83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.11.11 р. Справа № 4/419
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - довіреність від 14.07.2011р.,
від відповідача - не явився,
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд” м. Горлівка
до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м. Маріуполь
про стягнення 3029,67грн. заборгованості, 20%річних, інфляційних, пені, штрафу
Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3029,67грн., з яких: 2384,98грн. - заборгованість за товар, 14,18грн. - інфляційні, які нараховані за період з 22.05.2011р. по 15.06.2011р. та з 01.09.2011р. по 15.09.2011р., 238,24грн. - 20%річних, які нараховані за період з 22.05.2011р. по 17.10.2011р. відповідно до п. 9.2 договору, 181,65грн. - пеня, яка нарахована за період з 22.05.2011р. по 17.10.2011р. за прострочення оплати товару відповідно до п. 7.1 договору, 210,62грн. - штраф в розмірі 7% від суми заборгованості за прострочення оплати понад 30 днів, нарахований відповідно до п. 7.1 договору.
В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір поставки №244 від 04.03.2010р. з додатком, податкові накладні, видаткові накладні №2635/2496 від 30.04.2011р. на суму 1093,14грн., №2636/2497 від 30.04.2011р. на суму 1915,74грн., по яких переданий товар відповідачу.
Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений замовленою поштою.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора і копія позовної заяви з додатками, так і ухвали суду були направлені стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 064433.
Господарський суд не позбавлений права вирішити спір в межах двох місяців, як передбачено ст.69 ГПК України за наявними і достатніми матеріалами зібраними судом та наданими позивачем на підставі ст..75 ГПК України у відсутності представника відповідача і відзиву на позов.
При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом,
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору поставки №244 від 04.03.2010р. товар, а також річних, інфляційних, пені та штрафу, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
2
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
За своїм змістом та правовою природою договір №244 від 04.03.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором поставки №244 від 04.03.2010р. постачальник (позивач) передає покупцю (відповідач) алкогольні напої, а покупець - приймає та оплачує їх в порядку, обумовлену договором (п. 1.1 договору). Постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог правил „Інкотермс” (п. 3.2 договору).
Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 21 календарного дня з дня отримання товару (п. 6.1 договору).
Згідно п. 9.7 договору він чинний протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про наміри його розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах.
Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
Господарським судом встановлено, що видатковим накладним №2635/2496 від 30.04.2011р. на суму 1093,14грн., №2636/2497 від 30.04.2011р. на суму 1915,74грн. позивач передав, а повноважні особи відповідача, зазначені у додатку до договору, отримали товар на загальну суму 3008,88грн.
Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.
Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 21 календарного дня з дня отримання товару, тобто по обох видаткових накладних до 21.05.2011р. включно.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п. 6.1 договору, отриманий товар сплачений частково в сумі 623,90грн.
Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 2384,98грн.
Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його часткової несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.
Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути 14,18грн. інфляційних, які нараховані за період з 22.05.2011р. по 15.06.2011р. та з 01.09.2011р. по 15.09.2011р. та 238,24грн. 20%річних, які нараховані за період з 22.05.2011р. по 17.10.2011р. відповідно до п. 9.2 договору.
Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:
3
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 20%річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений тільки частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та інфляційні.
В п. 9.2 договору сторонами розмір річних збільшений до 20 відсотків.
Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 20%річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п. 6.1 договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 238,24грн. 20%річних в повному обсязі.
Що стосується 14,18грн. інфляційних, які нараховані за період з 22.05.2011р. по 15.06.2011р. та з 01.09.2011р. по 15.09.2011р., господарський суд, провівши власний розрахунок, відмовляє у задоволенні цієї вимоги, оскільки, за загальним правилом (методикою) проведення нарахування інфляційних, кредитор має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), що позивачем не зроблено та не враховано при проведенні розрахунку. Крім цього, при проведенні належного розрахунку, господарським судом встановлено, що за період нарахування інфляційне збільшення заборгованості не відбулось
Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 181,65грн. пені, яка нарахована за період з 22.05.2011р. по 17.10.2011р. за прострочення оплати товару відповідно до п. 7.1 договору та 210,62грн. штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості за прострочення оплати понад 30 днів, нарахований відповідно до п. 7.1 договору.
Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.
У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.
Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 7.1 договору.
Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов'язання (п. 6.1 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання; в) розмір пені (п. 7.1 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 181,65грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ.
4
В пункті 7.1 договору сторонами самостійно узгоджено, що за порушення строків оплати понад 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу.
Позивачем законно нарахований штраф в розмірі 210,62грн. за порушення договірних зобов'язань в частині оплати товару, тому господарський суд задовольняє цю вимогу в повному обсязі, оскільки сторонами самостійно визначений вид відповідальності та її розмір, а також позивачем доведений факт прострочення строків поставки товару та наданий обґрунтований розрахунок сум.
Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної господарським судом суми.
На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд -
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд” м. Горлівка до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м. Маріуполь про стягнення 3029,67грн., з яких: 2384,98грн. - заборгованість, 14,18грн. - інфляційні, 238,24грн. - 20%річних, 181,65грн. - пеня, 210,62грн. - штраф частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд” м. Горлівка-84601, вул. Озерянівська, 2, ЄДРПОУ 36899012 заборгованість в сумі 2384,98грн. - заборгованість, 238,24грн. - 20%річних, 181,65грн. - пені, 210,62грн. - штрафу, 101,52грн. державного мита та 234,90грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.
Суддя Гринько С.Ю.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 22.11.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.
Надруковано 3 примірника:
1 - суду,1 - позивачу,1 - відповідачу