83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
24.11.11 р. Справа № 11/328пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,
при секретарі судового засідання Макогон Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справи за позовом Приватного підприємства „Мангуст Донецьк”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 34384974,
до відповідача, Приватного підприємства „Форт-А”, м.Бердянськ Запорізької області, ЄДРПОУ 32628101,
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, м.Донецьк,
про визнання договорів недійсними, -
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Позивач, Приватне підприємство „Мангуст Донецьк”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Форт-А”, м.Бердянськ Запорізької області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, м.Донецьк, про визнання недійсним з моменту вчинення договір №218/10/09 від 01.10.2009р., укладеного між Позивачем та Відповідачем.
Ухвалою суду від 26.10.2011р. було прийнято до розгляду вказаний позов та порушено провадження у справі №11/328пд.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про надання послуг реалізації №218/10/09 від 01.10.2009р. разом із додатками та додатковими угодами до нього, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №371 від 31.10.2009р., №442 від 30.11.2009р., №495 від 31.12.2009р., №50 від 29.01.2010р., №99 від 26.02.2010р., податкові накладні №371 від 31.10.2009р., №438 від 30.11.2009р., №495 від 31.12.2009р., №50 від 29.01.2010р., №99 від 26.02.2010р., банківські виписки, акт Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька №1476/23-2/34384974 від 31.08.2010р.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами.
Третя особа в судове засідання з'явилася, безпосередньо під час розгляду справи 16.11.2011р. підтримала означені вимоги у повному обсязі. Одночасно, 23.11.2011р. заявлено клопотання №49691/10/10-013 від 22.11.2011р. про розгляд справи за відсутності представників Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, що задоволено судом.
Між тим, Позивач, Приватне підприємство „Мангуст Донецьк”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Форт-А”, м.Бердянськ Запорізької області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, м.Донецьк, про визнання недійсним з моменту вчинення договір №16/04-01/10 від 04.01.2010р., укладеного між Позивачем та Відповідачем.
Ухвалою суду від 26.10.2011р. було прийнято до розгляду вказаний позов та порушено провадження у справі №11/327пд.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про охорону об'єктів №16/04-01/10 від 04.01.2010р. разом із додатками та додатковими угодами до нього, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №63 від 31.01.2010р., №64 від 31.01.2010р., №65 від 31.01.2010р., №66 від 31.10.2010р., №102 від 28.02.2010р., №103 від 28.02.2010р., №104 від 28.02.2010р., №105 від 28.02.2010р., №172 від 31.03.2010р., №173 від 31.03.2010р., №174 від 31.03.2010р., №175 від 31.03.2010р., №226 від 30.04.2010р., №227 від 30.04.2010р., №229 від 30.04.2010р., №230 від 30.04.2010р., №271 від 31.05.2010р., №272 від 31.05.2010р., №273 від 31.05.2010р., №274 від 31.05.2010р., №275 від 31.05.2010р., №380 від 30.06.2010р., №381 від 30.06.2010р., №382 від 30.06.2010р., №383 від 30.06.2010р., №384 від 30.06.2010р., №545 від 31.07.2010р., №550 від 31.07.2010р., №601 від 31.07.2010р., №700 від 31.07.2010р., №783 від 31.07.2010р., №784 від 31.07.2010р., №785 від 31.07.2010р., податкові накладні №4 від 13.01.2010р., №63 від 29.01.2010р., №102 від 11.02.2010р., №103 від 25.02.2010р., №104 від 26.02.2010р., №175 від 31.03.2010р., №227 від 09.04.2010р., №228 від 27.04.2010р., №230 від 30.04.2010р., №259 від 13.05.2010р., №271 від 31.05.2010р., №321 від 11.06.2010р., №330 від 23.06.2010р., №380 від 30.06.2010р., №550 від 07.07.2010р., №601 від 14.07.2010р., №700 від 23.07.2010р., №773 від 30.07.2010р., №783 від 31.07.2010р., банківські виписки, акт Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька №1476/23-2/34384974 від 31.08.2010р.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами.
Третя особа в судове засідання з'явилася, безпосередньо під час розгляду справи 16.11.2011р. підтримала означені вимоги у повному обсязі. Одночасно, 23.11.2011р. заявлено клопотання №49692/10/10-013 від 22.11.2011р. про розгляд справи за відсутності представників Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, що задоволено судом.
Одночасно, у справі №11/328пд представником Позивача заявлено клопотання про об'єднання вищенаведених позовів в одне провадження з огляду на спільну підставу визнання спірних договорів недійсними (акт Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька №1476/23-2/34384974 від 31.08.2010р.), укладення оспорюваних правочинів між Приватним підприємством „Мангуст Донецьк” та Приватним підприємством „Форт-А”.
Відповідно до п.2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України суд вправі об'єднати в одне провадження кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. Таке об'єднання можливе як під час прийняття позовних заяв до розгляду й порушення провадження у справі, так і під час судового розгляду.
Враховуючи, що справи №11/327пд та №11/328пд носять однорідний характер, зв'язані між собою підставою виникнення та у них беруть участь ті ж самі сторони, суд, на підставі ч.2 ст.58 ГПК України об'єднує провадження у цих справах в одну справу та присвоює №11/328пд (11/327пд).
Справи розглядаються господарським судом Донецької області на підставі приписів ч.3 ст.17 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прийняті судом до свого провадження з додержанням правил підсудності (місцезнаходження Відповідача згідно даних позову та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №744357 м.Маріуполь Донецької області), коли в процесі розгляду справи встановлено місцезнаходження Відповідача станом на 10.11.2011р. - м.Бердянськ Запорізької області (спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11680831 та №11680591).
Заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи та оцінив подані докази, господарський суд встановив.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін є договір про надання послуг №218/10/09 від 01.10.2009 р. та договір про охорону об'єктів №16/04-01/10 від 04.01.2010р.
Дослідивши зміст представлених договорів, суд дійшов висновку, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та своєю правовою природою є договорами про надання послуг та підпадають під правове регулювання норм статей 901-907 ЦК України.
Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п.1ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Пункт 7 цієї ж статті передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства , та скріплюється печаткою.
Згідно частин 2,3 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою стороною. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір відповідно до вимог ч.1 ст.181 ГК України і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Відповідно до статті 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Виходячи з системного аналізу норм Господарського кодексу України (стаття 65, 113) керівник підприємства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю останнього, в межах та порядку визначених установчими документами. Здійснюючи управлінську діяльність, керівник реалізує волю засновників (власників) підприємства. Керівник, здійснюючи управління підприємством у межах правил, встановлених установчими документами, зобов'язаний діяти виключно в інтересах підприємства та його учасників.
Виходячи з преамбули Договору про надання послуг реагування №218/10/09 від 01.10.2009 р. та розділу 7 Договору “Юридичні адреси та банківські реквізити сторін”, останній з боку Приватного підприємства „Мангуст Донецьк” підписаний директором ОСОБА_2., який діяв на підставі Статуту та ліцензії Міністерства внутрішніх справ України серія НОМЕР_1, з боку Приватного підприємства „Форт-А” директором ОСОБА_3., який діяв на підставі статуту та ліцензії Міністерства внутрішніх справ України серії НОМЕР_2. Підписи перших керівників на Договорі скріплені печатками підприємств.
Згідно п. 1.1 договору №218/10/09 Замовник (Позивач) доручає, а Виконавець (Відповідач) приймає на себе зобов'язання з надання послуг реагування, пов'язаних з виїздом співробітників групи бистрого реагування Виконавця для охорони майна, яке знаходиться на об'єктах Замовника (Додаток №1), після отримання на пульт централізованого спостереження Замовника тривожних сигналів „Тривога”, „Нажата тривожна кнопка” від системи від системи охоронно - тривожної сигналізації Замовника.
Базисні умови надання послуг визначені у п.п.1.2 - 1.7 договору №218/10/09.
Строк дії договору обумовлений у п.5.1 та встановлений до 31.12.2010р. з умовами автоматичної пролонгації (п.5.2).
Вартість послуг реагування визначена у „Розрахунку-дислокації”, який є невід'ємною частиною цього правочину (п.1.5), доданий до матеріалів справи та скріплений підписами та печатками підприємств з обох сторін.
Пунктом 1.6 Договору встановлено, що оплата за послуги реагування здійснюється Замовником на поточний рахунок Виконавця не пізніше 30 числа після підписання акту виконаних робіт, на підстави виставлених рахунків та актів виконаних робіт.
У відповідності до умов Договору Виконавець, зокрема, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №371 від 31.10.2009р., №442 від 30.11.2009р., №495 від 31.12.2009р., №50 від 29.01.2010р., №99 від 26.02.2010р. надав Замовнику послуги на загальну суму 65 050,00 грн.
Суду не надано жодних доказів незгоди Позивача щодо належності виконання Відповідачем прийнятих на себе згідно Договору №218/10/09 зобов'язань, не надано доказів відмови від цих послуг та прийняття їх у встановленому порядку, окрім того акти підписані без зауважень, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що свої зобов'язання відповідач виконав у відповідності з умовами договору про надання послуг реагування №218/10/09 від 01.10.2009 р.
Отже, Позивачем прийнято послуги, що підтверджується підписом останнього на вказаних актах, скріплених печаткою підприємства та останнім не заперечується.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що доведено факт надання послуг Позивачу на суму 65 050,00 грн., тобто обов'язок Відповідача вважається виконаним у відповідності до норм статті 901-902 ЦК України та умов договору №218/10/09 від 01.10.2009 р.
Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, Замовник повинен оплатити надану йому послугу у розмірі, в строки та у порядку, визначеному договором.
Як визначено вище, договір №218/10/09 від 01.10.2009 р. укладено на платній основі (п.1.5-1.6 правочину).
Одночасно, п.3.4 договору зобов'язано Позивача не пізніше строків означених у договорі оплачувати послуги Відповідача.
Матеріали справи містять банківські виписки, з яких вбачається оплата послуг охорони.
Виходячи з преамбули Договору про охорону об'єктів №16/04-01/10 від 04.01.2010 р. та розділу 8 Договору “Юридичні адреси та банківські реквізити сторін”, останній з боку Приватного підприємства „Мангуст Донецьк” підписаний директором ОСОБА_2., який діяв на підставі Статуту та ліцензії Міністерства внутрішніх справ України серія НОМЕР_1, з боку Приватного підприємства „Форт-А” директором ОСОБА_3., який діяв на підставі статуту та ліцензії Міністерства внутрішніх справ України серії НОМЕР_2. Підписи перших керівників на Договорі скріплені печатками підприємств.
Згідно п.1.1 договору №16/04-01/10 Замовник (Позивач) передає, а Виконавець (Відповідач) приймає під охорону об'єкти на умовах передбачених цим договором.
Базисні умови надання послуг визначені у п.п.1.2 - 1.3 договору №16/04-01/10.
Строк дії договору обумовлений у п.5.1 та встановлений до 31.12.2010р. з умовами автоматичної пролонгації (п.5.2).
Вартість послуг охорони визначається у додаткових угодах до цього договору, які є невід'ємною частиною цього правочину (п.6.1), додані до матеріалів справи та скріплені підписами та печатками підприємств з обох сторін.
Пунктом 6.4 Договору встановлено, що оплата за послуги охорони здійснюється Замовником на підставі рахунку та акту виконаних робіт до 31 числа поточного місяця, якщо інше не передбачено сторонами.
У відповідності до умов Договору Виконавець, зокрема, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №63 від 31.01.2010р., №64 від 31.01.2010р., №65 від 31.01.2010р., №66 від 31.10.2010р., №102 від 28.02.2010р., №103 від 28.02.2010р., №104 від 28.02.2010р., №105 від 28.02.2010р., №172 від 31.03.2010р., №173 від 31.03.2010р., №174 від 31.03.2010р., №175 від 31.03.2010р., №226 від 30.04.2010р., №227 від 30.04.2010р., №229 від 30.04.2010р., №230 від 30.04.2010р., №271 від 31.05.2010р., №272 від 31.05.2010р., №273 від 31.05.2010р., №274 від 31.05.2010р., №275 від 31.05.2010р., №380 від 30.06.2010р., №381 від 30.06.2010р., №382 від 30.06.2010р., №383 від 30.06.2010р., №384 від 30.06.2010р., №545 від 31.07.2010р., №550 від 31.07.2010р., №601 від 31.07.2010р., №700 від 31.07.2010р., №783 від 31.07.2010р., №784 від 31.07.2010р., №785 від 31.07.2010р. надав Замовнику послуги на загальну суму 1 987 220,84 грн.
Суду не надано жодних доказів незгоди Позивача щодо належності виконання Відповідачем прийнятих на себе згідно Договору №16/04-01/10 зобов'язань, не надано доказів відмови від цих послуг та прийняття їх у встановленому порядку, окрім того акти підписані без зауважень, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що свої зобов'язання відповідач виконав у відповідності з умовами договору про охорону об'єктів №16/04-01/10 від 04.01.2010 р.
Відповідно до п.6.5 договору, факт належного виконання послуг підтверджується актом виконаних робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін правочину.
Отже, Позивачем прийнято послуги, що підтверджується підписом останнього на вказаних актах, скріплених печаткою підприємства та останнім не заперечується.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що доведено факт надання послуг Позивачу на суму 1 987 220,84 грн., тобто обов'язок Відповідача вважається виконаним у відповідності до норм статті 901-902 ЦК України та умов договору №16/04-01/10 від 04.01.2010 р.
Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, Замовник повинен оплатити надану йому послугу у розмірі, в строки та у порядку, визначеному договором.
Як визначено вище, договір №16/04-01/10 від 04.01.2010 р. укладено на платній основі (п.п.6.1-6.4 правочину).
Одночасно, п.3.3 договору зобов'язано Позивача оплачувати послуги Відповідача у відповідності до умов договору.
Матеріали справи містять банківські виписки, з яких вбачається оплата послуг охорони.
Разом з цим, Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним означених договорів про надання послуг реагування №218/10/09 від 01.10.2009 р. та про охорону об'єктів №16/04-01/10 від 04.01.2010р., з підстав, передбачених ст.228 ЦК України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору про надання послуг реагування №218/10/09 від 01.10.2009 р. та договору про охорону об'єктів №16/04-01/10 від 04.01.2010р., Позивач посилається на висновки Державної податкової інспекції у Ворощиловському районі м.Донецька, викладені в акті “Про результати документальної невиїзної перевірки ПП „Мангуст Донецьк” (код ЄДРПОУ 34384974) з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені господарських операцій з ПП „Форт-А” №1476/23-2/34384974 від 31.08.2010 р. щодо нікчемності правочину, з підстав, передбачених ст.228 ЦК України.
Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Оцінивши в сукупності викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог обставини та представлені в їх підтвердження докази господарський суд вважає, що позов Приватного підприємства „Мангуст Донецьк”, м.Донецьк, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.
У відповідності з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. (Постанова Пленуму Верховного суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року № 9).
Предметом оспорюваних договорів є надання послуг охорони.
При цьому, господарському суду не представлено належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України, доказів, які б підтверджували факт, що оспорювані правочини посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); та/або, що вказані правочини вчинені щодо викраденого майна; порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина у формі умислу, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Акт Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька “Про результати документальної невиїзної перевірки ПП „Мангуст Донецьк” (код ЄДРПОУ 34384974) з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені господарських операцій з ПП „Форт-А” №1476/23-2/34384974 від 31.08.2010 р. не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного доказу на підтвердження наявності вини будь-якої зі сторін у вчиненні правочину, визначеного ст. 228 ЦК України.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За висновком суду, позивач з допомогою належних та допустимих, у розумінні ст. 34 ГПК України, доказі не довів наявності обставин щодо недійсності укладених між сторонами договору про надання послуг реагування №218/10/09 від 01.10.2009 р. та договору про охорону об'єктів №16/04-01/10 від 04.01.2010р., з підстав передбачених ст. 228 ЦК України, або його невідповідність вимогам встановленим ст. 203 ЦК України, тобто не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Натомість надані суду первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне виконання умов оспорюваних договорів про надання послуг.
З урахуванням викладеного, в позовних вимогах Приватного підприємства „Мангуст Донецьк”, м.Донецьк, слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В позовних вимогах Приватного підприємства „Мангуст Донецьк”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 34384974 - відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.
Суддя Соболєва С.М.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >