83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
08.11.11 р. Справа № 37/237
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „ Будівельна-монтажна фірма „Азовстальбуд”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 01237193)
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтажспецбуд”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 21985632)
про: стягнення боргу за договором оренди побутового містечка №1/10 від 02.01.2011р. у розмірі 5 229,18 грн., а також інфляційні нарахування в розмірі 175,05 грн., 3% річних в розмірі 83,44грн. та пені в розмірі 431,11 грн., всього 5 918, 78 грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - не з'явився;
від Відповідача - не з'явився
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 24.10.2011р. на 08.11.2011р.
У судовому засіданні 08.11.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Публічне акціонерне товариство „Будівельна-монтажна фірма „Азовстальбуд”, м. Маріуполь (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтажспецбуд”, м. Маріуполь (далі - Відповідач) про стягнення боргу за договором оренди побутового містечка №1/10 від 02.01.2011р. у розмірі 5 229,18 грн., а також інфляційні нарахування в розмірі 175,05 грн., 3% річних в розмірі 83,44грн. та пені в розмірі 431,11 грн., всього - 5 918, 78 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди побутового містечка №1/10 від 02.01.2011р., внаслідок чого за період дії договору оренди з 02.01.2011р. по 30.06.2011р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційної індексації , 3% річних та пені.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди побутового містечка №1/10 від 02.01.2011р., рахунки-фактури від 31.01.2011р., від 28.02.2011р., від 31.03.2011р., від 30.04.2011р., від 31.05.2011р., від 30.06.2011р. та правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланнями на ст.ст. 509, 526, 546, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України.
Крім того, Позивачем на виконання вимог суду були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.30-35), а також подані заява про зменшення розміру позовних вимог №10.31.ю1 від 31.10.2011р. з додатком (а.с.а.с.41-44) та уточнення №10.31-ю від 31.10.2011р. з додатками (а.с.а.с.45-54), якими розмір вимог зменшено в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з усуненням недоліків у розрахунку і остаточно заявлено до стягнення заборгованість в сумі 5229,18грн., 3% річних - 83,44грн., інфляційну індексацію в сумі 88,39грн. та пеню в розмірі 364,78грн.
Відповідач у судові засідання без пояснення причин не з'явився, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або відсутності відповідного грошового зобов'язання з іншої причин не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців (а.с.а.с.34, 35), достовірність яких презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи, оскільки до компетенції суду не віднесено обов'язку із фактичного встановлення місцезнаходження Відповідача.
У судове засідання 08.11.2011р. представники сторін без пояснення причин не з'явилися, з огляду на що суд розглядає справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин представників належним чином повідомлених сторін і не надання певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи.
Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду свої позиції з наданням підтверджуючих доказів (у разі їх наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
02.01.2011р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди побутового містечка (а.с.а.с.8-10), згідно п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування побутове містечко, розміщене на ділянці, розташованій на території ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь” в районі ОВОМЛЦ площею 210 кв.м. у вигляді 2 побутових вагончиків площею 81 кв.м., на строк з 02.01.2011р. до 30.06.2011р.
Приналежність об'єкту оренди Позивачеві підтверджується випискою з інвентарного опису (а.с.а.с.48-52) до договору купівлі-продажу державного майна № 418 від 29.04.1994р. (а.с.а.с.47, 48)
Згідно умов розділу 3 вказаного договору оренди на Орендаря покладено обов'язок із здійснення оплати за користування земельною ділянкою в розмірі 369,18 грн. за період з 02.01.2011р по 30.06.2011р. із ПДВ, а за користування орендованими приміщеннями - плата в розмірі 810грн. з ПДВ на місяць із розрахунку 10,00 грн. за 1 кв.м. на місяць. Платежі вносяться на розрахунковий рахунок Орендодавця до 10 числа місяця, який передує розрахунковому, і своєчасне їх здійснення п.2.2.6 договору віднесено до обов'язків Орендаря.
За невчасне внесення платежів п. 3.4 вказаного оренди передбачена відповідальність у вигляді сплати пені та подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
02.01.2011р. Позивач передав Відповідачу орендоване майно, про що був складений та підписаний обома сторонами акт прийому-передачі (а.с.31). Задля забезпечення належного виконання грошових зобов'язань Позивачем складалися рахунки-фактури за період з січня по червень 2011р. складалися рахунки-фактури на загальну суму 5229,18грн, доказів вручення (надсилання) яких до справи не надано.
У зв'язку із несплатою означених рахунків Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, нарахувавши додатково на суму заборгованості пеню, 3% річних та інфляційну індексацію.
Заявою №10.31.ю1 від 31.10.2011р. (а.с.а.с.41, 42) Позивач у зв'язку із перерахунком (а.с.а.с.43, 44) зменшив розмір заявлених вимог щодо 3% річних, інфляційної індексації та пені, остаточно вимагаючи стягнення заборгованості в сумі 5229,18грн., 3% річних - 83,44грн., інфляційну індексацію - 88,39грн. та пеню в розмірі 364,78грн.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акт звірення розрахунків (а.с.33), складеного та надісланого (а.с.30) Позивачем на виконання вимог суду.
Як вбачається із наданої довідки №07-89 від 19.10.2011р. (а.с.32) за підписом головного бухгалтера Позивача, заявлена до стягнення сума заборгованості станом на 19.10.2011р. Відповідачем погашена не була.
Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог з урахуванням зменшення їх розміру згідно заяви №10.31.ю1 від 31.10.2011р. (а.с.а.с.41, 42), оскільки об'єднання вимог цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором оренди). В свою чергу, згідно ст. 22 цього Кодексу до прийняття рішення по справі позивач управнений зменшувати розмір заявлених вимог і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлено усуненням недоліків у розрахунку.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягну, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди і застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення інфляційної індексації, 3% річних та пені.
Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, та умовами укладеного між ними договору оренди побутового містечка від 02.01.2011р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди побутового містечка від 02.01.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за користування об'єктом оренди за період з 02.01.2011р. по 30.06.2011р. у відповідності до умов передбачених розілом 3 договору оренди побутового містечка від 02.01.2011р.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу доказів іншого до матеріалів справи не надано, за період дії договору з моменту його укладання і по 30.06.2011р. включно Орендарем не було здійснено жодного платежу. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням інфляційної індексації та 3% річних за весь період прострочення.
Перевіривши представлений Позивачем розрахунок заявлених вимог, з урахування поданої 31.10.2011р. заяви Позивачем про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5 229, 18 грн., інфляційних нарахувань в сумі 88,39 грн., 3% річних в сумі 83,44 грн.
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати сформульована безпосередньо у п. 3.4. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, тривіальність прострочення платежу, суд, зважаючи на обмеження суми стягуваної пені приписами ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а періоду її нарахування - положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення пені - в розмірі 364,78грн., який не перевищує розміру, що може бути нарахований за визначений Позивачем період.
Судові витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно відношенню між розміром задоволених вимог до розміру первісних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Будівельна-монтажна фірма „Азовстальбуд”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 01237193) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтажспецбуд”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 21985632) про стягнення заборгованості в розмірі 5 229,18 грн., а також інфляційних нарахувань в сумі 88,39 грн., 3% річних в сумі 83,44 грн. та пені в сумі 364,78 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтажспецбуд”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 21985632) на користь Публічного акціонерного товариства „ Будівельна-монтажна фірма „Азовстальбуд”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 01237193) заборгованість у розмірі 5 229,18 грн., інфляційну індексацію в сумі 88,39 грн., 3% річних в сумі 83,44 грн. та пеню в сумі 364,78
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтажспецбуд”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 21985632) на користь Публічного акціонерного товариства „ Будівельна-монтажна фірма „Азовстальбуд”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 01237193) державне мито в розмірі 99,36грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 229,9грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 08.11.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2011р.
Суддя Попков Д.О.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >