83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.11.11 р. Справа № 28/193
Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гранд-Інвест”, м.Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ясинувата
про стягнення 9773,73 грн.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_3
Від відповідача: не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гранд-Інвест”, м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Яснувата, про стягнення 9773,73 грн., в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 7555,83грн., заборгованість за відсотками в розмірі 316,04грн., штраф в розмірі 1901,86грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються зобов'язання за кредитним договором №041411/МК-КР-048 від 14 квітня 2011р.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 10.10.2011р. порушив провадження у справі №28/193.
Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві.
21.11.2011р. до канцелярії суду позивач надав заяву б/н від 21.11.2011р., відповідно до якої останній просить суд припинити провадження по справі у розмірі 100,00 грн., оскільки дану суму було погашено відповідачем 12.10.2011р. та 17.10.2011р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом в розмірі 7555,83 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 216,04 грн. та штрафні санкції в розмірі 1901,86грн.
Відповідач в засідання суду не з'явився письмових пояснень по суті спору не надав.
Ухвали господарського суду Донецької області по цій справі направлялися сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на всі адреси, що вказані у позовній заяві (про що свідчать штампи канцелярії господарського суду на зворотному боці ухвал). Як встановлено судом, в позовній заяві вказано адресу відповідача: АДРЕСА_1. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.10.2011р. відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Поважних причин невиконання вимог суду відповідачем не надано.
На адресу суду повернуто поштове відправлення (ухвали суду), надіслане відповідачеві за адресою, зазначеною в позовній заяві, з відміткою органу поштового зв'язку „за истечением срока хранения”.
До повноважень господарських судів не віднесено вручення процесуальних документів особисто представникам сторін. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуто органом зв'язку з позначками „за истечением срока хранения”, і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 14.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гранд-Інвест” (кредитор, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач, позичальник) був укладений кредитний договір №041411/МК-КР-048 (кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит у сумі 10 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані кошти не пізніше 15 жовтня 2011р. та сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі 32,5% річних за період з дня видачі кредиту до 15 жовтня 2011р.; 64% річних за період з 15 жовтня 2011. до дня фактичного погашення основної суми боргу за кредитом (п. 1.1. кредитного договору).
П. 2.2. кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язується повертати кредитні кошти кредитору, у складі ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 1828,17грн., шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок кредитора (або внесення готівки в касу кредитора) за графіком зазначеним у договорі. У складі ануїтетного платежу також сплачуються відсотки за користування кредитними коштами. У випадку несвоєчасного та/або неналежного виконання даного обов'язку позичальником, розмір ануїтентного платежу підлягає зміні та розраховується із суми фактичної заборгованості позичальника.
Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, позичальник сплачує кредитору відсотки за користування кредитними коштами у валюті кредиту за наступними ставками: 32,5% річних за період з дня видачі кредиту до 15 жовтня 2011р.; 64% річних за період з 15 жовтня 2011р. до дня фактичного погашення основної суми боргу за кредитом.
Розрахунок відсотків проводиться щомісячно з моменту перерахування кредитних коштів з поточного рахунку кредитора до моменту повернення коштів за методом „30 днів у місяці та 360 днів у році”. Позичальник сплачує нараховані відсотки за користування кредитними коштами щомісяця, у складі ануїтентного платежу. Сума і графік сплати нарахованих відсотків встановлений п. 2.2. даного договору. У випадку порушення позичальником строків, визначених п.2.2. даного договору, сума нарахованих відсотків підлягає відповідній зміні. Якщо позичальник скористається своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити позичкову заборгованість, то він зобов'язаний сплатити кредитору усі суми ануїтетних платежів, які вказані в п.2.2. даного договору. Датою сплати відсотків є день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора (або день внесення готівки до каси кредитора). У випадку порушення строків сплати відсотків, зазначених у п. 3.3. даного договору, кредитор має право вимагати дострокового повернення позичальником кредитних коштів, а позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти сплативши всі ануїтетні платежі протягом 3 банківських днів з дня отримання вимоги кредитора (п.п. 3.2.,3.3.,3.4.,3.5. договору).
За своєю правовою природою договір №041411/МК-КР-048 від 14.04.2011р. є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Позивач є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.05.2009р.
Отже, укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є належними підставами для виникнення у останнього грошових зобов'язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним, визначених (зобов'язань) умовами таких договорів.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.
Надання кредиту кредитором позичальнику підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Згідно з п.6.1. договору, кредитор має право вимагати повернення наданих кредитних коштів та сплати відсотків за весь період користування кредитом до настання строку, зазначеного в п. 1.1. даного договору, а позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти, сплативши всі ануїтетні платежі протягом 1 банківського дня з моменту одержання вимоги кредитора, у випадку якщо позичальник в період дії даного договору порушував (порушив) будь-які умови даного договору.
Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позивач звертався до відповідача з вимогою №3009/82 від 30.09.2011р. про дострокове повернення кредиту, оскільки відповідач не виконував свої зобов'язання за кредитним договором. Докази направлення вимоги наявні в матеріалах справи, тобто відповідач зобов'язаний був достроково повернути заборгованість за кредитним договором. Тобто, у позивача виникло право дострокового стягнення всієї заборгованості за кредитним договором.
Як встановлено судом, відповідачем після звернення позивача з позовом до суду оплачено суму відсоткової заборгованості, відповідно до платіжних доручень №12166829 від 17.10.2011р. та № 12137675 від 12.10.2011р., наявних в матеріалах справи, на загальну суму в розмірі 100,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача відсоткової заборгованості в розмірі 100 грн. 00 коп. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Відповідно до матеріалів справи, заборгованість відповідача за кредитним договором на дату винесення рішення: 7555,83грн. - заборгованість за кредитом, 216,04грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором в цій частині, в результаті чого господарський суд робить висновок, що сплату цих сум заборгованості відповідачем не здійснено до теперішнього часу, в зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім цього, позивачем була заявлена вимога щодо стягнення з відповідача штрафних санкції у розмірі 1901,86грн.
П. 7.1. кредитного договору передбачено, що за прострочення сплати ануїтетних платежів, у строки та обсягах, які передбачені п.2.2. договору позичальник сплачує штраф в розмірі 0,5% річних в день від суми простроченого ануїтетного платежу за кожний день прострочення. Зазначений штраф сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 1.1., 2.2., 2.3., 3.3., 6.1. даного договору, а також будь яких інших строків платежів, передбачених даним договором. Сплата штрафу не звільняє позичальника від зобов'язання сплачувати ануїтетні платежі в повному обсязі.
Ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із правових наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Таким чином, якщо неустойка нараховується за кожен день прострочення, то відповідно до чинного законодавства це є пеня, а не штраф, як зазначено в п. 7.1. договору.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що передбачена п. 7.1 договору неустойка є пеня за невиконання відповідачем грошового зобов'язання.
Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 Господарського кодексу України.
Суд вважає, що умови пункту 7.1 кредитного договору можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто, нарахування штрафних санкцій (пені) повинно здійснюватися у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Крім того, суд зауважує, що позивачем неправомірно визначений період нарахування пені.
Суд здійснивши перерахунок пені, вважає що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 142,48 грн.
В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 20, 22, 33, 43, 49, 75, 77, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гранд-Інвест”, м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ясинувата про стягнення відсоткової заборгованості у сумі 100 грн. 00 коп. припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гранд-Інвест”, м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ясинувата задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гранд-Інвест” (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 6, код ЄДРПОУ 36048419, п/р №26000000003695 в ПАТ „Укрсоцбанк”, код банку 300023) заборгованість за кредитом в сумі 7555,83грн., заборгованість за відсотками в розмірі 216,04грн., пеню в сумі 142,48грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 83,64грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 193,52 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 21.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 25.11.2011р.
Суддя Курило Г.Є.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Повний текст рішення підписано 25.11.2011р.