08.11.2011
Справа №1-155/11
Іменем України
08 листопада 2011 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Туржанського В.В.
при секретарі: Малій Ж.І.
з участю прокурора: Олійника Б.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кельменці справу про обвинувачення:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше судимого згідно вироку Кельменецького районного суду Чернівецької області від 01 червня 2011 року за ст. 185 ч.3 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком один рік шість місяців,
за ст. 185 ч.2 КК України, -
08 серпня 2011 року, біля 20 години 30 хвилин, підсудний ОСОБА_1 прийшов в гості до потерпілого ОСОБА_2 Знаходячись в квартирі АДРЕСА_1 і смт Кельменці Чернівецької області підсудний та потерпілий вживали спиртні напої. Біля 21 години цього ж дня, у ОСОБА_1, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Скориставшись тим, що потерпілий сп'янів та заснув, ОСОБА_1 з кухні квартири викрав білий поліетиленовий мішок вартістю 1 гривня в якому знаходилось 30 кілограмів цукру по ціні 10 гривень 10 копійок за один кілограм. З викраденим цукром підсудний залишив квартиру ОСОБА_2, викравши таким чином майна потерпілого на загальну суму 304 гривні.
Підсудний ОСОБА_1 вину в скоєному визнав повністю та дав суду показання про те, що 08 серпня 2011 року він прийшов до свого знайомого ОСОБА_3, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_4. Вони сиділи на кухні та пили горілку. Коли горілка закінчувалася, ОСОБА_1 попросив у ОСОБА_2 кілька кілограмів цукру, а саме не більше 5 кг, щоб поміняти його на самогон. ОСОБА_3 дозволив взяти кілька кілограмів цукру, однак так щоб не помітила дружина. Коли ОСОБА_2 сп'янів і заснув в кімнаті, ОСОБА_1 повернувся на кухню і вирішив взяти не кілька кілограмів, а викрасти весь мішок. В мішку було біля 30-35 кілограмів цукру. З викраденим цукром ОСОБА_1 вийшов з квартири ОСОБА_2 та поставив цукор на подвір'ї господарства у якому ніхто не проживає. В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_4, якому підсудний не повідомив про те, що цукор він викрав, перенести цукор на подвір'я господарства в якому проживав ОСОБА_4, який продав викрадений цукор за 150 гривень. Гроші вони витратили на горілку, цигарки та продукти харчування. Наступного дня ОСОБА_1 знову був у ОСОБА_2, однак нічого не сказав йому з приводу викраденого цукру. Ввечері цього ж дня ОСОБА_1 поїхав до річки Дністер в с. Грушівці Кельменецького району і повернувся приблизно через тиждень. Сусід повідомив підсудного, що його шукав ОСОБА_2 Зрозумівши, що ОСОБА_2 розшукує його з приводу цукру, ОСОБА_1 вирішив піти до ОСОБА_2В, та все владнати. Однак ОСОБА_2 не було вдома. Наступного дня ОСОБА_2 зустрів ОСОБА_1 в центрі смт Кельменці і почав розпитувати з приводу цукру. Підсудний признався в тому, що викрав цукор та пообіцяв розрахуватися. Через кілька днів він повернув ОСОБА_2 360 гривень.
Вина підсудного ОСОБА_1 в скоєному також стверджується показаннями потерпілого, свідка та письмовими матеріалами справи.
Так потерпілий ОСОБА_2 дав суду показання про те, що в серпні 2011 року до нього в квартиру №14 в будинку №5-а по вул Хотинській в смт Кельменці прийшов ОСОБА_1 вони сиділи на кухні та пили горілку. Коли горілка закінчилась, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 піти за самогоном. Для того щоб розрахуватися за самогон ОСОБА_5 дозволив підсудному взяти кілька кілограмів цукру. В подальшому ОСОБА_2 сп'янів та заснув. Вранці наступного дня ОСОБА_2 виявив, що мішок цукру з кухні зник. Наступного дня ОСОБА_1 до них не приходив і потерпілий почав розшукувати підсудного. В подальшому ОСОБА_1 розрахувався за викрадений цукор.
Свідок ОСОБА_6 дала суду показання про те, що в серпні 2011 року вона повернулася додому біля 22 годин. Її чоловік ОСОБА_2 спав в стані сп'яніння. Вранці наступного дня ОСОБА_6 виявила, що немає мішка в якому заходилось біля 35 кілограмів цукру. ОСОБА_2 розповів їй що ввечері у них був ОСОБА_1 і напевно цукор у ОСОБА_1. В подальшому ОСОБА_1 повернув їм гроші за цукор.
З протоколу явки з повинною (а.с. 6) вбачається, що ОСОБА_1 19 серпня 2011 року повідомив працівникам міліції про те, що 08 серпня 2011 року він викрав у ОСОБА_2 мішок у якому знаходилось біля 35 кілограмів цукру.
З довідок виданих приватним підприємцем ОСОБА_7 (а.с. 16,17) вбачається, що станом на 08 серпня 2011 року вартість одного кілограма цукру становила 10 гривень 10 копійок, бувшого у користуванні поліпропіленового мішка -1 гривня.
З протоколу контрольного зважування від 17 вересня 2011 року (а.с.69) вбачається, що вага цукру в кількості на яку вказав потерпілий ОСОБА_2 і з якому погодилися підсудний ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_6 склала 35 кг 200 гримів.
Зібрані докази у своїй сукупності дають суду підстави вважати, що дії підсудного ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України, оскільки в ході судового слідства встановлено, що він скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку) , вчинену повторно.
При призначенні підсудному покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Зокрема суд визнає за обставину, яка обтяжує покарання те, що підсудний вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, суд також враховує, що ОСОБА_1 щиро розкаявся в скоєному та сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризуються за місцем проживання.
Суд також бере до ваги, що підсудний раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання суд вважає, що підсудному слід призначити основне покарання у виді арешту на строк в межах санкції ст. 185 ч.2 КК України.
Таке покарання є необхідним та буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення підсудним нових злочинів.
Остаточне покарання підсудному слід призначити на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднавши до покарання призначеного за новим вироком невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі призначеного згідно вироку Кельменецького районного суду від 01 червня 2011 року.
При цьому суд вважає, що арешт як менш суворий вид покарання слід перевести у позбавлення волі як в більш суворий вид покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним за ст. 185 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) місяців арешту.
На підставі ст. 71 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків частково приєднавши до покарання призначеного за новим вироком невідбуту частину покарання призначеного згідно вироку Кельменецького районного суду Чернівецької області від 01 червня 2011 року, у виді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту його взяття під варту.
Обрати засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою взявши його під варту в залі суду.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької області на протязі 15 діб: засудженим з моменту вручення йому копії вироку, іншими учасниками судового розгляду з моменту його проголошення через Кельменецький районний суд.
Суддя: