83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.11.11 р. Справа № 36/133пн
Суддя господарського суду Донецької області Гриник М.М.
при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас-Авто”, м. Донецьк
до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю „Агросервіс”, м. Донецьк
відповідача-2 Дружківської міської ради, м.Дружківка
про визнання права власності на реконструйований об'єкт
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 02.06.2011р.
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2 : не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбас-Авто”, м. Донецьк (далі - позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Агросервіс”, м. Донецьк (далі - відповідач) про визнання права власності на реконструйований об'єкт.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є власником спірного нерухомого майна на підставі свідоцтва на право власності від 07.03.2007р., яке зареєстроване в комунальному підприємстві БТІ м. Дружківки, подальшу його самовільну реконструкцію, укладення з відповідачем договору оренди та невизнання останнім права власності у зв'язку з невідповідністю площі орендованого приміщення.
Відповідач надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Ухвалою господарського суду Донецької області до участі у справі за № 36/133пн в якості відповідача-2 залучено Дружківську міську раду, як власника земельної ділянки.
У відзиві на позов від 25.10.2011р. Дружківська міська рада проти задоволення позову не заперечує та просить суд розглянути справу за відсутності представника..
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 01.11.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області , -
01.01.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Донбас-Авто”, м. Донецьк та відповідачем-1, товариства з обмеженою відповідальністю „Агросервіс”, м. Донецьк укладено договір оренди, за умовами якого позивач передав відповідачу-1 по справі в оренду належні йому об'єкти. В якості правовстановлюючих документів на підтвердження права власності орендарю було надано свідоцтво на право власності від 07.03.2007.
У зв'язку з тим, що позивачем здійснено реконструкцію і площа орендованих об'єктів зменшилась, орендар листом від 01.02.2011р. запросив у відповідача правовстановлюючі документи на орендовані приміщення чи акти введення в експлуатацію, оскільки реконструйоване позивачем нерухоме майно використовуються орендарем у виробничих цілях без належного підтвердження у орендодавця права власності.
Звертаючись за судовим захистом, позивач просить визнати право власності на реконструйоване спірне майно.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).
Згідно ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Приписами ст.392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтями 15 та 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист, в тому рахунку і судовий, свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Підтвердженням права власності можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає право власності.
Згідно долученого до матеріалів справи свідоцтва на право власності від 07.03.2007р. зареєстрованого за № 298 (а.с.8) позивачу належать об'єкти нерухомості, що складаються з будівлі виробничого корпусу 1, площею 1043 кв.м.; будівлі адміністративно-побутового корпусу, 2,площею 710 кв.м; будівлі контрольно-пропускного пункту, 3, площею 30,3 кв.м; критої автостоянки, 4, площею 1055,7 кв.м; туалету, 5; площею 2.8 кв.м. та знаходяться за адресою розташовані за адресою: місто Дружківка, Донецької області, вулиця Нахімова, 3.
Під час експлуатації спірних приміщень позивачем протягом 2007-2009р.р. здійснено ремонт та самочинну реконструкцію без відповідного проекту та дозволу належних йому приміщень, в результаті чого змінилась (зменшилась) площа виробничого корпусу до 737, 2 м.кв. (замість 1043 м.кв.), адміністративно-побутового корпусу 698,6 м.кв. (замість710 м.кв.), будівлі контро льно - пропускного пункту 30,5м.кв, критої автостоянки 1060,9 м.кв, туалету 2,8 м.кв.
Стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.
При цьому, для визнання права власності необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність спірних об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.
Так, до матеріалів справи не надано будь-яких доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача земельної ділянки, на якій розташовані вказані об'єкти самочинного будівництва.
Крім того, згідно з наданим до матеріалів справи експертним висновком будівельно-технічної експертизи, проведеної експертом Вовк Є.Ю. (Свідоцтво №НОМЕР_1, видане Міністерством юстиції України, а.с 93) реконструйовані об'єкти визнано такими, що відповідають будівельним нормам та забезпечують їх подальшу безпечну експлуатацію.
Земельна ділянка площею 1 5288 га, на якій розташовані спірні об'єкти за адресою місто Дружківка, Донецької області, вулиця Нахімова, 3 використовуються позивачем на правах оренди відповідно до договору від 29.12.2009 г., укладеного з Дружківською міською радою строком на п'ять років.
Фактичним власником спірного майна є позивач, що підтверджено свідоцтвом на право власності від 07.03.2007р. зареєстрованого за № 298.
Виходячи з наведених вище обставин по справі та приписів законодавства, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас-Авто”, м. Донецьк
Враховуючи те, що з боку відповідачів не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Донбас-Авто”, м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю „Агросервіс”, м. Донецьк та Дружківської міської ради, м. Дружківка про визнання права власності на виробничий корпус площею 737,2 м.кв., адміністративно-побутового корпусу площею 698,6 м.кв, контрольно-пропускного пункту площею 30,5 кв.м., критої автостоянки площею 1060, 9кв.м, туалет площею 2,8 м.кв., розташованих за адресою: м. Дружківка Донецької області, вул. Нахімова, 3.
Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Донбас-Авто”, м. Донецьк право власності на виробничий корпус площею 737,2 м.кв., адміністративно-побутового корпусу площею 698,6 м.кв, контрольно-пропускного пункту площею 30,5 кв.м., критої автостоянки площею 1060, 9кв.м, туалет площею 2,8 м.кв., розташованих за адресою: м. Дружківка Донецької області, вул. Нахімова, 3
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2011р.
Суддя Гриник М.М.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >