункту 4.11 рішення сорок третьої сесії V скликання Бердянської міської ради № 8 від 07.03.2008р. “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам”, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у приватну власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку площею 0,0930га, розташовану по АДРЕСА_2 Запорізької області, підвідомчий господарському суду Запорізької області.
Стосовно клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності, слід зазначити наступне:
Відповідно до норм ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Строки позовної давності встановлені нормами ст.ст.257, 258 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як було встановлено судом про факт порушення своїх прав та законних інтересів позивач дізнався після проведення Бердянською міжрайонної природоохоронною прокуратурою перевірки та порушення кримінальної справи, а саме після-09.02.2011р. (дата звернення до прокуратури з метою здійснення перевірки).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов пред'явлено до суду з дотриманням строків позовної давності.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позову у сумі 85грн. (державне мито) та 236грн. (витрати на інформаційно-технічне забезпечення) покладаються на Бердянську міську раду (м.Бердянськ).
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним пункт 4.11 рішення тридцять девятої сесії V скликання Бердянської міської ради №8 від 07.03.2008р. «Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам», яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано гр. ОСОБА_2 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,0930га, розташовану по АДРЕСА_2, вартість якої складає 47.123грн.10коп.
Стягнути з Бердянської міської ради Запорізької області (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. І Бердянської ради, 2, ідентифікаційний код 02140805) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677154, рахунок № 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку -095) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. держмита.
Видати наказ.
Стягнути з Бердянської міської ради Запорізької області (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. І Бердянської ради, 2, ідентифікаційний код 02140805) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31212259700007, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку -264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 13 грудня 2011р.
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.
Рішення господарського суду може бути оскаржено сторонами в порядку та у строки встановлені нормами Господарського процесуального кодексу України.
13.12.2011