83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.11.11 р. Справа № 41/141пн
Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.
при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Донецької міської ради, м. Донецьк
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
про зобов'язання звільнити та привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0275 га із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1) у Калінінському районі м. Донецька, яка використовується для розміщення будівлі кафе та торгівельних павільйонів, шляхом демонтажу будівель і споруд та повернути її за належністю Донецькій міській раді
При участі представників:
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 24.10.2011 року № 01/13-5450
від відповідач: не з'явились
Позивач, Донецька міська рада, м. Донецьк, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про зобов'язання звільнити та привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0275 га із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1, яка використовується для розміщення будівлі кафе та торгівельних павільйонів, шляхом демонтажу будівель і споруд та повернути її за належністю Донецькій міській раді.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, без одержання правовстановлюючих документів на неї та їх державної реєстрації, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе відповідно до ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
19.07.2011 року у відповідності до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України „Про місцеве самоврядування в України”, Положення про Управління земельних ресурсів Донецької міської ради, Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Донецьку, затвердженого рішенням Донецької міської ради від 19.09.2008 року № 23/8, в процесі здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території м. Донецька, начальником відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління земельних ресурсів Донецької міської ради було обстежено земельну ділянку площею 0,0275 га за адресою: АДРЕСА_1) у Калінінському районі м. Донецька. Результати такого обстеження зафіксовано в акті обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1) від 19.07.2011 року.
В ході обстеження було встановлено та в акті обстеження зафіксовано самовільне зайняття фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0275 га за адресою: АДРЕСА_1) у Калінінському районі м. Донецька для розміщення будівлі кафе та торгівельних павільйонів; документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою або право власності на неї відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, не надані.
За результатами перевірки відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління земельних ресурсів Донецької міської ради відповідачу 19.07.2011 року видано припис з вимогою усунути виявлені порушення вимог земельного законодавству України, про що повідомити Управління земельних ресурсів Донецької міської ради у строк до 21.07.2011 року.
Щодо дій Донецької міської ради з проведення перевірки відповідача щодо дотримання вимог земельного законодавства України, то у відповідності ст. 189 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 20 Закону України „Про охорону земель”, Закону України „Про місцеве самоврядування України”, органами місцевого самоврядування здійснюється самоврядний контроль за використанням та охороною земель.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1) від 19.07.2011 року є належним доказом у справі.
Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.
Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках -районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором , укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.
Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1) від 19.07.2011 року
Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.
Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою площею 0,0275 га із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1) у Калінінському районі м. Донецька, яка використовується для розміщення будівлі кафе та торгівельних павільйонів.
Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.
Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.
Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 189, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, ст.ст. 12, 20 Закону України „Про охорону земель”, Закону України „Про місцеве самоврядування України” ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Позовні вимоги Донецької міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити та привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0275 га із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1) у Калінінському районі м. Донецька, яка використовується для розміщення будівлі кафе та торгівельних павільйонів, шляхом демонтажу будівель і споруд та повернути її за належністю Донецькій міській раді - задовольнити.
Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) звільнити та привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0275 га із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1) у Калінінському районі м. Донецька, яка використовується для розміщення будівлі кафе та торгівельних павільйонів, шляхом демонтажу будівель і споруд та повернути її за належністю Донецькій міській раді.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 85 грн.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, Отримувач: УДК у Київському районі м. Донецька, код бюджетної класифікації 22050003) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.
Суддя Гончаров С.А.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >