07.11.2011
Справа № 2-3102/11
Кат. 4
НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СЕВАСТОПОЛЯ ______________________________________________________________________
(повний текст)
07 листопада 2011 року Нахімовський районний суд м.Севастополя в складі:
головуючого судді -Пекарініної І.А.
при секретарі - П'ятак О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинне будівництво,
Представник позивача, діючій в його інтересах за довіреністю, звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить суд визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності ? частку самочинного недобудованого майна, яке розташоване за адресою м. Севастополь, проїзд Курський, 8, та було побудоване за життя його матері ОСОБА_4 Після смерті матері вказане домоволодіння було успадковане у рівних частках позивачем та відповідачем за заповітом, але у зв'язку з тим, що самочинно побудоване майно спадкодавець не ввів до експлуатації, то його перелік не був вказаний у свідоцтві про право власності на спадщину, позивач був вимушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності на недобудоване майно, для наступного прийняття його до експлуатації. Як на правову підставу для задоволення заявлених позовних вимог посилається, зокрема на ст. 1268 ЦК України, а також на ст. 376 ЦК України, яка регулює правовідносини з самочинного будівництва.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити з підстав вказаних у позові.
Відповідач та її представник до суду не з'явилися, сповіщалися належним чином, у зв'язку з чим, враховуючі думку представника позивача, відповідно до ст. 169 ч.4 ЦПК України, визнаючи наявні матеріали про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити рішення при заочному розгляді справи.
В раніше наданих до суду письмових запереченнях, вимоги позову не визнавали, просили відмовити у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та обставинами, викладеними у позовній заяві, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.06.2005 року, позивач є власником ? частки будинку № 8 по проїзду Курському в м. Севастополі, відповідачу, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.05.2005 року належить ? частка будинку № 8 по проїзду Курському в м. Севастополі.
Судом також встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що за вказаною адресою -проїзд Курський, 8 в м. Севастополі самовільно побудовані господарські споруди у вигляді прибудові з приміщеннями в напівпідвалі ІІ-І площею 7,1 кв.м., І-8 площею 8,4 кв.м., на першому поверсі: кімната І-8 площею 7,4 кв.м., кімната 1-9 площею 9,0 кв.м., а також крильце та ступені, право власності на ? частку яких просить визнати за ним позивач.
Відповідно до ч.5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
У зв'язку із цим, норми ч. 3 ст. 376 ЦК України можуть бути підставою для задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості лише тоді, коли при відсутності права на забудову земельної ділянки на момент подання позову, самочинне будівництво було здійснене з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема висновку судової будівельно-технічної експертизи, прибудова, право власності на ? частку якої просить визнати за ним позивач, не відповідає будівельним, санітарним нормам і правилам, які застосовуються для таких будівель.
ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках передбачених ст. 335,376,392 ЦК України. Стаття 331 ЦК України, яка регулює порядок набуття права власності на новостворене майно, не передбачає можливості виникнення права власності на таке майно за рішенням суду. Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності вникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
На час звернення з позовом до суду, розгляду справи, позивачем не надано суду доказів, документально підтверджуючих прийняття спірних господарських споруд до експлуатації, чи здійснена їх державна реєстрація, також позивачем суду не доведено чи з яких причин це не відбулося, та чи не позбавлений він можливості оформити своє право власності в порядку встановленому законом.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходіть право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Оскільки судом встановлено, та не заперечувалося позивачем, що на момент початку будівництва господарських споруд, не були оформлені документи, які підтверджують здійснення самочинного будівництва з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил, введення їх до експлуатації, тобто будівництво здійснювалося не відповідно із законом, що виключає перехід до позивача прав та обов'язків забудовника, які б входили до складу спадщини, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог про визнання права власності на ? частку самочинно побудованого нерухомого майна за адресою м. Севастополь, вул. Курська, 8 в судовому порядку.
На підставі ст. 11,16, ч.2 ст. 331, ч.3 ст. 375, ст. 376, 1218, 1268 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212 -215, 224-226 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинне будівництво, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в Апеляційний суд м.Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту оголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя підпис
КОПІЯ ВІРНА.
Суддя Нахімовського районного
суду міста ОСОБА_1 Пекарініна