83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.11.11 р. Справа № 16/212
Господарський суд Донецької області у складі
головуючого судді Е.В. Сгара, суддів Д.О. Попкова, Ю.В. Сич
при помічнику судді В.Ю.Косицькій
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
Позивача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Волноваха Донецької області
До відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Волноваські ковбаси”, м. Волноваха Донецької області
Відповідача 2: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Волноваха Донецької області
Про: визнання договору оренди торгового павільйону розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 16.07.2005р. розірваним; стягнення з відповідача неустойки в сумі 13200,00 грн., боргу в сумі 6600,00 грн., інфляційних в сумі 2197,80 грн., 3% річних в сумі 544,64 грн.
За участю представників:
від позивача: не прибув;
від відповідача 1: ОСОБА_3 - довір.;
від відповідача 2: ОСОБА_3 - довір.
В судових засіданнях від 08.02.2011р. та від 09.11.2011р. оголошено перерву згідно стю.77 ГПК України до 14.02.2011р. та до 16.11.2011р. відповідно.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Волноваха Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Волноваські ковбаси”, м. Волноваха Донецької області про визнання договору оренди від 16.07.2005р. торгового павільйону розірваним, стягнення неустойки в сумі 4400,00 грн., боргу з орендної плати в сумі 4600,00 грн., інфляційних в сумі 1978,50 грн., 3% річних в сумі 138,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди торгового павільйону б/н від 16.07.2005р., відповідь на претензію №53 від 18.05.2009р.; лист б/н; претензію №1-пр-2009 від 10.05.2009р.; експлікацію (форма 6-б); договір оренди торгового павільйону від 16.07.2005р.; акт прийому-передачі торгового павільйону від 18.07.2005р.; договір дарування №1740 від 06.06.2006р.; витяг про реєстрацію в державному реєстрі право чинів.
В позові позивач також заявив клопотання про накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача з метою забезпечення виконання судового рішення та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії відносно майна, що належить позивачу.
Позивачем також надано для залучення у справу та дослідження судом оригінал договору б/н від 16.07.2005р. (том 1, а.с. 33) акт прийому-передачі торгового павільйону від 18.07.2005р. (том 1, а.с. 34), акт прийому-передачі торгового павільйону . (том 1, а.с. 35).
В заяві про доповнення позовних вимог, поданої 11.01.2010р., позивач просить зобов'язати відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не чинити перешкод позивачу у здійсненні права приватної власності 0,5 торгового павільйону, надавши ключ від приміщення; зобов'язати відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 привести приміщення до первісного стану згідно існуючого технічного паспорту БТІ; стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 20000 грн. моральної шкоди. До вказаної заяви позивач надав незасвідчені ксерокопії документів.
Вимоги, викладені у вищевказаній заяві фактично є новими позовними вимогами до осіб, які не є сторонами у справі (до фізичних осіб) і які мають самостійні підстави та предмет, тому вони не можуть бути розглянуті в рамках даної господарської справи. Крім того, доповнення до позовних вимог, тобто заявлення нових додаткових вимог, не передбачено статтею 22 ГПК України. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 17.05.2005р.
Таким чином, заява позивача про доповнення позовних вимог судом розгляду не прийнята.
Заявою від 21.03.2011р. позивач збільшив позовні вимоги та просить визнати договір оренди торгового павільйону розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 16.07.2005р. розірваним; стягнути з відповідача неустойку в сумі 13200,00 грн., боргу в сумі 6600,00 грн., інфляційні в сумі 2197,80 грн., 3% річних в сумі 544,64 грн. Заява розглянута та прийнята судом. Спір розглянуто по суті з урахуванням даної заяви позивача.
Відповідач -1 у відзиві та у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що договір оренди позивачем не підписано, а також, що у позивача відсутні правові підстави для передачі в оренду всього майна, оскільки станом на 16.07.2005р. (дата на проекті договору оренди) він був власником лише Ѕ частини об'єкту оренди. Зазначив, що позивачем по справі не надано жодного юридично значимого документу в підтвердження викладених у позові обставин.
11.03.2011р. відповідачем -1 було заявлено відвід судді Манжур В.В. та призначення колегії суддів. 23.03.2011р. заяву відповідача-1 розглянуто та ухвалою суду в задоволенні заяви про відвід судді Манжур В.В. відмовлено.
Ухвалою суду від 05.11.2009р. у справу залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Волноваха Донецької області.
Ухвалою суду від 14.02.2011р. зі справи вилучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Волноваха Донецької області та залучено цю особу в якості другого відповідача по справі.
Відповідач-2 повідомив, що між ним та позивачем відсутні будь-які договірні відносини в рамках даного спору та у зв'язку з цим просить виключити його зі складу відповідачів.
Ухвалою суду від 14.09.2009р., з метою встановлення факту використання спірного приміщення відповідачем-1 (та періоду використання), а також визначення особи, яка займає спірне приміщення на даний час, та на яких правових підставах знаходиться в спірному приміщенні, провадження у справі було зупинено в порядку ст.79 ГПК України, а матеріали справи були направлені до управління МВС України в Донецькій області.
Провадження у справі було поновлено в порядку ст.79 ГПК України після повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області з постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Господарським судом також було надіслано повідомлення №16/212 від 21.01.2010р. до прокуратури Донецької області з метою сприяння проведення перевірки ДСБЕЗ Волноваського РВ ГУМВС України в Донецькій області належним чином, по встановленню факту використання спірного приміщення відповідачем-1.
Ухвалами суду від 22.02.2010р. та від 10.05.2011р. провадження у справі зупинялось в порядку ст.79 ГПК України, до розгляду пов'язаних з цією справ.
Ухвалами суду від 13.01.2011р. та від 29.09.2011р. провадження у справі було поновлено.
Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.
Склад суду неодноразово змінювався. Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 29.09.2011р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Е.В. Сгара, суддів Д.О. Попкова, Ю.В. Сич.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Позивач у позові вказав підставою виникнення спірних правовідносин договір оренди торгового павільйону б/н від 16.07.2005р.
В обґрунтування своїх вимог, позивач надав суду зазначений договір оренди від 16.07.2005р., за умовами якого Приватний підприємець ОСОБА_5 зобов'язався передати, а відповідач-1 прийняти в тимчасове користування наступну споруду: торговий павільйон без підсобних споруд розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі об'єкт оренди).
Як вбачається із матеріалів справи та змісту позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за вказаним договором оренди та розірвання даного договору.
Тобто, посилаючись на той факт, що починаючи з 06.06.2006р. до позивача по справі в порядку ст.770 Цивільного кодексу України перейшло право на спірне майно, зазначене в договорі оренди, на невиконання відповідачем-1 договірних зобов'язань щодо внесення орендної плати у строки та в розмірах, встановлених таким договором на користь позивача по справі, позивач звернувся до суду та просить визнати договір оренди торгового павільйону розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 16.07.2005р. розірваним; стягнути з відповідача неустойку в сумі 13200,00 грн., боргу в сумі 6600,00 грн., інфляційні в сумі 2197,80 грн., 3% річних в сумі 544,64 грн.
При розгляді будь-яких вимог, які заявлені в рамках господарської справи, підставою яких визначено певний договір, господарському суду насамперед необхідно з'ясувати факт укладення такого договору, період його дії та його істотні умови.
За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:
- наявність у позивача певного суб'єктивного права - об'єкту судового захисту;
- порушення (невизнання або оспорювання) цього права з боку відповідачів;
- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).
При цьому, відсутність (недоведеність) будь-якої з цих умов унеможливлює задоволення позову.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Виходячи із наведеного позивачем обґрунтування заявлених вимог та вказаних норм діючого законодавства підставою виникнення та існування відповідного (захищуваного) суб'єктивного права позивача на розірвання договору оренди та отримання грошових коштів у якості орендної плати є існування відповідних орендних правовідносин з відповідачем в період формування стягуваної заборгованості та настання обов'язку із внесення платежів.
Втім, наявні у справі документи, на які посилається позивач як на докази та обґрунтування своїх вимог, вказують на недоведеність позивачем належним чином (належними доказами) існування у позивача по справі із відповідачами будь-яких договірних відносин, та як наслідок права на отримання стягуваних орендних платежів.
Такий висновок зроблено судом з огляду на наступне:
По-перше, датований 16.07.2005р. проект договору оренди орендодавцем (Приватним підприємцем ОСОБА_5 - який вказаний в договорі як орендодавець) не підписаний, (судом досліджено оригінал договору - том 1 а.с.33), що вказує на його неукладенність у розумінні ст. 181 Господарського кодексу України. Відтак, означений документ не може вважатися належною у розумінні ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставою для виникнення у відповідачів по справі будь-яких зобов'язань перед позивачем, в тому числі в частині сплати нарахованої (спірної) суми з орендної плати. Додаткова угода №1 до договору від 16.07.2005р. (том 1, а.с. 34), оригінал якої також досліджено судом, також не підписана орендодавцем, тобто є неукладеною.
По-друге, за змістом ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна в найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму. Втім, як було встановлено судом, на момент складання проекту договору оренди б/н від 16.07.2005р., а також впродовж періоду нарахування стягуваної заборгованості, позивач (та/або орендодавець за договором) не був власником всього (передаваємого за договором оренди) об'єкту оренди, та не представив жодних доказів існування у нього інших підстав для існування права на укладання договору оренди відносно майна, приналежного іншій особі. Зазначений факт щодо не належності позивачу об'єкту, який є предметом договору оренди підтверджено наступними документами:
- за договором дарування №2851 від 03.12.1996р. ОСОБА_5 подаровано спірне майно в повному обсязі. В подальшому, на зазначеному договорі здійснено напис державного нотаріуса про те, що Ѕ (одна друга) частина спірного нежитлового приміщення торгівельного павільйону подарована ОСОБА_6 20.03.2000р. за р-1025.
- за договором дарування №1740 від 06.06.2006р. ОСОБА_5 подарував Ѕ (одну другу) частину спірного нежитлового приміщення торгівельного павільйону ОСОБА_1.
По-третє, існування права на отримання стягуваних сум заборгованості передбачає обов'язкову доведеність факту передання майна позивачем, чи особою, права якої перейшли до позивача, в користування (оренду) відповідачу, як це передбачено ч. 1 ст.795 Цивільного кодексу України. Дійсно, за змістом ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України орендна плата є платою саме за користування майном на умовах відповідного договору. Відтак, наявність і можливість користування об'єктом оренди є обов'язковою умовою існування обов'язку із внесення орендних платежів, що узгоджується із ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України. Між тим, судом з'ясовано, що об'єкт оренди за актом приймання-передачі, складеному у відповідності до умов договору оренди, відповідачеві не передавався. Наявний у справі акт прийому-передачі торгового павільйону містить в собі перелік декількох об'єктів (майна), переданих відповідачу, проте такий акт є самостійним документом, не містить жодних посилань на спірний (будь-який) договір та за його змістом не вбачається, що він стосується саме орендних правовідносин.
Вищевикладене у сукупності дає підстави вважати недоведеною наявність у позивача суб'єктивного права на отримання орендних платежів від відповідача за визначений період, що унеможливлює встановлення факту порушення означеного права з боку останнього та застосування обраного способу судового захисту в контексті приписів ст.ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відсутність у позивача захищуваного суб'єктивного права на отримання стягуваних грошових коштів унеможливлює і порушення такого відсутнього суб'єктивного права та застосування заходів судового захисту, а відтак зумовлює необхідність відмови у задоволенні позовних вимог як про розірвання договору оренди (договір оренди є неукладеним), так і про стягнення коштів за невиконання такого неукладеного договору оренди. Отже підставою виникнення спору є хибне уявлення позивача про перебування у статусі кредитора відповідача у фактично відсутньому договірному зобов'язанні.
Відносно представлених позивачем інших документів (незасвідчених ксерокопій документів) на підтвердження заявлених вимог, суд зазначає, що, з огляду на приписи ст.36 Господарського процесуального кодексу України, вони не можуть оцінюватися як належні докази у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, позовні вимоги в повному обсязі задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю.
В позовній заяві позивач заявив клопотання про накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача з метою забезпечення виконання судового рішення та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії відносно майна, що належить позивачу.
Клопотання розглянуто господарським судом та залишено без задоволення з огляду на приписи ст.ст.66,67 ГПК України та на його необґрунтованість, недоведеність того, що не вчинення зазначених дій утруднить виконання рішення суду.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст.ст. ст.ст. 11, 15, 16, 509, 610, 611, 625, 759, 761, 762, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 20, 173-175, 181, 283, 285 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
У задоволенні позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Волноваха Донецької області про визнання договору оренди торгового павільйону розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 16.07.2005р. розірваним; стягнення з відповідача неустойки в сумі 13200,00 грн., боргу в сумі 6600,00 грн., інфляційних в сумі 2197,80 грн., 3% річних в сумі 544,64 грн. відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 17.11.2011р.
Головуючий суддя Сгара Е.В.
Суддя Попков Д.О.
Суддя Сич Ю.В.
< Текст >