83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.11.11 р. Справа № 7/309
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При секретарі судового засідання О.В.Журило
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Горлівка Донецької області
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка Донецької області
Предмет спору: стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання у сумі 365,11 грн.; боргу за спожиту електричну енергію за липень 2010р. у розмірі 382,60 грн.; пені у розмірі 30,06 грн., 3% річних у розмірі 12,96 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 40,69 грн.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_2 - довір.
Від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м. Горлівка Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка Донецької області про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання у сумі 365,11 грн.; боргу за спожиту електричну енергію за липень 2010р. у розмірі 382,60 грн.; пені у розмірі 30,06 грн., 3% річних у розмірі 12,96 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 40,69 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №1897 від 22.06.2006р. з додатками та додатковими угодами; лист №5092 від 22.07.2010р., рахунки за електроенергію за липень 2011р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.07.2010р. та поштову квитанцію №1169 від 22.07.2010р., повідомлення про перевищення договірної величини електроспоживання від 22.07.2010р., рахунок за перевищення договірної величини електроспоживання за липень 2010р.; акт про пломбування та здачі пломб обліку на збереження від 24.06.2010р. №441926.
Позивач вимоги підтримав, повідомив про той факт, що відповідач із заявою про коригування договірних величин електроспоживання на спірний період до ПАТ „Донецькобленерго” не звертався, вважає, що факт надання споживачу послуг з електропостачання у спірний період підтверджено підписаним лише електропостачальником акт прийому-передачі за липень 2010р. та акт про пломбування та здачі пломб обліку на збереження від 24.06.2010р. №441926.
Відповідач у жодне судове засідання не прибув, письмовий відзив на позов не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.
Відповідно до витягу з ЄДРПОУ №11416714 від 18.10.2011р., відповідач зареєстрований за адресою: 86102, Донецька обл.., м.Макіївка, вул..Патона, 10.
У зв'язку з вищенаведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:
Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Між ВАТ «Донецькобленерго», правонаступником якого є позивач по справі, та відповідачем, укладено договір про постачання електричної енергії №50.1897 від 22.06.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковою угодою.
Згідно двосторонньої додаткової угоди від 01.08.2007р. до Договору, сторони домовились вважати номер вказаного Договору №1897.
Строк дії Договору встановлено до 22.06.2007р. та Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії Договору (п.9.4 Договору).
З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.
Відповідно до р.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Посилаючись на надання споживачу послуг з електропостачання в липні 2010 року та несплату останнім вартості таких послуг, а також перевищення договірної величини електроспоживання в цей період, ПАТ «Донецькобленерго» звернулось до суду та просить стягнути із споживача заборгованість за перевищення договірних величин споживання у сумі 365,11 грн., борг за спожиту електричну енергію за липень 2010р. у розмірі 382,60 грн., пеню у розмірі 30,06 грн., 3% річних у розмірі 12,96 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 40,69 грн.
При розгляду всіх цих вимог, господарському суду насамперед необхідно з'ясувати, чи дійсно були надані послуги з електропостачання саме у вказаний період - липень 2010р.
За приписами п.1.2 ПКЕЕ, розрахунковий період - це період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.
Згідно п.1 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, розрахунковий період встановлено споживачу з 16 числа до такого ж числа наступного місяця.
В позові позивачем визначено спірний період - липень 2010р.
Тобто, відповідно до умов Договору розрахунковим періодом липня 2010р. є період з 16 липня 2010р. по 16 серпня 2010р.
Згідно пункту 7 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі показів розрахункових приладів обліку електричної енергії (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача. За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії і оформлюється додаток №22 «Акт прийняття-передавання товарної продукції». Для проведення остаточного розрахунку споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання.
Всупереч приписам ст.33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надав суду жодного належного доказу в підтвердження надання відповідачу послуг з електропостачання саме у розрахунковий період липня 2010р. (двосторонній акт прийняття-передавання товарної продукції, інший складений у відповідності з діючим законодавством погоджений документ).
Наявні у справі акти судом до уваги не беруться з огляду на наступне:
- Акт прийняття-передавання товарної продукції за липень 2010р. підписаний лише електропостачальником, підпис споживача на ньому відсутній. Крім того, такий акт складено електропостачальником ще до закінчення перебігу спірного розрахункового періоду (як зазначено вище розрахунковий період липень 2010р. складає з 16.07.2010р. по 16.08.2010р., тоді як вказаний акт складено позивачем 22.07.2010р.);
- Акт про пломбування та здачі пломб обліку на збереження від 24.06.2010р. №441926, з огляду на умови Договору та п.7 додатку №5 до Договору, за своїми ознаками не є документом, який підтверджує кількість фактично спожитої електроенергії споживачем. До того ж, такий документ складено ще до початку перебігу спірного розрахункового періоду (розрахунковий період липень 2010р. складає з 16.07.2010р. по 16.08.2010р., тоді як вказаний акт складено позивачем 24.06.2010р.). Тобто, акт про пломбування та здачі пломб обліку на збереження від 24.06.2010р. №441926 взагалі складено в розрахунковому періоді червня 2010р. До того ж, посилання позивача на той факт, що даний акт про пломбування підписаний відповідачем є хибним, недоведеним та спростовується дослідженням самого акту.
Матеріалами справи взагалі спростований факт надання у розрахунковому періоді липня 2010р. ПАТ «Донецькобленерго» споживачу послуг з електропостачання, оскільки відповідно до вказаного вище акта про пломбування та здачі пломб обліку на збереження від 24.06.2010р. №441926, споживачу було припинено електропостачання саме 24.06.2010р., тобто протягом розрахункового періоду червня 2010р.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рахунки на сплату вартості спожитої електроенергії від 22.07.2010р. та за перевищення договірних величин електроспоживання від 22.07.2010р. саме за період - липень 2010р. позивачем були виставлені безпідставно.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Шляхом дослідження всіх наявних у справі документів, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт надання послуг з постачання електричної енергії відповідачу в розрахунковому періоді - липень 2010р.
Підстави або предмет позову в порядку, передбаченому ст. 22 ГПК України, позивачем не змінювались.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за липень 2010р. та вартості перевищення договірної величини електроспоживання за липень 2010р. є недоведеними у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Оскільки суд дійшов висновку щодо відмови у стягненні суми основного боргу, вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих на цей борг також задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Макіївка Донецької області про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання у сумі 365,11 грн.; боргу за спожиту електричну енергію за липень 2010р. у розмірі 382,60 грн.; пені у розмірі 30,06 грн., 3% річних у розмірі 12,96 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 40,69 грн. відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 21.11.2011р.
Суддя Сгара Е.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >