83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.11.11 р. Справа № 7/249
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При секретарі судового засідання О.В.Журило
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Комунального закладу „Спортивний комплекс „Кіровець”, м. Донецьк
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
Предмет спору: стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 6 930,58 грн., пені у розмірі 189,43 грн., суми 3% річних у розмірі 124,29 грн., завданих збитків у розмірі 3000,00 грн.; розірвання договору оренди нежитлового приміщення №5 від 17.10.2005р.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - довір.
від відповідача: не з'явився
Комунальний заклад „Спортивний комплекс „Кіровець”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 6 930,58 грн., пені у розмірі 189,43 грн., суми 3% річних у розмірі 124,29 грн., завданих збитків у розмірі 3000,00 грн.; розірвання договору оренди нежитлового приміщення №5 від 17.10.2005р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №5 від 17.10.2005р. в частині внесення орендної плати за період лютий - червень 2011р. та згідно додаткової угоди до Договору б/н.
У судових засіданнях позивач вимоги підтримав.
Відповідач у жодне судове засідання не прибув, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду не виконав, хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.
Згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ №11405403 від 17.10.2011р. та довідки з державного реєстратора №11565921 від 27.10.2011р., на момент розгляду справи відповідач значиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, місцезнаходженням відповідача є: 83037, АДРЕСА_1.
У зв'язку з наведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна №5 від 17.10.2005р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.
З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу (по червень 2011р.включно) сторони перебували у договірних відносинах.
Відповідно до п.1.1 Договору, орендодавець (позивач) на підставі розпорядження Донецького міського голови від 10.10.2005р. №1097 передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (далі об'єкт оренди), розташований за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення буфету - 34,3 кв.м.
Пунктом 3.1 в редакції Договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендатор вносить орендодавцю орендну плату та плату за користування земельною ділянкою (його частини), розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за користування майном територіальної громади м.Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 26.11.22003р. №534 (із змінами та доповненнями), місячний розмір, згідно розрахунку (додаток №3, 5) орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору, на дату підписання Договору складає без врахування ПДВ 320,78 грн., в т.ч.: орендна плата за об'єкт оренди - 285,25 грн., плата за земельну ділянку (її частину) - 35,53 грн.
01.09.2009р. додатковою угодою до Договору, сторони домовились викласти п.3.1 Договору в наступній редакції: „за користування об'єктом оренди орендатор вносить орендодавцю орендну плату та плату за користування земельною ділянкою (його частини), розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за користування майном територіальної громади м.Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 16.08.2006р. №430, місячний розмір, згідно розрахунку (додаток №1, 2) орендної плати, на дату підписання додаткової угоди до Договору складає 195,59 грн., в т.ч.: орендна плата за об'єкт оренди - 143,33 грн., плата за земельну ділянку (її частину) - 52,26 грн.”.
20.11.2009р. додатковою угодою до Договору, сторони домовились внести наступні зміни в п.3.1 Договору:
1.1 Орендна плата за об'єкт оренди за місяць на підставі Методики №430 від 16.08.2006р. - 727,46 грн.;
1.2 Орендатор погашає донараховану суму за оренду приміщення, вказану в акті зустрічної перевірки складеного в ході ревізії КРУ на загальну суму 7511,39 грн., в т.ч. орендна плата 6547,89 грн., ПДВ 963,50 грн., щомісячно частинами в розмірі 358,00 грн.
1.3 Орендатор погашає борг з орендної плати щомісячно протягом 21 місяця починаючи з грудня 2009р. та до закінчення строку дії цього Договору оренди. В разі дострокового розірвання Договору оренди приміщення орендатор погашає борг орендодавцю з орендної плати повністю в сумі боргу, що залишився на момент розірвання Договору оренди приміщення.
Відповідно до п.п.3.2 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендатором не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
Плата за користування земельною ділянкою (її частини) під об'єктом оренди вноситься орендатором самостійно на розрахунковий рахунок міського (районного) бюджету щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст.ст. 10, 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендна плата є істотною умовою договору, яка вноситься орендарем своєчасно, в повному обсязі та незалежно від результатів господарської діяльності орендаря.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У виконання умов Договору, 17.10.2009р. позивач передав відповідачу об'єкт оренди, що підтверджено двостороннім актом прийому-передачі (додаток №2 до Договору).
Згідно матеріалів справи, у спірний період (лютого по червень 2011р. включно) відповідач продовжував користуватись об'єктом оренди, що підтверджено в тому числі двосторонніми актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15.03.2011р.. від 12.04.2011р., від 17.05.2011р., від 30.06.2011р.
Крім того, відповідач та позивач в додатковій угоді від 20.11.2009р. до Договору домовились внести, в тому числі, наступні зміни в п.3.1 Договору:
1.2 Орендатор погашає донараховану суму за оренду приміщення, вказану в акті зустрічної перевірки складеного в ході ревізії КРУ на загальну суму 7511,39 грн., в т.ч. орендна плата 6547,89 грн., ПДВ 963,50 грн., щомісячно частинами в розмірі 358,00 грн.
Разом з цим, в порушення умов Договору, відповідач свої зобов'язання за Договором стосовно внесення орендної плати належним чином не виконав у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати в загальній сумі 6930, 58 грн. (2363,50 грн. за додатковою угодою від 20.11.2009р. до Договору, 4567,08 грн. заборгованості з орендної плати за лютий-червень 2011р.).
Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що заборгованість в сумі 6930, 58 грн. підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню в повному обсязі.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаної норми права, враховуючи прострочення платежу з орендної плати відповідачем за спірний період (лютий - червень 2011р.) та за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по Договору з орендної оплати за жовтень 2009р. - січень 2011р., позивач просить стягнути з відповідача за період з 16.11.2009р. по 19.09.2011р. 3% річних в сумі 124,29 грн.
Розрахунок 3% річних перевірено судом, зазначена сума нарахована позивачем відповідно до діючого законодавства та підлягає стягненню у повному обсязі
Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п.6.2 Договору, за прострочення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми недоплати за кожен день прострочення, проте не більше розміру встановленого діючим законодавством України.
Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача за період з 18.04.2011р. по 19.09.2011р. пеню в сумі 189,43 грн.
Сума пені нарахована позивачем арифметично вірно, відповідно до приписів діючого законодавства і умов договору та підлягає стягненню у повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача збитки в сумі 3000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, збитки позивача полягають в понесенні ним фактичних витрат в сумі 3000,00 грн. на отримання правової допомоги для захисту своїх порушених прав.
При розгляді вимог про стягнення збитків, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пунктом 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.
Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме - наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.
Таким чином, для розгляду спору по суті, господарському суду необхідно встановити факт наявності чи відсутності здійснення споживачем вказаних вище витрат, наявності чи відсутності вини відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між такими витратами та діями/бездіяльністю відповідача (його виною).
В підтвердження факту понесення витрат позивач надав суду договір №14/09/11 від 14.09.2011р., згідно умов якого за дорученням відповідача ТОВ „Лусадор” зобов'язалось надати юридичні послуги з представництва інтересів Комунального закладу „Спортивний комплекс „Кір овець” в господарському суді у справі про стягнення заборгованості з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а також платіжне доручення №225 від 16.09.2011р. на суму 3000,00грн.
Разом з цим, суд звертає увагу сторін, що ці витрати понесені позивачем добровільно (позивач на власний розсуд вирішив звернутись за юридичною допомогою саме до ТОВ „Лусадор”) та вина відповідача у понесенні цих витрат, а також причинно-слідчий зв'язок між діями відповідача та збитками позивача відсутні.
Наведений факт унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 3000 грн.
Позивач також заявив вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №5 від 17.10.2005р.
При розгляді даної вимоги, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не були виконані належним чином грошові зобов'язання із сплати за користування місцями до розміщення зовнішньої реклами, доказів іншого у відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем до справи не надано. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач - таким, що прострочив відповідне грошове зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
До того ж, факт наявності грошового зобов'язання відповідача перед позивачем вже встановлено вище при розгляді вимоги щодо стягнення суми заборгованості за Договором.
За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, що кореспондується із визначенням розірвання договору у якості одного з наслідків порушення зобов'язання за змістом ст. 611 цього Кодексу.
Виходячи з підстав цієї позовної вимоги (розірвання Договору) позивач наполягає на розірванні договору внаслідок порушення відповідачем його умов у вигляді невиконання обов'язку щодо сплати грошових коштів за користування місцями для розміщення рекламних засобів.
Вказані посилання на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю порушення його умов з боку відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані, оскільки умова щодо здійснення означених платежів слід віднести до істотних умов Договору у розумінні ч.1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України. Дійсно, укладаючи спірний договір, позивач розраховував на своєчасне отримання платежів від відповідача, і факт порушення останнім відповідного обов'язку встановлений судом за матеріалами справи.
Разом з цим, звернувшись до суду з вимогою про розірвання спірного Договору, позивач надав суду заяву відповідача по справі б/н від 30.06.2011р. про розірвання Договору з 01.07.2011р.
Листом від 08.07.2011р. позивач попросив відповідача на підставі вказаної вище заяви, звільнити орендоване приміщення в строк до 01.08.2011р. та розрахуватись по заборгованості до кінця липня 2011р.
Таким чином, позивач своїми діями фактично надав згоду на розірвання Договору з 01.07.2011р.
За таких обставин, з огляду на той факт, що на момент звернення позивач з позовом до суду Договір вже було розірвано за домовленістю сторін, позовні вимоги про розірвання спірного Договору задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.
Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати за майнові вимоги розподіляються пропорційно задоволених вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати за немайнову вимогу про розірвання договору покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні вимог в цій частині, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, та підлягають стягнення з позивача в доход Державного бюджету України, оскільки при зверненні до суду останнім воно сплачено не було.
На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 610, 611, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218, 224, 225, 231 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Комунального закладу „Спортивний комплекс „Кіровець” м. Донецьк задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Дирекції АППБ «Аваль», МФО 335076) на користь Комунального закладу „Спортивний комплекс „Кіровець” (83037, м.Донецьк, вул..Кірова, 149-а, ЄДРПОУ 21982473, р/р26009000098106 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) заборгованість з орендної плати у розмірі 6 930,58 грн., пеню у розмірі 189,43 грн., суму 3% річних у розмірі 124,29 грн., державне мито за майнові вимоги у сумі 102,45 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.
В залишковій частині вимог відмовити.
Стягнути з Комунального закладу „Спортивний комплекс „Кіровець” (83037, м.Донецьк, вул.Кірова, 149-а, ЄДРПОУ 21982473, р/р26009000098106 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) в доход Державного бюджету України державне мито за немайнові вимоги в сумі 85,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 21.11.2011р.
Суддя Сгара Е.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >