83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.11.11 р. Справа № 24/198
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
При секретарі Смірновій Ю.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „СПІЧ”, м. Донецьк
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія” „ГАРАНТ-АВТО” в особі Донецької філії, м. Донецьк
про: стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 8 316,53 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 20.07.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 20.07.2011р.
Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „СПІЧ” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія” „ГАРАНТ-АВТО” в особі Донецької філії про стягнення 7 926,53 грн. страхового відшкодування, сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної події, а також 390,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування».
На підтвердження позовних вимог позивач надав суду договір добровільного страхування №296/10/тр від 26.10.2010р. з додатком №1, копію постанови Ворошиловського районного суду м.Донецька №3-1935/11 від 16.06.2011р., висновок автотоварознавчого дослідження №41/07 від 18.07.2011р., протокол огляду транспортного засобу від 03.06.2011р., рахунок-фактуру №9847-BMW від 01.06.2011р., копію страхового акту №03/11 по добровільному страхуванню наземного транспорту від 08.08.2011р., копію платіжного доручення №7270 від 08.08.2011р. на суму 7 926,53 грн., копію платіжного доручення №6454 від 01.06.2011р. на суму 390 грн., копію посвідчення водія ОСОБА_3, копію заяви про настання страхового випадку.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені у запереченнях від 24.10.2011р. №928 (а.с.38), а саме, що 31.05.2011р. до нього звернулась з повідомленням про страховий випадок ОСОБА_3, який трапився 31.05.2011р. за участю автомобіля Renault, держ.номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, автомобіля ЗАЗ, держномер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля BMW, держномер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 Відповідно до ст.34 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ПАТ УСК „Гарант-Авто” здійснено огляд пошкодженого автомобіля ВMW держ.номер НОМЕР_3 та на підставі протоколу огляду була розрахована сума відновлювального ремонту, яка відповідно до калькуляції № 1024468/КР від 06.06.2011р. склала 8341,73 грн. і в подальшому платіжним доручення № 1483 від 20.09.2011р. перерахована ОСОБА_3
На підтвердження своїх доводів відповідач надав наступні документи: копію повідомлення про страховий випадок №123766 від 31.05.2011р., ремонтну калькуляцію №1024468/КР від 06.06.2011р. копію платіжного доручення №1483 від 20.09.2011р. про виплату страхового відшкодування по полісу ВС/1426458 від 18.10.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Пункт 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.
Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.
З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2011 р. у Ворошиловському районі м. Донецька по вул.Челюскінців напроти ЗАТ „Критий ринок” сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля BMW X1 державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Renault Safrane» державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, власником якого є ОСОБА_6
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16.06.2011р. ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.
Внаслідок ДТП автомобілю марки «BMW X1» державний номер НОМЕР_3 спричинені механічні пошкодження. Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 03.06.2009р. та висновку експертного автотоварознавчого дослідження №41/07 від 18.07.2009р. розмір матеріальної шкоди склав 13 226,53 грн. (вартість ремонтних робіт пошкодженого автомобіля).
Автомобіль марки «BMW X1» держ.номер НОМЕР_3 застрахований позивачем, Товариством з додатковою відповідальністю „СПІЧ”, на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу наземного транспорту №296/10/тр, строк дії цього договору з 27.10.2010р. по 26.10.2011р. Страхова сума складає 530000,00 грн., франшиза - 1%, що дорівнює 5300,00 грн.
На підставі заяви №04 страхувальника на виплату страхового відшкодування від 30.05.2011р., страхового акту №03/11 від 08.08.2011р. позивач платіжним дорученням №7270 від 08.08.2011 р. виплатив страхувальнику - ОСОБА_3 суму страхового відшкодування (за вирахуванням франшизи) у розмірі 7 926,53 грн. Крім того, позивачем було сплачено ТОВ „Експертно-консалтінгове бюро” платіжним дорученням №6454 від 01.06.2011р. вартість проведення автотоварознавчого дослідження ТЗ ВМW, реєстр номер НОМЕР_3, у розмірі 390,00 грн.
Транспортний засіб, яким керувала особа, винна у скоєнні ДТП - Фроловічьєва А.О., застрахований Публічним акціонерним товариством „Українська страхова компанія „ГАРАНТ-АВТО” (відповідачем) за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/1426458 від 18.10.2010р. Строк дії цього полісу з 18.10.2010р. по 17.10.2011р., франшиза - 0 грн.
За приписами статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.
Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України “Про страхування”. Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таке ж положення містить ст. 1191 Цивільного кодексу України.
Таким чином, до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «СПІЧ», як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 296/10/тр від 26.10.2010р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
З матеріалів справи також вбачається, що 31.05.2011р. власниця автомобіля BMW ОСОБА_3 звернулась до відповідача - ПАТ УСК „Гарант-Авто” з повідомленням про страховий випадок, який відбувся 28.05.2011р. за участю автомобіля BMW X1 державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Renault Safrane» державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4
Цього ж дня, представником відповідача складено протокол зовнішнього огляду пошкодженого транспортного засобу.
На підставі ремонтної калькуляції від 06.06.2011р., відповідач платіжним дорученням № 1483 від 20.09.2011р. перерахував на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування по полісу ВС/1426458 на суму 8 341,73грн.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що і позивач, і відповідач сплатили на користь власниці автомобіля BMW ОСОБА_3 страхове відшкодування на підставі її заяви про настання страхового випадку.
Пунктом 37.4 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою відповідальною за завдані у даному випадку збитки, відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, в межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності є саме Публічне акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Гарант-Авто”.
Відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 названого Закону учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Вказана норма не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум в межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Тобто зазначена стаття передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, а не відсутність такого права.
З матеріалів справи вбачається, що сума виплаченого позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування не перевищує ліміту відповідальності відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Оскільки водія автомобіля «Renault Safrane» державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, визнано винною у скоєнні зазначеної ДТП, а відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки ВМW, держ.номер НОМЕР_3, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності; норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містять підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум в межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тому господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7 926,53 грн. страхового відшкодування, оскільки до позивача перейшло право вимоги цієї суми в порядку регресу, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 07.11.2011р. №3-118гс11.
Щодо позовних вимог ТДВ „Страхова компанія „СПІЧ” про стягнення з відповідача, окрім суми виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування, вартості проведення автотоварознавчого дослідження ТЗ ВМW, реєстр номер НОМЕР_3, у розмірі 390,00 грн., суд зазначає, що з аналізу положень статей 27 Закону України “Про страхування”, статті 993 Цивільного кодексу України вбачається, що до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, відповідач не спростував належними доказами доводів позивача, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „СПІЧ”, м. Донецьк, до Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія” „ГАРАНТ-АВТО” в особі Донецької філії, м. Донецьк, про стягнення 7 926,53 грн. страхового відшкодування, сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної події, а також 390,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія” „ГАРАНТ-АВТО” в особі Донецької філії (83086, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 55в, код ЄДРПОУ 25965081, р/р 26505010021452 у ВАТ «Держексімбанк України», МФО 322313) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „СПІЧ” (83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 101, п/р 265010980414841 у Донбаській філії ПАТ „Кредит промбанк” м. Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 32123558) - 7 926,53 грн. страхового відшкодування, сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної події в порядку регресу, 97,21 грн. - державного мита та 224,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог - відмовити
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили через десять днів з моменту проголошення (підписання) і може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Величко Н.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >