83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.11.11 р. Справа № 37/271
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
до відповідача: Колективне підприємство „Маріупольське спеціалізоване управління №2 „Донбасдомнаремонт”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 00192241
про: стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 350000грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - не з'явився;
від Відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 01.10.2011р.)
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні 07.11.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Позивач) звернувся з позовом до Господарського суду Донецької області з вимогами до Колективного підприємства „Маріупольське спеціалізоване управління №2 „Донбасдомнаремонт”, м. Маріуполь (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 350000грн. за договором позики №01/07/2011 від 01.07.2011р.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором позики №01/07/2011 від 01.07.2011р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір позики №01/07/2011 від 01.07.2011р., квитанцію до прибуткового касового ордеру, претензію №1 від 25.08.2011р., відповідь на претензію №91 від 02.09.2011р., акт звіряння-розрахунків від 01.09.2011р., лист № 1 від 08.09.2011р., свідоцтво про державну реєстрацію.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 15, 16, 71, 509, 526,1046 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та на підтвердження своєї позиції та у виконання вимог ухвал суду надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 39, 40).
Відповідач надав відзив на позовну заяву №04/11 від 04.11.2011р. (а.с.18), яким позовні вимоги визнав у повному обсязі, а також представив на виконання вимог суду витребувану документи (а.с.а.с.19-37).
У судовому засіданні 07.11.2011р. присутні представник Відповідача підтримав свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких інших доказів на її підтвердження та можливість вирішення спору за відсутністю представника Позивача.
Суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної правової кваліфікації розглядуваних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Позивача (обізнаність якого про судовий розгляд підтверджується наданням до справи витребуваних документів) у світлі наявних документів та висловленої позиції Відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору, тим більше, що передбачених ст. 77 Господарського процесуального кодексу України підстав для перенесення розгляду справи судом не вбачається.
Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
01.07.2011р. між Позивачем (Позикодавець) та Відповідачем (Позичальник) укладено договір позики №01/07/2011 (далі - договір позики) (а.с.8), згідно п.п. 1.1., 2.1, 3.1, 4.1, 4.2 якого Позикодавець зобов'язався надати шляхом перерахування на поточний рахунок Позичальника, або іншим шляхом, передбаченим чинним законодавством, не пізніше ніж п'яти днів з моменту укладання договору строкову безвідсоткову позику в розмірі 350 000 грн., а Позичальник зобов'язався повністю повернути суму у строк не пізніше ніж через 10 днів з моменту її надання.
Згідно умов означеного договору Позивачем були перераховані, а Відповідачем отримані грошові кошти у загальному розмірі 350 000 грн., що підтверджується квитанцією №3 від 01.07.2011р. (а.с.9) та поясненнями представника Відповідача, наданими у судовому засіданні і викладеними у відзиві на позов(а.с.18).
У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань щодо повернення суми позики Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія №1 від 25.08.2011р. (а.с.10) з вимогою про повернення в коротші строки узяті грошові кошти та направити на адресу акт звіряння станом на 01.09.2011р.
Відповідач у відповіді на претензію № 91 від 02.09.2011р. (а.с.11) повідомив позивача про відсутність можливості погашення суми заборгованості до встановленого терміну, проте направив акт звіряння станом на 01.09.2011р. (а.с.12) відповідно до бухгалтерських документів, яким повністю підтвердив наявність заборгованості у сумі наданої позики.
Листом №1 від 089.09.2011р. Позикодавець повторно звернувся до Позичальника з вимогою про повернення наданої суми коштів (означений лист був отриманий згідно відмітки 09.09.2001р.), і через невиконання цієї вимоги Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач визнав позовні вимоги визнав у повному обсягу (а.с.18), підписавши без зауважень акт звіреня розрахунків станом на 31.10.2011р. (а.с.39), яким підтвердив існування заборгованості у розмірі заявлених до стягнення вимог.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, інших нормативних актів, та умовами укладеного між ними договору.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором позики №01/07/2011 від 01.07.2011р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір позики. Як встановлено ст.ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Зважаючи на наданий Відповідачем прибутковий касовий ордер (а.с.32) Позивач свої зобов'язання з надання позики у розмірі 350 000 грн. виконав належним чином. Отже, в контексті зазначених норм та обставин укладений між Позивачем та Відповідачем договір позики №01/07/2011 від 01.07.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами, з повернення отриманої суми позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи Відповідач отримав від Позивача грошові кошти за договором позики №01/07/2011 від 01.07.2011р. та мусив повернути не пізніше 11.07.2011р.
Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлюють положення ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення Позивачу суми позики у строк не пізніше ніж через 10 днів з моменту її надання, а саме - по 11.07.2011р. включно згідно умов договору позики №01/07/2011 від 01.07.2011р.
Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість невиконання або неналежне виконання зобов'язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
В матеріалах справи містить засвідчена копія акту звірки взаємних заборгованостей між підприємствами від 31.10.2011 р., у відповідності з яким відповідач визнав наявність зобов'язань перед Позивачем за договором позики №01/07/2011 від 01.07.2011р. в розмірі 350 000 грн.
В свою чергу, Відповідачем станом на момент прийняття цього рішення грошові кошти повернуто не було - належних у розмінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів іншого до справи не надано, що дає підстави для кваліфікації Відповідача, як такого, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України з 12.07.2011р.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення зобов'язань з повернення позики позичальником є сплата останнім на користь позикодавця грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу - в сумі 350 000 грн.
Визнання позовних вимог Відповідачем, яке повністю відповідає встановленим судом обставинам справи і здійснено уповноваженої (а.с.17) на вчинення такої дії особою, судом приймається в порядку ч. 6 ст. 22 та ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у якості додаткової і самостійної підстави для задоволення позовних вимог, оскільки судом не вбачається порушення внаслідок такого визнання законодавства або прав чи охоронюваних інтересів іншої сторони.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задовольнити повністю позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Колективне підприємство „Маріупольське спеціалізоване управління №2 „Донбасдомнаремонт”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 00192241) про стягнення заборгованості за договором позики №01/07/2011 від 01.07.2011р. в розмірі 350000грн.
2. Стягнути з Колективного підприємства „Маріупольське спеціалізоване управління №2 „Донбасдомнаремонт”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 00192241) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за договором №01/07/2011 від 01.07.2011р. в розмірі 350000грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Колективного підприємства „Маріупольське спеціалізоване управління №2 „Донбасдомнаремонт”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 00192241) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати державного мита в сумі 3500,00 грн. та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 07.11.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2011р.
Суддя Попков Д.О.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >